26 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/18071/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року
у справі № 160/18071/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просила:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.05.2023 р. № 046850012685 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачці з 15.05.2023 р. пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до загального страхового стажу періоди її роботи з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р. та з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 160/18071/23 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Судом зазначено, що враховуючи приписи ч.2 ст.56 Закону №1788-XII з метою врахування стажу роботи у колгоспі заявнику до пенсійного фонду, за загальним правилом, необхідно надати трудову книжку колгоспника, де зазначається, скільки днів на рік потрібно було працювати і скільки людина фактично відпрацювала. Або, у випадку відсутності трудової книжки колгоспника або в разі відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ. Суд дослідив, що пенсійний орган правомірно не зарахував період роботи з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р. до страхового стажу позивачки, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум участі у сільськогосподарській діяльності, що унеможливлює визначення питання щодо того, чи виконана норма роботи та, відповідно, визначення питання про зарахування повністю відповідного періоду, чи за фактичною тривалістю. Крім того, суд звернув увагу, що з даних трудової книжки за період з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р. не вбачається, що позивачка працювала у вказаний період. Так, після запису 15.05.1996 р. про звільнення з колгоспу наступним є запис про прийняття на роботу 03.05.2007 р. Крім того, позивачкою не надано і інших доказів, які б свідчили про наявність підстав для зарахування до загального страхового стажу позивачки періоду її роботи з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р. Відтак, суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позову про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.05.2023 р. № 046850012685 про відмову в призначенні пенсії; зобов'язання призначити позивачці з 15.05.2023 р. пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи позивачки з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р. та з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 160/18071/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково вказав про неподання нею до пенсійного органу трудової книжки колгоспника та документів, що підтверджують стаж роботи з 07.10.2001 по 15.08.2002, оскільки пенсійний орган не відмовив у зарахуванні цього періоду взагалі, а відмовив через неправильність оформлення документів. Зазначає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або записів в ній. Вважає, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, а отже неточності у її заповненні не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивачки. Звертає увагу, що наявність сумнівів щодо записів у документах зі сторони пенсійного органу може бути лише підставою для перевірки, однак не може позбавляти права на належне пенсійне забезпечення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 22.05.2023 р. позивачка звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Одеській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивачки.
Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 30.05.2023 р. №046850012685 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
У спірному рішенні зазначено, що вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж особи становить 16 років 8 місяців 2 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
- роботи у колгоспі з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р., оскільки не надано довідку про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум участі у сільсьгосподарській діяльності;
- роботи у приватного підприємця з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р., оскільки запис про прийняття та звільнення внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, а саме відсутнє посилання на трудовий договір що укладено з працівником, який зареєстровано в установлено порядку в державній службі зайнятості.
Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача та не зарахуванням оскаржуваних періодів роботи, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).
Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Види трудової діяльності, що зараховуються до стражу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 30.05.2023 р. №046850012685 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, згідно змісту спірного рішення, за результатами розгляду документів, які подано позивачкою, до її страхового стажу не зараховано періоди:
- роботи у колгоспі з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р., оскільки не надано довідку про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум участі у сільсьгосподарській діяльності;
- роботи у приватного підприємця з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р., оскільки запис про прийняття та звільнення внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, а саме відсутнє посилання на трудовий договір що укладено з працівником, який зареєстровано в установлено порядку в державній службі зайнятості.
Колегія суддів зазначає, що згідно із записами трудової книжки колгоспника від 25.08.1981 №0255438 позивачка з 14.08.1981 прийнята в члени колгоспу «Радянська Батьківщина», 15.05.1996 звільнена із членів колгоспу «Радянська Батьківщина».
Згідно п.2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.
Відповідно до пунктів 5, 6 Постанови №310 до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відтак, особи, що працювали як члени колгоспів, мали свій окремий вид трудової книжки - трудову книжку колгоспника.
Також, суд враховує встановлений зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Отже, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Суд першої інстанції правильно дослідив з поданої позивачкою копії трудової книжки колгоспника, що трудова книжка позивачки не містить відомості про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум участі у сільськогосподарській діяльності. Інших доказів для встановлення цих відомостей матеріали справи не містять.
Стосовно доводів скаржника, зокрема про те, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або записів в ній, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, а отже неточності у її заповненні не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивачки, апеляційний суд зазначає, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Водночас, трудова книжка колгоспника позивачки не містить відомості про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, що унеможливлює здійснити повне підтвердження факту зайнятості позивачки з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійний орган правомірно не зарахував період роботи з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р. до страхового стажу позивачки, оскільки відсутні відомості про відпрацьовані людинодні та встановлений мінімум участі у сільськогосподарській діяльності, що унеможливлює визначення питання щодо того, чи виконана норма роботи та, відповідно, визначення питання про зарахування повністю відповідного періоду, чи за фактичною тривалістю. Аргументи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.
Щодо зарахування стажу за період з 07.10.2001 по 15.08.2002.
Так позивачці до страхового стажу не зараховано період роботи у приватного підприємця з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р., оскільки запис про прийняття та звільнення внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, а саме відсутнє посилання на трудовий договір що укладено з працівником, який зареєстровано в установлено порядку в державній службі зайнятості.
Як вже було зазначено колегією суддів, не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року у справі № 677/277/17.
Разом з тим, як правильно встановив суд першої інстанції, зі змісту поданої до матеріалів справи копії трудової книжки колгоспника позивачки за період з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р. не вбачається, що позивачка працювала у вказаний період. Інших доказів, які б свідчили про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р., матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 07.10.2001 по 15.08.2002. Зворотні доводи скаржниці свого підтвердження не знайшли.
Підсумовуючи, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.05.2023 р. № 046850012685 про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання пенсійного органу призначити позивачці пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, зарахувавши до загального страхового стажу періоди її роботи з 14.08.1981 р. по 15.05.1996 р. та з 07.10.2001 р. по 15.08.2002 р.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 160/18071/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко