28 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 539/105/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника скаржника Гора Романа Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 року у справі №539/105/24 (головуючий суддя першої інстанції - Цаберябий Б.М.) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; третя особа: Поліцейський взводу 2 роти 1 УПП в Полтавській області Холковський Олександр Олексійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; третя особа: Поліцейський взводу 2 роти 1 УПП в Полтавській області Холковський Олександр Олексійович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД №494290 від 30.12.2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини справи та не прийнято до уваги доводи позивача. При оформленні адміністративних матеріалів відповідачем не було надано доказів порушення правил дорожнього руху позивачем. Фактичною підставою для зупинки транспортного засобу позивача стала перевірка наявної на офіційному сайті МТСБУ інформації щодо страхового полісу, а це не є підставою для зупинки автомобіля, тому вважає, що вимога поліцейського пред'явити страховий поліс є неправомірною, як і виписаний штраф.
При цьому, зауважено, що позивач не вчиняв порушень правил дорожнього руху, тому правових підстав для здійснення зупинки його транспортного засобу у працівників поліції не було.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії БАД №494290 від 30 грудня 2023 року, прийнятою поліцейським взводу 2 роти 1 УПП в Полтавській області ОСОБА_2 , позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн..
Зі змісту постанови вбачається, що 30.12.2023 року о 14 годині 53 хвилини позивач керуючи автомобілем Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1 рухався по автодорозі Київ-Харків-Довжанський, був зупинений згідно статті 35 ЗУ «Про національну поліцію», при собі не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1.ґ ПДР України керування т/з особою, яка не має поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно п.2.4 а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Підпунктами 2.1.а, 2.1.ґ ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтверджуючі документи (посвідчення).
Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Апеляційний суд зазначає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу, натомість правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване.
Згідно наявного в матеріалах справи CD диску з нагрудної камери поліцейського вбачається, що 30 грудня 2023 року о 14 год. 53 хв. інспектором було зупинено автомобіль марки Mazda 6, д/н НОМЕР_1 під керуванням позивача, ОСОБА_1 , котрий рухався з порушенням ПДР, а саме - транспортний засіб рухався поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар чи денних ходових вогнів, що є порушенням п. 9.8 ПДР України та передбачає адміністративну відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 122 КпАП України. В подальшому було встановлено, що підстав притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України не достатньо, оскільки на відео з автомобільного відео реєстратора не можливо ідентифікувати номерний знак транспортного засобу. Однак, в подальшому під час перевірки документів було встановлено, що водій керує транспортним засобом котрий не забезпечений чинним полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Враховуючи вище викладене, твердження позивача стосовно безпідставної та незаконної зупинки не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами відео фіксації.
З дослідженого відеозапису вбачається, що позивач надав поліцейському для перевірки посвідчення водія на право керування транспортними засобами та реєстраційний документ на автомобіль, однак, при цьому не надав для перевірки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з причини закінчення терміну його придатності, що й не спростовувалось самим позивачем, що зафіксовано на відеозаписі на відео 5.export-rvx9y.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що працівники поліції діяли у межах та відповідності до вимог чинного законодавства, а в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника скаржника Гора Романа Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2024 року в адміністративній справі №539/105/24 залишити без задоволення.
Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2024 року в адміністративній справі №539/105/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак