28 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/5857/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернівецької митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року (суддя Юрков Е.О.) у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім'Альфатех» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецької митниці ДМС України з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці ДМС України UA/408000/2023/000041/2 від 15.02.2023 про коригування митної вартості товарів за ВМД 23UA408020011104U7.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» з метою митного оформлення товарів подало до Чернівецької митниці ДМС України електронну митну декларацію № 23UA408020011104U7 від 13.02.2023 року. Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, рахунок-фактуру (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини у справі, оскільки надані до митної декларації документи містять розбіжності, у зв'язку з чим неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, а відтак прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є правомірними.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.11.2022 між ТОВ «ТД Альфатех» (покупець) та компанією Triangle Tyre Co., Ltd (Китай, продавець) укладено контракт № TR-141122, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується придбати на умовах FOB Qingdao, Китай (у відповідності з «ІНКОТЕРМС 2010») шини грозові, в асортименті та кількості, зазначених у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Згідно із пунктом 2 контракту кількість товару узгоджується сторонами і зазначається у відповідних специфікаціях до даного контракту.
Відповідно до пункту 3 контракту ціна на товар встановлена в доларах США за 1 штуку, узгоджується сторонами на кожну партію, що поставляється, про що зазначається у відповідних специфікаціях до даного контракту. Орієнтовна сума контракту складає 15 000 000 доларів США. Сума контракту може бути змінена додатковими угодами до даного контракту.
Згідно із пунктом 4 умови поставки узгоджуються специфікаціями на кожну партію окремо відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС 2010».
Відповідно до пункту 6 контракту товар повинен бути поставлений не пізніше 180 днів з моменту підписання специфікації, якщо інше не зазначено в специфікації.
Згідно із пунктом 7 контракту платіж за товар, проданий за цим контактом, проводиться в доларах США на рахунок продавця. Умови оплати здійснюються на кожну партію окремо, про що зазначається у відповідних специфікаціях до цього контракту.
До вказаного контракту сторонами погоджено специфікацію № 1 від 15.11.2022 на поставку товару загальною вартістю 568744,20 доларів США, умови поставки: FOB Qingdao, умови оплати: 100% передплата.
З метою митного оформлення ввезеного товару позивачем було подано відповідачу митну декларацію № 23UA408020011104U7 від 13.02.2022 з наданими на підтвердження митної вартості товару документами: специфікація № 1 від 15.11.2022, інвойс від 07.12.2022 року №12222006177-1, платіжні доручення №№ 69, 70 від 22.11.2022, № 77 від 01.12.2022, коносамент (Bill of lading) № SZX221254290 від 22.12.2022, автотранспортна накладна № 092731 від 10.02.2023.
У митій декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару повідомленням, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (для підтвердження умов перевезення та числових значень експедиційно-транспортних витрат, які є складовими митної вартості товарів); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар); виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товару та умов поставки); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).
У відповідь на повідомлення митного органу Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Альфатех» листом від 15.02.2023 № 15/02-2023 надано: договір про надання транспортно-експедиторських послуг №260620-63 від 30.06.2020, комерційна пропозиція №.6177-1 від 14.11.2022; сертифікат дилера.
Чернівецькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA408000/2023/000041/2 від 15.02.2023, яким до товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості, та скориговано загальну вартість товару з 411142,37 до 49102,15 доларів США.
Обставини прийняття вказаного рішення:
опис товару, зазначений в копії митної декларації країни відправлення від 09.12.2022 №420420220000329595, а саме « 235/75Я17.5-18РР ТР685 « 7», відрізняється від опису, зазначеного в специфікації від 15.11.2022 №1, інвойсі від 07.12.2022 № 12222006177-1 та пакувальному листі від 07.12.2022 № 12222006177-1, а саме « 235775Р17.5-18РЯ ТЯ685 143/141Ф»;
рахунки на оплату від 03.02.2023 №515 та від 10.02.2023 №578 містять відомості щодо вартості експедиторської винагороди на території України (3694,00 грн) та транспортно-експедиторське обслуговування на території України (2916,42 грн), які до митної вартості не надані. Експедитор надає послуги на всій протяжності маршруту перевезення. Відомостей, які б документально підтвердили критерій розподілу експедиторських послуг на до/після кордону України, не надано. Так, виникає питання щодо документального підтвердження числового значення транспортних витрат;
рахунки на оплату від 03.02.2023 №515 та від 10.02.2023 №578 виставлені згідно договору від 21.12.2017 №16018-159, який до оформлення не -зданий. Зазначені рахунки та довідка від 10.02.2023 №210.02/23-10 виставлені ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІК», яка не зазначена ні в коносаменті від 22.12.2022 №52X221254290, ні в СМR від 10.02.2023 №092731. Документів, які б відображали умови транспортування, оплати, тощо не надано.
Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив таке до суду.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Положеннями частини восьмої статті 52 Митного кодексу України визначено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Згідно зі статтею 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Разом з тим, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до статті 337 Митного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Колегія суддів звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до контракту № TR-141122 від 14.11.2022 сторонами погоджено специфікацію № 1 від 15.11.2022 на поставку товару загальною вартістю 568744,20 доларів США, умови поставки: FOB Qingdao, умови оплати: 100% передплата. Зокрема, вказаною специфікацією погоджено поставку товару за описом « 235/75R17.5-18PR TR685 143/141J» кількістю 540 шт. за ціною 65,1 доларів США, загальною вартістю 35154,00 доларів США.
Поставка товару здійснена відповідно до інвойсу від 07.12.2022 №12222006177-1 на товар « 235/75R17.5-18PR TR685 143/141J» 540 шт. за ціною 65,1 доларів США, загальною вартістю 35154,00 доларів США.
При цьому, посилання відповідача на митну декларацію країни відправлення є безпідставними, оскільки така не є документом, що відповідно до приписів частини першої статті 53 Митного кодексу України, підтверджує митну вартість товарів.
21.12.2017 позивачем з ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТИК» (виконавець) було укладено договір № 16018-159 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів.
Також 30.06.2020 позивачем з ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТИК» (виконавець) було укладено договір № 260620-63 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів.
На підтвердження витрат з транспортування товару позивачем було надано: довідку від 10.02.2023 № 10.02/23-10 про вартість транспортно-експедиційних витрат, рахунок на оплату від 10.02.2023 № 578, яким визначені витрати до кордону України: навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України 14406,60 грн., оформлення ВМД (за межами митної території України) 7388,00 грн., плата за обробку контейнера, оформлення документації 10712,60 грн., організація автоперевезення вантажу за маршрутом Констанца п.п. Порубне 62730,27 грн., а також на території України; рахунок на оплату від 03.02.2023 року № 515, яким визначені витрати до кордону України: морський фрахт за межами митної території України 123749,00 грн., а також на території України.
Отже, наведені документи у повній мірі підтверджують вартість витрат з транспортування товару до кордону України.
Таким чином, на час винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, позивач виконав обов'язок, покладений на декларанта частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, та надано всі передбачені законодавством документи.
Відтак висновки митниці, що стали підставою для винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості в цій частині, не відповідають дійсності.
При цьому, митний орган не довів належними та допустимими доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
З тлумачення вказаних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 Митного кодексу України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, що у свою чергу спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.
Отже, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваних рішень та наведені у апеляційній скарзі не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.
Згідно із частиною третьою статті 335 Митного кодексу України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірній митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко