29 серпня 2024 р.Справа № 534/918/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області (головуючий суддя І інстанції Морозов В.Ю.) від 19.06.2024 року по справі № 534/918/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Комсомольського міського суду Полтавської області із позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправними дії поліцейського відділу поліції № 2 (м. Горішні Плавні) Кременчуцького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області сержанта поліції Рябець Віталія Руслановича з винесення постанови серія ЕНА № 1850907 від 07 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП ОСОБА_1 ;
визнати протиправною та скасувати постанову серія ЕНА № 1850907 від 07 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності. за частиною першою статті 121 КУпАП ОСОБА_1 , винесену поліцейським відділу поліції № 2 (м. Горішні Плавні) Кременчуцького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області сержантом поліції Рябець Віталієм Руслановичем, і закрити справу про адміністративне правопорушення;
визнати протиправними дії посадової особи Головного управління національної поліції в Полтавській області з винесення постанови серії ЕНА № 01850932 від 07 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП ОСОБА_1 ;
визнати протиправною та скасувати постанову серія ЕНА № 01850932 від 07 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП ОСОБА_1 , винесену посадовою особою Головного управління національної поліції в Полтавській області, і закрити справу про адміністративне правопорушення;
визнати протиправними дії посадової особи Головного управління національної поліції в Полтавській області з винесення постанови серії ЕНА № 01850907 від 07 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності. за частиною першою статті 121 КУпАП ОСОБА_1 ;
визнати протиправною та скасувати постанову серія ЕНА № 01850907 від 07 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності. за частиною першою статті 121 КУпАП ОСОБА_1 , винесену посадовою особою Головного управління національної поліції в Полтавській області, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою поліцейського відділу поліції № 2 (м. Горішні Плавні) Кременчуцького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області сержанта поліції Рябець Віталія Руслановича серія ЕНА № 1850907 від 07 квітня 2024 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за частиною першою статті 121 КУпАП за те, що 07 квітня 2024 року о 17:56 годин в м. Горішні Плавні по вул. Конституції, 46, він керував транспортним засобом, в якому не працював задній лівий стоп сигнал при натисканні на педаль гальмування, чим порушив вимоги пункту 31.1 ПДР України, ДСТУ 3649:2010. Копію зазначеної постанови позивач отримав 07 квітня 2024 року. Крім того, у застосунку «Дія» позивач отримав повідомлення про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, крім вищезазначеної постанови також згідно постанови серії ЕНА № 01850907 від 07 квітня 2024 року. При цьому, склад правопорушення та фактичні обставини повністю співпадають з вищезазначеною постановою серія ЕНА № 1850907 від 07 квітня 2024 року, але місцем вчинення правопорушення зазначено іншу адресу, а саме: АДРЕСА_1 . Згідно зазначеної постанови також призначений штраф в розмірі 340 грн. Крім того, у застосунку «Дія» позивач отримав повідомлення про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, крім вищезазначеної постанови також згідно постанови серії ЕНА № 01850932 від 07 квітня 2024 року. При цьому, склад правопорушення та фактичні обставини повністю співпадають з вищезазначеною постановою серія ЕНА № 1850907 від 07 квітня 2024 року, але місцем вчинення правопорушення зазначено іншу адресу, а саме: АДРЕСА_1 . Згідно зазначеної постанови також призначений штраф в розмірі 340 грн. Копії постанов серії ЕНА № 01850907 від 07 квітня 2024 року та серії ЕНА № 01850932 від 07 квітня 2024 року позивачеві не були вручені, про їх складання останньому також не було відомо.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.06.2024 року по справі № 534/918/24 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову серія ЕНА № 1850907 від 07 квітня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП - закрито в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕНА № 01850907 від 07 квітня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП - закрито в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕНА № 01850932 від 07 квітня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП - закрито в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління національної поліції в Полтавській області на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на відеофайлі NO020240407-175609-000024 зафіксовано момент коли позивач рухався на транспортному засобі Renault Kangoo НОМЕР_1 , у якого не працював задній лівий стоп-сигнал. Вказує, що після зупинки співробітник поліції пояснив причину зупинки тим, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 має несправність, а саме: несправний лівий покажчик зупинки автомобіля - під час зупинки транспортного засобу лампа лівого покажчика стопу не працювала, чим порушено вимоги п. 31.1 Правил дорожнього руху. Також посилається на те, що поліцейським ВП № 2 Кременчуцького РУП ГУНП сержантом поліції ОСОБА_2 було складено лише одну постанову серії ЕНА № 1850907 від 07.04.2024 відносно позивача та яким чином в застосунку «Дія» позивача з'явилася постанова серії ЕНА № 01850932 від 07.04.2024 відповідачу не відомо.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.04.2024 року щодо позивача ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1850907. Як вбачається зі змісту вказаної постанови, позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 07.04.2024 у м. Горішні Плавні, вул. Конституції 46, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в якого не працював задній лівий стоп сигнал при натисканні на педаль гальмування, чим порушив вимоги п. 31.1 ПДР України.
Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення його особою. Факт вчинення правопорушення підлягає фіксації у постанові, яка по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду правопорушення, якому передує його фіксування. Щодо постанов серія серії ЕНА № 01850907 від 07 квітня 2024 року та серія ЕНА № 01850932 від 07 квітня 2024 року суд зазначив, що згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. На підставі цього, судом першої інстанції зроблений висновок про те, що оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на якого в даному випадку покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст. 9 КУпАП обставин, то суд вважає недоведеним факт скоєння позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тому постанова винесена необґрунтовано, без дотриманням вимог КУпАП, що є підставою для її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Колегія суддів встановила, що доказів в підтвердження обставин, встановлених судом першої інстанції, матеріали справи не містять, оскільки судом першої інстанції не було долучено до матеріалів справи в паперовій формі додатків, які надавалися ОСОБА_1 до позовної заяви, а також додатків, які надавалися до додаткових письмових пояснень у справі, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 317 КАС України.
Згідно із частиною першою, восьмою статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС).
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15/21 затверджено «Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» (далі - Положення № 1845/0/15/21), а 4 вересня 2021 року у газеті «Голос України» № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС Електронний кабінет, Електронний суд, підсистеми відеоконференцзв'язку.
Абзацом 3 підпункту 15.17 пункту 15 частини першої розділу VII «Перехідних положень» КАС України передбачено, що окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України.
Таким чином, зазначені в оголошені Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС почали офіційно функціонувати з 5 жовтня 2021 року.
Матеріали справи свідчать, що позовна заява з додатками та додаткові письмові пояснення надійшли до суду першої інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Відповідно до розділу VІІ Перехідних положень КАС України, п.п. 15.3. п. 15 ч. 1 розділу VІІ Перехідних положень КАС України розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Враховуючи те, що суд першої інстанції здійснював розгляд справи в паперовій формі, отримавши позовну заяву з додатками, а також додаткові письмові пояснення, які подані за допомогою підсистеми «Електронний суд», суд повинен вчинити дії щодо оформлення матеріалів справи у паперовій формі.
Однак, матеріали цієї справи, що надійшли до суду апеляційної інстанції не містять додатків до позовної заяви та до додаткових письмових пояснень в паперовому вигляді.
Таким чином, належні докази, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, в матеріалах справи відсутні, оскільки судом першої інстанції не виконано вимоги п.п. 15.3. п.15 ч.1 розділу VІІ Перехідних положень КАС України.
Судом апеляційної інстанції витребувано справу в електронному вигляді з ЦБД та вчинено дії щодо оформлення матеріалів справи (додатків до позовної заяви та додатків до додаткових письмових пояснень) у паперовій формі.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Таким чином, колегія судів приймає ці документи, оскільки позивач надавав такі документи до суду першої інстанції разом з позовною заявою та додатковими письмовими поясненнями, за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Що стосується суті заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що за змістом постанови серії ЕНА № 1850907 від 07 квітня 2024 року, позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 07.04.2024 у м. Горішні Плавні, вул. Конституції 46, водій керував транспортним засобом в якого не працював задній лівий стоп сигнал при натисканні на педаль гальмування, чим порушив вимоги п. 31.1 ПДР України, ДСТУ 3649:2010 (а.с. 22-23).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Пунктом 6.1. ДСТУ 3649:2010 затверджено вимоги до зовнішніх світлових приладів.
Згідно з пп. 6.1.7.2 ДСТУ 3649:2010 сигнали гальмування мають вмикатись під час приведення у дію відповідних органів керування гальмівних систем та функціонувати у сталому режимі весь період гальмування.
Відповідно до пп. 7.1.1 ДСТУ 3649:2010 відповідність вимогам, зокрема, пп. 6.1.7.2 перевіряють візуально.
Частиною 1 ст. 121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності (…) зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126 КУпАП.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч. 1, 2 ст. 76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів зазначає, що положення Закону України «Про національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду надано відеозаписи на двох CD-дисках.
Так, на відео-файлі NO020240407-175609-000024 фіксується у русі автомобіль марки Renault Kangoo НОМЕР_1 , на якому під час руху при натисканні педалі гальм не працював лівий стоп-сигнал (правий стоп-сигнал був у справному стані, що також фіксується на відеозаписі). При цьому, постанова серії ЕНА № 1850907 від 07 квітня 2024 року містить посилання на докази у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме посилання на відеозаписи з боді-камери поліцейського та відеореєстратора, який в встановлений в патрульному автомобілі. Наданими до суду відеозаписами також фіксується процедура розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, зі змісту вказаної постанови, вбачається, що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 07.04.2024 у м. Горішні Плавні, вул. Конституції 46, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в якого не працював задній лівий стоп сигнал при натисканні на педаль гальмування, чим порушив вимоги п. 31.1 ПДР України. Таким чином, у спірній постанові зазначено місце (адресу), де було зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення, а не місце (адресу), де фактично був поліцейськими зупинений автомобіль, яким керував позивач.
Таким чином, досліджені судом апеляційної інстанції відеофайли є належними доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а висновок суду першої інстанції про те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення його особою є помилковим, оскільки окрім опису правопорушення у спірній постанові, відповідачем також надавалися відео-файли фіксації правопорушення, яким судом першої інстанції належної оцінки надано не було.
На підставі наведених вище обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова серії ЕНА № 1850907 від 07 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності. за частиною першою статті 121 КУпАП ОСОБА_1 , винесена поліцейським відділу поліції № 2 (м. Горішні Плавні) Кременчуцького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області сержантом поліції Рябець Віталієм Руслановичем є правомірною, оскільки факт вчинення адміністративного правопорушення є доведеним належними доказами та зафіксованим у встановленому чинним законодавством порядку, що не було враховано судом першої інстанції під вирішення спірних правовідносин, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Що стосується вимог позивача визнання протиправною та скасування постанови серія ЕНА № 01850932 від 07 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП ОСОБА_1 , винесену посадовою особою Головного управління національної поліції в Полтавській області та в частині визнання протиправною та скасування постанови серія ЕНА № 01850907 від 07 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності. за частиною першою статті 121 КУпАП ОСОБА_1 , винесену посадовою особою Головного управління національної поліції в Полтавській області, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Звертаючись до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами, позивач посилався, зокрема, на те, що у застосунку «Дія» він отримав повідомлення про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, крім вищезазначеної постанови також згідно постанови серії ЕНА № 01850907 від 07 квітня 2024 року. При цьому, склад правопорушення та фактичні обставини повністю співпадають з вищезазначеною постановою серія ЕНА № 01850907 від 07 квітня 2024 року, але місцем вчинення правопорушення зазначено іншу адресу, а саме: АДРЕСА_1 . Згідно зазначеної постанови також призначений штраф в розмірі 340 грн.
Крім того, у застосунку «Дія» позивач отримав повідомлення про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, крім вищезазначеної постанови також згідно постанови серії ЕНА № 01850932 від 07 квітня 2024 року. При цьому, склад правопорушення та фактичні обставини повністю співпадають з вищезазначеною постановою серія ЕНА № 1850907 від 07 квітня 2024 року, але місцем вчинення правопорушення зазначено іншу адресу, а саме: АДРЕСА_1 . Згідно зазначеної постанови також призначений штраф в розмірі 340 грн.
Дослідивши матеріали справи, надані позивачем до позовної заяви докази, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування постанов серії ЕНА № 01850932 від 07 квітня 2024 року та серії ЕНА № 01850907 від 07 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи взагалі не містять таких постанов, копії таких постанов позивачем до суду не надавалися, а відповідач наполягає на тому, що поліцейським 07.04.2024 р. відносно позивача було винесено лише одну постанову у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме серії ЕНА № 1850932 від 07 квітня 2024 року. Наявність у застосунку «ДІЯ» повідомлення про існування таких постанов, вказаних вище обставин не спростовує.
Що стосується вимог позивача про визнання протиправними дій поліцейського відділу поліції № 2 (м. Горішні Плавні) Кременчуцького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області сержанта поліції Рябець Віталія Руслановича з винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Дії щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Порушення, допущені суб'єктом владних повноважень при розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані дії.
Тобто, саме захист прав від порушень з боку суб'єктів владних повноважень має першочергове значення в адміністративному судочинстві.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Застосування конкретного способу захисту права, залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Тобто, вимога про визнання протиправними дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень (причина порушення прав) може бути заявлена лише одночасно з вимогою про зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій або зобов'язати вчинити певні дії (захист порушених прав). Натомість, у цій справі таких вимог, направлених на захист прав позивача, заявлено не було.
Предметом оскарження в суді можуть бути саме рішення суб'єкта владних повноважень як такі, що дійсно впливають на обсяг прав, свобод та інтересів позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій поліцейського щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, адже у даному випадку ним фактично реалізовано його компетенцію з розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийнято за її розглядом постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Безпосереднє визнання протиправними дій відповідача не є таким, що захищає або відновлює права позивача.
Тобто, належним та достатнім способом захисту прав позивача у є вимоги про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі.
Разом з тим, в межах спірних правовідносин судом апеляційної інстанції встановлено, що постанову серії ЕНА № 1850907 від 07.04.2024 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП, винесено поліцейським у відповідності до вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України установлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі (п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
За наведених підстав, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, скасовує судове рішення і приймає нове про відмову у задоволені вимог адміністративного позову.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області задовольнити.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.06.2024 року по справі № 534/918/24 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов
Повний текст постанови складено 29.08.2024.