465/1932/19
1-кп/465/218/24
судового засідання
29.08.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 про продовження застосування у кримінальному провадженні №12018140080003836 від 29.12.2018 року запобіжного заходу у виді домашнього арешту
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львова, громадянину України, одруженому, із середньою спеціальною освітою, працюючому, зареєстрованому і фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження №12018140080003836 від 29.12.2018 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України.
В межах даного кримінального провадження ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06.02.2024 року до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби, який ухвалами суду неодноразово продовжувався.
У судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з 00.00 год. до 06.00 год. за місцем його постійного проживання у АДРЕСА_1 з покладенням на нього наступних обов'язків: 1) прибувати за першою вимогою до Франківського районного суду м. Львова; 2) не відлучатися за межі м. Львова без дозволу суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; 4) утримуватися від спілкування із свідками в кримінальному провадженні.
Подане клопотання публічний обвинувач мотивує тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину насильницького характеру та існують ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння до зміни показань. Дія попередньо обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби щодо ОСОБА_4 спливає 03.09.2024 р. У зв'язку з цим прокурор клопоче перед судом про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з 22.00 год. по 06.00 год. наступної доби з покладенням на обвинуваченого таких обов'язків: 1) прибувати за першою вимогою до Франківського районного суду м. Львова; 2) не відлучатися за межі м. Львова без дозволу суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; 4) утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками в кримінальному провадженні.
У судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав з підстав, наведених у такому.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора заперечив, вважаючи, що особисте зобов'язання є достатнім запобіжним заходом, який може гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 при розгляді клопотання прокурора утримався від висловлення своєї позиції щодо застосування до нього запобіжного заходу.
Заслухавши доводи учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби; домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як встановлено в ході судового розгляду, в рамках кримінального провадження №12018140080003836 від 29.12.2018 року ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України.
Згідно обвинувального акта обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується скоєння 28.12.2018 року закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_6 .
Зібрані під час досудового розслідування докази послужили підставою для повідомлення ОСОБА_4 про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, складання обвинувального акта та скерування такого до суду.
На даний час розгляд кримінального провадження судом не завершено, судове провадження триває. При цьому, в ході судового слідства ще не завершено дослідження доказів, раніше визначений обсяг дослідження доказів ще не вичерпано.
Суд вважає, що завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та скерування обвинувального акта до суду свідчить про наявність достатніх підстав для обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення. Разом з цим, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання переховуватися від суду, а також незаконно впливати на свідків і потерпілого.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, інкриміноване особі, підлягає врахуванню як один із суттєвих критеріїв при обранні запобіжного заходу.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за вчинення такого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Крім цього, як встановлено в судовому засіданні, обвинуваченому інкриміновано вчинення насильницького злочину проти життя особи, останній у 2008 році притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, тобто кримінального правопорушення, яке посягає на здоров'я особи, на даний час не має постійного місця роботи, попри те, що одружений, з дружиною однією сім'єю не проживає, що вказує на нестійкість його соціальних зв'язків. Наведене враховується судом як обставини, які свідчать про наявність ризиків, що зумовлюють потребу у продовженні застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби. При цьому, суд враховує, що ризики, які покладені в основу первісного рішення про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу та які передбачені ст. 177 КПК України, на даний час не зменшилися. За таких обставин більш м'які запобіжні заходи, ніж домашній арешт, на переконання суду, не здатні запобігти наявним ризикам.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наведених вище обставин суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі особистого зобов'язання, на чому наполягає сторона захисту, на даний час суд не вбачає, адже такі запобіжні заходи не здатні запобігти наявним ризикам та повною мірою гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Не може залишатися поза увагою суду й той факт, що ОСОБА_4 раніше судимий, в тому числі й за злочин проти життя і здоров'я, на даний час не встановлено наявності у нього міцних соціальних зв'язків позитивного спрямування.
Також суд зважає на те, що відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
У даному випадку, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, на обвинуваченого ОСОБА_4 доцільно покласти наступні обов'язки: 1) прибувати за першою вимогою до Франківського районного суду м. Львова; 2) не відлучатися за межі м. Львова без дозволу суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; 4) утримуватися від спілкування із свідками в кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 36, 131, 132, 176-178, 181, 184, 194, 196, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 - задоволити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України, строком на 2 (два) місяці запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний час доби з 00.00 год. до 06.00 год.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такі обов'язки: 1) прибувати за першою вимогою до Франківського районного суду м. Львова; 2) не відлучатися за межі м. Львова без дозволу суду; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; 4) утримуватися від спілкування із свідками в кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 положення ч.5 ст.181 КПК України про те, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала суду припиняє свою дію 29.10.2024 року.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора, а безпосереднє її виконання - на ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, як територіальний орган поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1