28 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/25154/23 пров. № А/857/6426/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року (головуючий суддя: Грень Н.М., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
встановив:
Головне управління ДПС у Львівській області, 26.10.2023, звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 6693 грн
Обґрунтовує позов тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, та становить 6693,00 грн. Вказує, що податковий орган виніс податкову вимогу, яку надіслав на адресу платника податків. Позивач стверджує, що станом на сьогодні суми податкових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу. Оскільки платником податків не вживаються заходи щодо погашення наявної у неї заборгованості просить стягнути її у судовому порядку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та винести постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Відповідач, 23.04.2024, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 17.10.2023 № 11364/5/13-01-13-03 про податкову заборгованість ОСОБА_1 станом на 16.10.2023 у відповідача наявний податковий борг за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, в сумі 20310,28 грн. Стягненню підлягає борг в сумі 6693,00 грн.
Податковий борг відповідача за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, на суму 6693,00 грн виник на підставі:
- податкового повідомлення-рішення від 05.09.2022 № 1438880-2411-1350.
На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України позивач направив на адресу відповідача податкову вимогу форми Ф від 16.03.2023 № 32776-17 на суму 1537,16 грн.
Вважаючи, що суми грошових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, контролюючий орган звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.09.2022 №1438880-2411-1350 на суму 6693,00 грн вважається скасованим (відкликаним), а тому податковий борг в сумі 6693,00 грн відсутній, а позовні вимоги є безпідставними.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 ст. 38 цього Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, надано право платнику податків з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При цьому при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).
При цьому частиною другою пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 ст. 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що предметом заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз.
Отже, з урахуванням викладених законодавчих приписів, дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов'язання визначена контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях статусу узгодженого грошового зобов'язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене, чи були правові підстави для її стягнення.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач покликається на те, що податковий борг, стягнення якого є предметом розгляду у цій справі, у відповідача виник у зв'язку з винесенням контролюючим органом 05.09.2022 податкового повідомлення-рішення № 1438880-2411-1350, яким ОСОБА_1 нараховано зобов'язання по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач оскаржив у судовому порядку податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.09.2022 № 1438880-2411-1350, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 в сумі 6 693,00 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі № 380/27856/23, яка набрала законної сили, (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116583080) клопотання представника Головного управління ДПС у Львівській області про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України (суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправним після такого виправлення).
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно листа Головного управління ДПС у Львівській області від 22.12.2023 № 3207/13-01-24-11 (а. с. 53), відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) володів об'єктом нерухомого майна, а саме житловим будинком загальною площею 463,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , право власності припинено 09.09.2020. Однак на момент формування ППР від 05.09.2022 в ІТС Податковий блок відсутня відмітка про те, що право власності на даний об'єкт припинено. У зв'язку з некоректною роботою ІТС Податковий блок неправомірно було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме в автоматичному режимі сформовано податкове повідомлення-рішення від 05.09.2022 № 1438880-2411-1350. Після проведення звірки даних з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно проведено перерахунок податку на нерухоме майно, податкове повідомлення-рішення від 05.09.2022 № 1438880-2411-1350 відкликано.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що факт скасування нарахування податку на нерухоме майно підтверджується інформацією з електронного кабінету платника податку ОСОБА_1 (а. с. 50).
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.09.2022 № 1438880-2411-1350 на суму 6693,00 грн вважається скасованим (відкликаним), то податковий борг в сумі 6693,00 грн відсутній, а тому позовні вимоги є безпідставними.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 380/25154/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін