Головуючий І інстанції: Алфьоров А.М.
29 серпня 2024 р.Справа № 591/4626/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Сумській області Матвєєва Вадима Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
03.05.2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Молібог Ю.М. звернулась до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову інспектора відділу безпеки дорожнього руху УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції Матвєєва В.В. (далі - інспектор поліції), серії БАД № 517965, від 23.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, і останній підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 1.020 грн (далі - Постанова) та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування вимог представник позивача зазначає, що з початку введення у державі воєнного стану підприємство ТОВ «КЕРАМЕЙЯ» намагалось відновити свою роботу. 05.02.2024 року керівництвом підприємства прийнятий наказ № 19/1 щодо запуску підприємства. В цей час позивач особисто переконався у тому, що перекриття проїзної частини перебувала у технічно справному стані. 02.04.2024 року на підприємство була скерована авіаційна бомба, у наслідок чого підприємство зазнало руйнувань. Представник позивача зазначає, що ямко вість межах залізничного переїзду, яка стала підставою для накладення адміністративного стягнення, з'явилась після влучання осколків КАБу та взагалі не перевищує вимог, викладених у таблиці ДСТУ 3587 від 2022 року, у зв'язку з чим позивач не скоював адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Представник позивача просить суд провести розподіл судових втрат, пов'язаних з розглядом справи.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідачі просять залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без задоволення, зазначаючи, що 23.04.2024 року близько 13:25 год в присутності позивача, який відповідає за утримання і ремонт залізничного переїзду, розташованого по АДРЕСА_1 було здійснено обстеження залізничного переїзду. В ході обстеження виявлено недоліки в утриманні залізничного переїзду, а саме ямковість (вибоїни) у кількості 3 шт: 1-ша, площею 0,1 кв м і завглибшки 7 см, 2-га, площею 0,35 кв м і завглибшки 5 см, 3-тя, площею 0,17 кв м і завглибшки 6 см. За результатами обстеження складено відповідний акт комісійного обстеження експлуатаційного стану залізничного переїзду з відповідними замірами та схемою про стан залізничного переїзду. За встановлені порушення п. 5.1 наказу № 54 «Про затвердження Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, п. 5.2.1 ДСТУ 3587-2022 позивача обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідності згідно ч. 1 ст. 40 КУпАП. Розгляд справи відбувся у відповідності до вимог КУпАП.
Заперечуючи клопотання представника позивача щодо проведення розподілу судових витрат, зазначених у мотивувальній частині позовної заяви, відповідачі вказують як на не співмірність заявленої суми до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, так і на відсутність доказів укладання позивачем з його представником відповідного договору на отримання правничої допомоги з визначенням розміру винагороди адвокату.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.06.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Так, судовим рішенням скасована постанова інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Сумській області Матвєєва В.М. від 23.04.2024 року серії БАД № 517965 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 140 КУпАП у виді штрафу у сумі 1020 грн.
Адміністративне провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито.
Судом проведений розподіл судових витрат:
За рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 стягнутий судовий збір у сумі 605,60 грн, а у разі відсутності в Управлінні патрульної поліції в Сумській області відкритих рахунків в органах Казначейства стягнути судові витрати з Державного бюджету України.
За рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 стягнуті витрати за надання правничої допомоги у сумі 4000 грн., а у разі відсутності в Департаменті патрульної поліції відкритих рахунків в органах Казначейства стягнути судові витрати з Державного бюджету України.
В задоволені вимог ОСОБА_1 в іншій частині судом відмовлено.
Судове рішення вмотивовано встановленим, що 23.04.2024 р. відповідачем - інспектором відділу безпеки дорожнього руху ОСОБА_2 винесена постанова серії БАД № 517965 від 23.04.2024 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП та на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 1020 грн., що підтверджується копією відповідної постанови.
Всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності його дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Оскільки відповідачем не було доведено обґрунтованості прийнятого ним рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП, а з досліджених судом доказів не вбачається порушення останнім п. 5.1 Наказу № 54 про затвердження інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, п. 5.2.1 ДСТУ 3587 від 2022 р.
Саме повідомлені позивачем ОСОБА_1 обставини про незаконні дії відповідача суд вважає правдивими та достовірними.
Таким чином, суд дійшов до переконання про необхідність скасування постанови відповідача від 23.04.2024 року серії БАД № 517965 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і накладення стягнення у вигляді штрафу у сумі 1020 грн., оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 140 КУПпАП.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.
За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Згідно зі ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.
Підпунктом 5.1 п. 5 Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, затвердженої наказом Міністерством транспорту та зв'язку України від 26.01.2007 року № 54, зареєстрованої в Мінюсті України 22.07.2007 року за № 162/13429, визначено, що на працівників дистанції колії (або інших власників переїздів) покладаються обов'язки з утримання в справному стані настилів і огороджень (стовпчиків, перил), знаків, та інших колійних споруд у межах смуги відчуження земель залізниці; виготовлення (за заводськими кресленнями) і заміну загороджувальних брусів автоматичних (напівавтоматичних), електричних шлагбаумів; за виконання робіт з тримання елементів рейкових кіл (з'єднувачів, ізолюючих стиків та інше); за встановлення і заміну світлоповертальних елементів на загороджувальних брусах; за заміну механізованих та запасних шлагбаумів, електроламп у приміщеннях переїзних постів і сигнальних ліхтарях.
Заміна брусів автоматичних (напівавтоматичних) та електричних шлагбаумів виконується за обов'язковою участю електромеханіка.
Роботи з ремонту, утримання автодороги, вулиці від рейок до межі розташування світлофорної сигналізації або дорожніх знаків 1.29, 1.30 чи до шлагбаумів має виконувати власник залізничного переїзду (або на його замовлення та на його кошти інші організації).
Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху встановлені ДСТУ 3587:2022 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану».
Підпунктом 5.2.1 ДСТУ 3587:2022 визначено, що дорожнє покриття не повинно мати дефектів (додаток Г), що впливають на безпеку дорожнього руху. Гранично допустимі пошкодження площі покриття, а також терміни ліквідації з моменту їх виявлення повинні відповідати наведеним у таблиці 2.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КУпАП, порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом генерального директора ТОВ «КЕРАМЕЙЯ» від 03.01.2024 року № 02, з метою забезпечення безпеки руху на під'їзній колії ТОВ «КЕРАМЕЙЯ» відповідно до вимог наказу 23/Н від 15.122016 року, якісного проведення комісійних оглядів під'їзних колій і своєчасного усунення недоліків щодо їх утримання, відповідальним за утримання в технічному стані колій та стрілочних переводів у 2024 році призначений ОСОБА_1 .
Як убачається із оскаржуваної Постанови, - 23.04.2024 року о 13.40 год, у АДРЕСА_1 , інспектором поліції позивач ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, а саме, в тому, що він, будучи відповідальною особою за належне дотримання залізничного переїзду, не вжив відповідних заходів щодо усунення недоліків, а саме - ямковості в межах залізничного переїзду, чим порушив п. 5.1 наказу № 54 «Про затвердження Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, п. 5.2.1 ДСТУ 3587-2022.
У якості доказів наведеного до Постанови додані: фото, акт, копія припису, Video Badge VB-400 № 471135
Колегія суддів відхиляє доводи представника позивача про те, що на день запуску виробництва підприємства перекриття проїзної частини перебували у технічно справному стані, а ямковість з'явилась після влучення осколків КАБу, оскільки судам першої та апеляційної інстанцій представником позивача не надано доказів проведення обстеження залізничного переїзду станом на 05.04.2024 року. Факт руйнування складу з продукцією ТОВ «КЕРАМЕЙЯ», площею 500 кв м, у наслідок влучання 02.04.2024 року ворожого КАБу є загальновідомим (зокрема,- ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Разом з тим, колегія суддів зауважує, що у Акті про пошкодження (знищення) майна підприємства внаслідок війни (збройної агресії рф) від 05.04.2024 року не визначено про пошкодження дорожнього покриття залізничного переїзду. Також судам не надано доказів твердження про те, що з 02.04.2024 року залізничні колії не функціонують.
При цьому, колегія суддів також надає критичну оцінку доказам, що досліджувалися інспектором поліції при винесені оскаржуваної Постанови.
Колегія суддів зазначає, що як фото, так і Акт спільно-комісійного обстеження експлуатаційного стану залізничного переїзду від 23.04.2024 року не відповідають формі та змісту Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, форма якого є додатком до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відеозапис з цифрової нагрудної відеокамери моделі Video Badge VB-440-64 KF N № 471135 від 23.04.2024 року (13:27:38 - 14:08:35) не посвідчує ту обставину, що означені фото (а.с. 9) та схема обстеження експлуатаційного стану залізничного переїзду (а.с. 49 звор) були зроблені/складена до часу розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відповідно до таблиці 2 п.п. 5.2.1 ДСТУ 3587:2022 заборонені будь-які види дефектів дорожнього покриву у вигляді вибоїн, проломів, руйнування крайки, площею більш ніж 0,08 кв м і завглибшки більше ніж 4 см. Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність доказів проведення інспектором поліції відповідних замірів, як в присутності позивача ОСОБА_1 , так і свідків.
Колегія суддів також зазначає, що сам по собі факт фіксації наявності на певній ділянці залізничного переїзду вибоїн (ям) не доводить вину позивача у невжитті відповідних заходів щодо усунення недоліків, а саме - ямковості в межах залізничного переїзду (неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху), що є порушенням ДСТУ 3587:2022, адже з матеріалів справи вбачається, що відповідні пошкодження дороги (аварійні ями) на залізничному переїзді були виявлені 23.04.2024, тобто в день складання акту спільно-комісійного обстеження експлуатаційного стану залізничного переїзду.
Аналіз положень ДСТУ 3587:2022 дає підстави для висновку, що вказані вище норми, при виявленні гранично допустимих величин дефектів дорожнього покриття, спочатку надають можливість усунення виявлених дефектів. При цьому, строк відновлення дорожнього покриття, з моменту виявлення дефектів, залежить від гранично допустимих величин дефектів та пори року.
Разом з тим, інспектор поліції, приймаючи оскаржувану Постанову не встановив, чи було відомо позивачу ОСОБА_1 в силу його службових обов'язків про зазначене у постанові пошкодження залізничного переїзду до моменту його виявлення 23.04.2024 та чи порушив позивач, після самостійного виявлення пошкоджень, терміни усунення цих недоліків, визначені ДСТУ 3587:2022.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування Постанови і доводи апеляційної скарги означеного висновку не спростовують.
За приписами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача ОСОБА_1 .
Згідно з імперативними вимогами ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вмотивованість судового рішення є свідченням того, що: доводи та міркування сторін (учасників) судового процесу були належним чином оцінені та враховані або відхилені судом на підставі конкретно визначених мотивів; усім зібраним у справі доказам (зібраним судом або поданим учасникам справи) було надано належну правову оцінку; надано обґрунтування прийняття (врахування) та відхилення кожного доказу.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо невмотивованості висновків суду першої інстанції, оскільки з мотивувальної частини судового рішення неможливо встановити перелік доказів (окрім Постанови), які були судом були досліджені під час розгляду та вирішення справі. Судом не надана оцінка зібраним у справі доказам, не наведені мотиви, з яких той чи інший доказ був врахований або відхилений. Суд першої інстанції обмежився лише формальними висновками про те, що саме повідомлені позивачем ОСОБА_1 обставини про незаконні дії відповідача суд вважає правдивими та достовірними, а відповідачем не було доведено обґрунтованості прийнятого ним рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення в частині, якою задоволені вимоги позивача ОСОБА_1 - зміні з підстав та мотивів його прийняття.
Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Верховний суд у додаткові постанові від 26.06.2024 у справі № 460/7533/20 зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Судовим розглядом справи встановлено, що представництво позивача у суді здійснювала адвокат - Молібог Ю.М.
В позовній заяві представником позивача - адвокатом Молібог Ю.М. зазначено, що 25.04.2024 між позивачем та адвокатом було укладено договір про надання професійної правової допомоги в адміністративній справі. Відповідно до умов договору, гонорар адвокатського об'єднання за надання правової допомоги у даній справі складає 10.000 грн. Також зазначено, що докази сплати витрат на професійну правову допомогу буде надано до суду додатково.
Суд першої інстанції з урахуванням складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, дійшов висновку, що заявлений адвокатом Молібог Ю.М. розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10.000 грн є не співмірним, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати за надання правничої допомоги у сумі 4000 грн.
Колегія суддів зауважує, що означеного висновку суд першої інстанції дійшов без дослідження умов/договору, укладеного Адвокатським об'єднанням/адвокатом та позивачем Таранченко Є.Г., який, всупереч положень ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України, до суду не надавався ані в паперовому, ані в електронному вигляді. В матеріалах справи міститься лише ордер серія ВМ № 1049749 (а.с. 5 зворотній бік).
Враховуючи, що в матеріалах справи взагалі відсутні будь які докази понесення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку що, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених на отримання правничої допомоги задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 22.04.2019 у справі № 806/2143/18, від 23.04.2020 у справі № 760/6496/17.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність, на час розгляду справи судом першої інстанції, в матеріалах справи документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, у тому числі договору про надання правової допомогу, є підставою для відмови у відшкодування витрат на правничу допомогу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що надані до відзиву на апеляційну скаргу договір про надання правничої допомоги від 25.04.2024 та квитанція про сплату витрат на правничу допомогу від 25.06.2024 (а.с. 114-116) не спростовують вищенаведених висновків суду, оскільки, як вже було зазначено вище дані докази мали бути надані до суду першої інстанції, проте надані не були.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судового рішення в частині, якою судом першої інстанції проведений розподіл судових витрат по справі, а саме, - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги у сумі 4000 грн. Підстав для проведення такого розподілу колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції означені обставини залишені поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування судового рішення суду та його зміни.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За приписами п. 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2024 року в частині, якою судом задоволені вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, змінити з підстав та мотивів його прийняття.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2024 року скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп.
В іншій частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило