28 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/14550/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року в адміністративній справі №160/14550/24 (головуючий суддя І-ї інстанції Бухтіярова М.М.) за позовом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування постанови державного виконавця,-
Позивач 30.05.2024 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Дніпропетровській області Дрижирук О.О. від 18.03.2024 року в межах ВП №74413226 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку відмовлено, вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із цим позовом із зазначенням обґрунтованих підстав для його поновлення та з наданням належних доказів на підтвердження обставин поважності причин його пропуску.
24.06.2024 року до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про поновлення строку, в якій просив заяву задовольнити та визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року вказану позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду ї, поновити строк на подання позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що оскаржувану постанову про накладення штрафу позивач отримав 22.03.2024 року та в межах строку звернення до суду, передбаченого ч.2 ст.287 КАС України, подав позовну заяву, проте вказану таку заяву було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору за її подання. Незважаючи на правовий режим воєнного стану, постійні повітряні тривоги, перебої з електропостачанням, позивач сплатив судовий збір за подання позову та невідкладно подав заяву вдруге в порядку ч.8 ст.169 КАС України. Вважає, що висновок суду першої інстанції про пропуск строку звернення до суду з неповажних причин є помилковим, оскільки причини, що зумовили пропуск звернення до суду з цим позовом є об'єктивними та не залежали від позивача.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що заява про поновлення строку звернення до суду із цим позовом не обґрунтована, не містить належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення позивача із цим позовом у строк, передбачений ч.2 ст.287 КАС України. Суд зазначив, що станом на день постановлення ухвали про повернення позовної заяви, позивачем хоч і подано заяву про поновлення строку, однак не зазначено поважних причин пропуску строку, що мали місце непереборні обставин, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення до суду із цим позовом.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом спору в даній справі є оскарження рішення (постанови) державного виконавця.
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Положеннями частини другої статті 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду:
- у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
- у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Для визначення початку перебігу строку звернення потрібно виходити не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Апеляційний суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 340/1019/19).
Оскільки спірні відносини пов'язані з оскарженням суб'єктом владних повноважень постанови державного виконавця про накладення штрафу, під час обчислення строку звернення до суду із позовом для цієї категорії справ застосуванню підлягають саме положення п.1 ч.2 ст.289 КАС України.
Як в тексті позову, так і в заяві про поновлення строку позивачем зазначено, що оскаржувана постанова державного виконавця ВП №74413226 прийнята 18.03.2024 року та отримана Східним міжрегіональним управління ДПС - 22.03.2024 року. 01.04.2024 року позивач звернувся до суду з позовом вчасно, тобто у строк, визначений ч.2 ст.287 КАС України. Однак, ухвалою Дніпропетровського окружного суду від 08.05.2024 року у справі №160/8917/24 позовну заяву повернуто у зв'язку з несплатою судового збору. Ухвала суду від 08.05.2024 року у справі № 160/8917/24 про повернення позову отримана 10.05.2024 року.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Проте, отримавши 10.05.2024 року ухвалу Дніпропетровського окружного суду від 08.05.2024 року у справі №160/8917/24 про повернення позовної заяви, позивач лише 30.05.2024 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним позовом, тобто з пропуском 10-денного строку.
Посилаючись на положення ч.8 ст.169 КАС України, а також зазначаючи про постійні обстріли території України, перебої з електропостачанням та відсутність можливості швидко готувати процесуальні документи, позивач просив суд першої інстанції поновити строк звернення до суду.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Апеляційний суд зазначає, що у заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено обставини, аналогічні викладеним у позовній заяві, яким судом першої інстанції вже була надана правова оцінка.
Позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів неможливості звернення до суду із цим позовом з часу отримання ухвали Дніпропетровського окружного суду від 08.05.2024 року у справі №160/8917/24 про повернення позовної заяви (з 10.05.2024 року), зважаючи на скорочені строки звернення до суду, встановлені ч. 2 ст. 287 КАС України, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Посилання позивача на ту обставину, що позов повторно подано відразу після сплати 27.05.2024 року судового збору за подання позову, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки законодавець визначив початок відліку строку звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а не з дня сплати судового збору.
Апеляційний суд знов звертає увагу, що вдруге позивач звернувся з позовною заявою 30.05.2024 року, тобто лише через 20 днів навіть після отримання 10.05.2024 року ухвали Дніпропетровського окружного суду від 08.05.2024 року у справі №160/8917/24 про повернення позовної заяви.
Стосовно посилань позивача на обставини воєнного стану в Україні як обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції правильно зазначив, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду позивачем у встановлені строки у зв'язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції прийняв правомірну ухвалу про повернення позову, та підстави для скасування такої ухвали відсутні.
Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року в адміністративній справі №160/14550/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року в адміністративній справі №160/14550/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко