28 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17248/23 пров. № А/857/5731/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року (головуючий суддя: Москаль Р.М., місце ухвалення - м. Львів) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 26.07.2023 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним рішення Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про завершення провадження за зверненням ОСОБА_1 від 27.03.2023 у зв'язку з відсутністю порушень Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов'язати Уповноваженого Верховної ради України з прав людини поновити провадження за зверненням ОСОБА_1 від 27.03.2023 і прийняти рішення виходячи з наявності порушень Закону України «Про звернення громадян».
Обґрунтовуючи позов покликається на те, що ОСОБА_1 через свого представника подала звернення до Кабінету Міністрів України щодо порушення у сфері земельного законодавства, захисту державних інтересів та інших питань. Це звернення скероване з накладенням ЕЦП представником через електронну пошту, взяту з Інтернет ресурсу «Урядовий контактний центр». Оскільки на це звернення не було надано відповіді, 27.03.2023 представник ОСОБА_1 подав скаргу до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини. Листом від 20.04.2023 директор Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав Секретаріату повідомив про початок проведення перевірки. Листом від 20.06.2023 скаржницю повідомлено про те, що порушень вимог закону не встановлено і відсутні підстави для вжиття заходів реагування, а тому провадження за зверненням завершено.
Вважає, що твердження відповідача про те, що звернення позивача відсутнє в органу, якому воно адресувалося, не може відповідати дійсності, оскільки позивачем в законний спосіб подано своє звернення та надано докази такого, оскільки на сайті Кабінету Міністрів України і відповідно створеного ним Урядового контактного центру міститься контактна адреса електронної пошти, і позивач надав відповідачу докази надсилання звернення на цю електронну пошту. Також Уповноважений ВРУ з прав людини міг би вжити заходів до того, щоб відповідна установа, якій було адресоване звернення, його розглянула, навіть якщо вона і не отримала його, хоча це не відповідає дійсності. Таким чином, були б захищені права громадянина і скаржниця не мала б претензій. Натомість з 27.03.2023 по 03.07.2023 (фактична дата отримання листа) відповідач не лише не вжив заходів щодо розгляду звернення позивача, а і фактично затягнув час, протягом якого воно мало б бути вирішене. При цьому просить врахувати, що у зверненні позивачка просила вжити відповідних заходів реагування, а вони не вживаються вже 5 місяців і навіть її звернення не розглянуто.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у задоволення позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Відповідач, 24.04.2023 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив, апеляційну скаргу відхилити.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що адвокат Блонський М.А., діючи як представник ОСОБА_1 , 09.02.2023 о 13:29 скерував зі скриньки електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на адресу скриньки електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 електронний лист з темою «Скарга», до якого додав три файли «Скарга в Кабмін_Validation»_Report.pdf», «Скарга в Кабмін_pdf.asice», «Скарга в Кабмін_.pdf» (а.с.9). Заявник стверджує, що ці файли містили скаргу ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України щодо порушень земельного законодавства, захисту державних інтересів та інших питань від 09.02.2023, оформлену з накладенням ЕЦП (а.с.4-8).
Адресант повідомляє, що контактний адрес електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на яку скеровано його електронний лист з додатками, міститься на сайті Кабінету Міністрів України і відповідно створеного ним Урядового контактного центру, на підтвердження чого надає роздруківку з інтернет-ресурсу https://ukc.gov.ua/pravyla-podannya-zvernen/pravyla-podannya-zvernen/ (а.с.10).
ОСОБА_1 , 27.03.2023 в інтересах якої діяв адвокат Блонський М.А., звернулася до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини зі скаргою, оскільки відповіді на скаргу станом на 27.03.2023 не надано.
На підставі службової записки представника Уповноваженого з інформаційних прав скерованої на адресу керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини, 20.04.2023 ухвалене рішення про відкриття провадження Уповноваженого Верховної ради України з прав людини за зверненням Блонського М.А. в інтересах ОСОБА_1 щодо ймовірного порушення посадовими особами державної установи «Урядовий контактний центр», Секретаріату КМУ вимог Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 58).
Листом № 21941.4/Б-9864.3/23/45.4 від 20.04.2023 Секретаріат Уповноваженого Верховної ради України з прав людини повідомив позивачку, що за результатами розгляду її звернення прийнято рішення про відкриття провадження у справі щодо порушення прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної ради України з прав людини». Зазначили, що з метою з'ясування обставин справи розпочато перевірку, а також направлено листи до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 59).
У процесі здійснення перевірки Секретаріат Уповноваженого Верховної ради України з прав людини скерував листи до Урядового контактного центру та Секретаріату КМУ з проханням проінформувати про результати розгляду звернення Блонського М.А. від 09.02.2023, зокрема, надати належним чином засвідчену копію відповіді на його звернення, витяг із журналу реєстрації вхідної кореспонденції, а також документи, що підтверджують надсилання відповіді заявнику. Крім того зазначив, що у разі ненадання відповіді Блонському М.А. розглянути і надати відповідь на згадане звернення, про що проінформувати Секретаріат Уповноваженого з додаванням відповідних підтверджуючих документів (а.с. 60-61).
За результатами вжитих заходів встановлено, що в автоматизованій системі діловодства Секретаріату за інформацією, отриманою від Центру, звернення адвоката М.Блонського в інтересах ОСОБА_1 від 09.02.2023, адресоване Кабінету Міністрів України, відсутнє (а.с.62).
Листом № 33777.4/С-9424.3/23/45.4 від 20.06.2023 (а.с. 13-14) Секретаріат Уповноваженого Верховної ради України з прав людини повідомив заявника, що відсутні підстави вважати про порушення Центром та Секретаріатом вимог Закону.
На підставі службової записки директора Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав від 21.06.2023, скерованої Уповноваженому Верховної ради України з прав людини, прийнято рішення про завершення провадження за зверненням Блонського М.А. в інтересах ОСОБА_1 з висновком про те, що інформація про порушення прав заявника не підтвердилася (а. с. 64).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки встановлено відповідачем, за наслідками вжитих в межах провадження заходів, відсутність реєстрації скарги від 09.02.2023 в системі діловодства Секретаріату Кабінету Міністрів України та Урядового контактного центру зумовлена тим, що адвокат Блонський М.А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , проігнорував порядок подання електронних звернень до Кабінету Міністрів України через Урядовий контактний центр, а тому Уповноважений дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушення права заявника на звернення та отримання відповіді відповідно до Закону № 393/96-ВР не підтвердилося.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі-Закон № 393/96-ВР), передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організаційне залежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону України № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.1997 № 776/97-ВР (далі-Закон № 776/97-ВР) парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Підстави для провадження справ та призначення перевірок Уповноваженим ВРУ передбачені у статті 16 вказаного Закону, відповідно до якої Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує:
1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;
2) за зверненнями народних депутатів України;
3) за власною ініціативою.
Статтею 19 Закону № 393/96-ВР визначено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких, зокрема, обов'язок об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Приписами статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
За приписами ч. 1 ст. 17 Закону № 776/97-ВР, Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років (ч.2 ст. 17 Закону № 776/97-ВР).
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону № 776/97-ВР, при розгляді звернення Уповноважений:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4) відмовляє в розгляді звернення.
Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду (ч. 4 ст. 17 Закону № 776/97-ВР).
Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою (ч. 5 ст. 17 Закону № 776/97-ВР).
Аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які він отримує, зокрема за зверненням громадянина України, під час розгляду якого Уповноважений наділений повноваженнями щодо відкриття провадження у такій справі.
Крім цього, на відповідача, згідно з положеннями ч. 3 ст. 17 Закону № 776/97-ВР, поширюється строк розгляду звернень відповідно до Закону № 393/96-ВР, за приписами статті 20 якого, такий строк встановлений в один місяць від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. При цьому, у разі якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Водночас, загальний строк на вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Спеціальних строків розгляду звернень до Уповноваженого, які б відрізнялись від визначених у Законі України «Про звернення громадян», положення статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не містять.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що Уповноважений при розгляді звернень наділений повноваженнями перелік яких чітко визначений у статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», а саме:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4) відмовляє в розгляді звернення.
Тобто, прийняття відповідачем одного із визначеного статтею 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» рішення при розгляді звернення є таким, що розглянуте відповідачем у межах строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 160/11446/21.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що адвокат Блонський М.А. звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини зі скаргою від 27.03.2023 про порушення Кабінетом Міністрів України прав позивачки, гарантованих Законом України «Про звернення громадян», що полягало в ненаданні їй відповіді на скаргу від 09.02.2023 у встановлені законом строки.
За наслідками перевірки аргументів скарги від 27.03.2023, Уповноважений 20.04.2023 відкрив, а 21.06.2023 завершив провадження із висновком про те, що за результатами аналізу інформації, отриманої в межах здійсненої перевірки, порушення права заявника на направлення звернення та отримання відповіді не підтвердилося, заявнику направлено відповідь з інформацією про вжиті заходи, а також роз'яснено порядок звернення до Кабінету Міністрів України через Центр та рекомендовано повторно звернутися з відповідним зверненням, взявши до уваги надані роз'яснення.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не порушив вимоги статті 20 Закону № 393/96-ВР, оскільки у місячний строк з моменту отримання скарги (27.03.2023) від адвоката Блонського М.А., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , прийняв одне з передбачених статтею 17 Закону № 776/97-ВР рішень, зокрема 20.04.2023 відкрив провадження за вказаною скаргою.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що гранична тривалість здійснення самого провадження Уповноваженим, ні Законом № 393/96-ВР, ні Законом № 776/97-ВР не визначена.
Натомість, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у спірних правовідносинах відповідач, 20.06.2023 листом № 33777.4/С-9424.3/23/45.4 повідомив про завершення провадження у зв'язку із відсутністю порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо заявника, оскільки за результатами вжитих заходів встановлено, що в автоматизованій системі діловодства Секретаріату Кабінету Міністрів України за інформацією отриманою від державної установи «Урядовий контактний центр», звернення адвоката М. Блонського в інтересах ОСОБА_1 від 09.02.2023, адресоване Кабінету Міністрів України, відсутнє (а. с. 62), що у свою чергу свідчить, що провадження тривало два місяці, тобто в межах розумного строку.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки відповідач не допустив протиправних дій під час здійснення провадження за скаргою адвоката М. Блонського в інтересах ОСОБА_1 від 27.03.2023, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправним рішення Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про завершення провадження за зверненням ОСОБА_1 від 27.03.2023 та зобов'язання відповідача прийняти рішення виходячи з наявності порушень Закону України «Про звернення громадян».
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обґрунтовуючи позовну заяву та апеляційну скаргу, позивачка покликається на те, що Кабінет Міністрів України отримав скаргу від 09.02.2023 через «Урядовий контактний центр», однак протиправно її не розглянув, оскільки це звернення надсилалося на скриньку електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_2 », адреса якої розміщена на сайті Кабінету Міністрів.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не бере до уваги такі покликання, оскільки, предметом спору у цій справі є питання допущення протиправних дій Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини стосовно розгляду скарги позивачки від 27.03.2023, тобто предметом цієї справи не охоплюється правомірність дій (бездіяльності) стосовно розгляду звернення позивачки, яке за її твердженням надіслано Кабінету Міністрів України від 09.02.2023.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі № 380/17248/23 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін