28 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/5510/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року
у справі № 160/5510/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просила визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0331262413 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від « 14» листопада 2023р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 160/5510/24 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.
Судом зазначено, що позивачкою здійснена сплата зобов'язань з ЄСВ за січень 2018р. поза межами строків встановлених законодавством, а саме 21.02.2018р. Також, часткова сплата зобов'язання за жовтень 2018 року в розмірі 819,06 грн., здійснена поза межами строків встановлених законодавством та за рахунок коштів сплачених позивачем за наступний період, що і призвело до подальшого погашення заборгованості за рахунок поточних платежів, і як наслідок до порушенням строків сплати зобов'язань в наступних періодах. Отже, застосування відповідачем штрафу в розмірі 20% та нарахування пеня за період 02.2018р. - 01.2019р, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є правомірним. Крім того, згідно з наданою відповідачем ІКП з платежу 707101000000, за 2023р., ОСОБА_1 , податковий 2326212122, здійсненні позивачкою оплати 22.05.2023р., 21.06.2023р. та 19.07.2023р. направлені на погашення заборгованості минулих років за деклараціями №№9201004454, 9302708814, 9068416739, та відповідно зобов'язання за ІІ квартал 2023р. (звітність №9174607735) погашені за рахунок коштів сплачених платіжним дорученням від 22.09.2023р. на суму 22883,16 грн., від 20.10.2023р. на суму 7370,00 грн. та від 09.11.2023р. на суму 23383,00 грн., тобто поза законодавчо визначеними строками. Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не спростовано факт порушення строків сплати єдиного внеску. За таких обставин, враховуючи та оцінивши усі докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що спірне рішення №0331262413 від 14.11.2023р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, є правомірним.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 160/5510/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржниця вказує, що судом не визначено момент виконання нею зобов'язання зі сплати єдиного внеску. Зазначає, що здійснено сплату ЄСВ за січень 2018 року, з жовтня 2018 року по січень 2019 року, за 2 квартал 2023 року у строк, визначений ст. 9 Закону №2464, що підтверджується відповідними чеками. Вважає, що відповідач не довів наявність заборгованості у позивачки з ЄСВ. Вважає, що нарахування штрафних санкцій відповідачем у період з 1 березня 2020 року по 30 червня 2023 року є незаконним. Вказує, що відповідач порушив визначений законодавством порядок направлення позивачці спірного рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 14.11.2023р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №0331262413 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого до позивачки застосовано штраф 20% в розмірі 5327,84 грн. за період з 21.02.2018 по 09.11.2023 та нарахована пеня в розмірі 1344,33 грн. (0,1% суми недоїмки) на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вважаючи протиправним спірне рішення відповідача №0331262413, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Припасами статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №№ 2464-VI в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Приписами частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. третій частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI).
За приписами пункту 1 частини десятої статті 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Згідно з частинами другою-третьою та десятою статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
За приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (ч. 14 ст. 25 Закону №2464-VI).
Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449 в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Розділу VII Інструкції №449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІКС.
Відповідно до пункту 7 Розділу VII Інструкції №449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа податкового органу.
Рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнім відомим місцем її перебування з повідомленням про вручення.
У разі якщо неможливо вручити платнику єдиного внеску рішення про нарахування пені та застосування штрафів поштою у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням (службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти рішення, рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається врученим платнику єдиного внеску в день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
Матеріалами справи підтверджено, що 14.11.2023р. відповідачем прийнято спірне рішення №0331262413 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого до позивачки застосовано штраф 20% в розмірі 5327,84 грн. за період з 21.02.2018 по 09.11.2023 та нарахована пеня в розмірі 1344,33 грн. (0,1% суми недоїмки) на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зі змісту матеріалів колегією суддів встановлено, що позивачкою задекларовані наступні зобов'язання з ЄСВ:
- за січень 2018 року - 819,06 грн.;
- за жовтень 2018 року - 3025,86 грн.
- за листопад 2018 року - 2457,18 грн.
- за грудень 2018 року - 2457,18 грн.
- за ІІ квартал 2023 року - 23383,00 грн. (7370,00 грн. + 7370,00 грн. +8643,00 грн.).
В свою чергу, з спірного рішення та розрахунку штрафної санкції до нього, а також з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 вбачається, що нарахування позивачці пені та застосування до неї штрафу здійснено через сплату позивачкою вищевказаних зобов'язань з ЄСВ поза межами строку, визначеного приписами Закону №2464-VI.
Судом першої інстанції з ІКП позивачки вірно досліджено, що сплата зобов'язань з ЄСВ за січень 2018р. здійснена позивачкою поза межами строків встановлених законодавством, а саме 21.02.2018р.
Разом з тим, суд звернув увагу, що на підтвердження обставин сплати єдиного внеску позивачкою суду надані копії платіжних документів, зокрема за січень 2018р. - нечитабельний платіжний документ А-банку з рукописним відтворенням цифри - 819,06 та підписом.
Так, оскільки судом першої інстанції не було витребувано у позивачки оригінали платіжних документів зі сплати ЄСВ, зокрема за січень 2018р., колегія суддів приймає наданий до суду під час апеляційного перегляду на думку позивачки оригінал платіжного документу зі сплати ЄСВ за січень 2018р.
Водночас, дослідивши вищевказаний платіжний документ, який на думку позивачки підтверджує своєчасну сплату нею ЄСВ за січень 2018р., колегія суддів зазнає, що цей документ дійсно є нечитабельним та з нього неможливо встановити відомості про сплату ЄСВ позивачкою.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи скаржниці про те, що з наданих нею доказів вбачається своєчасна сплата ЄСВ за січень 2018 року та погоджується з висновком суду першої інтенції, що сплата зобов'язань з ЄСВ за січень 2018р. здійснена позивачкою поза межами строків встановлених законодавством (21.02.2018 року).
Таким чином, є безпідставними аргументи скаржниці , що суд першої інстанції не дослідив момент виконання позивачкою зобов'язання зі сплати єдиного внеску за січень 2018 року.
Отже, нарахування позивачці пені та застосовування до неї штрафу через здійснення позивачкою сплати ЄСВ за січень 2018 року поза межами строків, встановлених законодавством, є правомірним.
Стосовно сплати позивачкою ЄСВ за жовтень 2018 - грудень 2018 року.
Колегією суддів зі змісту матеріалів справи встановлено, що з метою підтвердження сплати ЄСВ за вищевказаний період, позивачкою подано суду:
- 4 платіжні доручення від 19.11.2018 року на суму 3052,86 грн. (595,67 грн., 819,06 грн., 819,06 грн., 819,06 грн.);
- 4 платіжні доручення від 17.12.2018 року на суму 2467,18 грн. (819,06 грн., 819,06 грн., 819,06 грн., 10 грн.);
Крім того, з ІКП позивачки вбачається, що нею сплачено ЄСВ 17.01.2019 року на суму 2457,18 грн.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачкою задекларовані нею зобов'язання з ЄСВ за жовтень 2018 - грудень 2018 року сплачено повністю у встановлений Законом №2464-VI строк, а тому застосування до неї штрафу (в розмірі 325,62 грн.) та пені (в розмірі 47,19 грн.) за несвоєчасну сплату ЄСВ в цей період є протиправним.
Стосовно сплати позивачкою ЄСВ за ІІ квартал 2023 року.
Так, суд першої інстанції з ІКП позивачки правильно дослідив, що здійсненні нею оплати 22.05.2023р., 21.06.2023р. та 19.07.2023р. направлені на погашення заборгованості минулих років за деклараціями №№9201004454, 9302708814, 9068416739, та відповідно зобов'язання за ІІ квартал 2023р. (звітність №9174607735) погашені за рахунок коштів сплачених платіжним дорученням від 22.09.2023р. на суму 22883,16 грн., від 20.10.2023р. на суму 7370,00 грн. та від 09.11.2023р. на суму 23383,00 грн., тобто поза законодавчо визначеними строками.
Аргументи позивачки щодо підтвердження своєчасної сплати нею ЄСВ за 2 квартал 2023 року відповідними платіжними дорученнями колегія суддів відхиляє, оскільки це не спростовує наявність у позивачки заборгованості з ЄСВ минулих років за деклараціями №№9201004454, 9302708814, 9068416739.
Колегія суддів також відхиляє доводи скаржниці, що вищевказана заборгованість не доведена відповідачем, оскільки наявність цієї заборгованості підтверджена відомостями з інформаційно-комунікаційних систем ДПС (поданої відповідачем до матеріалів справи копії ІКП позивачки), що в свою чергу є підставою для здійснення розрахунку фінансової санкції.
Разом з тим, є безпідставними аргументи позивачки про те, що нарахування штрафних санкцій відповідачем у період з 1 березня 2020 року по 30 червня 2023 року є незаконним, оскільки зі змісту спірного рішення та розрахунку до нього вбачається, що за цей період відповідач не нараховував позивачці пеню та не застосовував штраф згідно приписів ст. 25 Закону №2464-VI.
Також, не знайшли своє підтвердження аргументи щодо порушення контролюючим органом порядку надсилання позивачці спірного рішення, оскільки матеріалами справи підтверджено надсилання відповідачем на адресу позивачки 15.11.2013 року спірного рішення за допомогою засобу поштивого зв'язку рекомендованим листом з повідомленням, яке в подальшому 18.12.2023 року було повернено відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Отже, приписи ст. 25 Закону №2464-VI та пункту 7 Розділу VII Інструкції №449 стосовно надсилання позивачці спірного рішення відповідачем дотримано, спірне рішення вважається врученим позивачці.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки позивачкою задекларовані нею зобов'язання з ЄСВ за жовтень 2018 - грудень 2018 року сплачено повністю у встановлений Законом №2464-VI строк, а застосування до неї штрафу та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ в цей період є протиправним, враховуючи розрахунок штрафної санкції до спірного рішення, колегія суддів вважає, що спірне рішення в частині застосування до позивачки штрафу в розмірі 487,43 грн. та нарахування пені в розмірі 47,19 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. В свою чергу, решта застосованого штрафу та нарахованої пені згідно спірного рішення є правомірними.
Натомість, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що спірне рішення є правомірним повністю.
Згідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З врахуванням приписів ст. 139 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати, пропорційно до суми задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 160/5510/24 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від « 14» листопада 2023р. №0331262413 щодо застосування штрафу в розмірі 487,43 грн. та нарахування пені в розмірі 47,19 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Прийняти нову постанову про задоволення позову в цій частині.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від « 14» листопада 2023р. №0331262413 щодо застосування штрафу в розмірі 487,43 грн. та нарахування пені в розмірі 47,19 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 160/5510/24 - залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судовий збір в розмірі 245,85 грн.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко