29 серпня 2024 р. Справа № 520/8028/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., повний текст складено 13.06.24 по справі № 520/8028/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 суму основного розміру пенсії, що підлягали виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловікові ОСОБА_2 , з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФХ-82045 від 10 лютого 2023 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.04.2019 року по 28.10.2023 року із врахуванням раніше виплачених сум основного розміру пенсії ОСОБА_2 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 суми основного розміру пенсії, що підлягали виплаті померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловікові ОСОБА_2 , з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФХ-82045 від 10 лютого 2023 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.04.2019 року по 28.10.2023 року із врахуванням раніше виплачених сум основного розміру пенсії ОСОБА_2 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 , суму основного розміру пенсії, що підлягали виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловікові ОСОБА_2 , з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФХ-82045 від 10 лютого 2023 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.04.2019 року по 28.10.2023 року із врахуванням раніше виплачених сум основного розміру пенсії ОСОБА_2 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 , суму основного розміру пенсії, що підлягали виплаті померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловікові ОСОБА_2 , з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФХ-82045 від 10 лютого 2023 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.04.2019 року по 28.10.2023 року із врахуванням раніше виплачених сум основного розміру пенсії ОСОБА_2 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника (ст.61 Закону №2262-ХІІ). Вказує, що рішення Харківського окружного адміністративного суду в 28.09.2023 у справі №520/18957/23 за позовом ОСОБА_2 , яке набрало законної сили 31.10.2023, надійшло до головного управління після смерті стягувача, а саме 09.11.2023 року. Стверджує про відсутність заборгованості щодо виплати пенсії ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з ПВП ДКГ «Військові пенсії» перегляд рішення суду, що зареєстровані в Реєстрі судових рішень, тому для застосування статті 61 Закону №2262-ХІІ немає підстав. Звертає увагу, що до реєстру у разі смерті стягувача вноситься інформація про його дату смерті, а також прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або його серію та номер паспорту особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання сум нарахованих згідно рішення суду у зв'язку зі смертю стягувана. Така інформація вноситься на підставі рішення суду про заміну стягувача. Наголошує, що оскільки ОСОБА_1 не була стороною в судовому процесі по вказаній справі, вносити зміни до реєстру підстави відсутні. Станом на момент відкриття провадження у справі рішення суду про заміну стягувача до головного управління не надходило.
Позивачка по справі не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії в разі втрати годувальника, призначеної на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 року у справі №520/18957/23, яке набрало законної сили 31.10.2023 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.04.2019 року перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_2 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФХ-82045 від 10 лютого 2023 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 31.10.2023 року Красноградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
ІНФОРМАЦІЯ_4 виготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення покійного чоловіка позивачки №ФХ-82045 від 10.02.2023 року.
16.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про виплату їй суми пенсії, що підлягали виплаті померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловікові ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 року у справі №520/18957/23.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №4322-1972/Л-02/8-2000/24 від 12.02.2024 позивачку повідомлено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначено, що після надання рішення суду про заміну сторони стягувача про рішенню суду у справі №520/18957/23 головним управлінням буде здійснено перерахунок та до реєстру судових рішень буде внесено інформацію про дату смерті годувальника, а також прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання сум, нарахованих згідно рішення суду у зв'язку зі смертю стягувача.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача в частині не нарахування та не виплати позивачці суми основного розміру пенсії, позивачка ініціювала даний спір.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачці суму основного розміру пенсії, що підлягали виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, померлому 28.10.2023 року її чоловікові ОСОБА_2 , з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФХ-82045 від 10.02.2023 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.04.2019 року по 28.10.2023 року із врахуванням раніше виплачених сум основного розміру пенсії ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, та деяких інших осіб, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ), згідно з яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
За змістом ст.29 Закону України №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.30 Закону №2262-ХІІ встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Відповідно до статті 36 Закону №2262-ХІІ (в редакції, станом на момент призначення пенсії) пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії в разі втрати годувальника, призначеної на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 30% грошового забезпечення.
За обставинами справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_2 складено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку №ФХ-82045 від 10.02.2023 року про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця за посадою командир взводу ремонтного станом на 05.03.2019 у розрізі компонентів: посадовий оклад - 3260,00 грн; оклад за військовим званням - 1020,00 грн; відсоткова надбавка за вислугу років (45%) - 1926,00 грн; надбавка за особливості проходження службі (65%) - 4033,90 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 326,00 грн; премія (95%) - 3097,00 грн, а загалом на суму грошового забезпечення - 13662,90 грн.
Разом з тим, у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 28.10.2023 року, позивачці призначено пенсію в разі втрати годувальника, виходячи із грошового забезпечення годувальника, визначеного в іншому розмірі (меншому), ніж той що вказаний у довідці №ФХ-82045 від 10.02.2023 року.
Такі дії відповідача є протиправними, оскільки з 05.03.2019, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, відтак з цієї дати померлий чоловік позивачки набув право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області призначено позивачці пенсію в разі втрати годувальника, виходячи з грошового забезпечення, що не відповідає грошовому забезпеченню померлого годувальника, тобто, всупереч вимогам ст.30 Закону України №2262-ХІІ.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що отримання коштів, нарахованих на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2023 року у справі №520/18957/23, можливе у разі заміни сторони виконавчого провадження.
Однак, такі посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на необхідність заміни стягувача належним правонаступником, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачка звернулась щодо виплати їй недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не щодо виконання рішення у справі №520/18957/23.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що сума пенсії, яка підлягала виплаті позивачці, є недоодержаною сумою пенсії її померлого чоловіка, тому підлягає виплаті його дружині. При цьому, заміна сторони в виконавчому провадженні в даному випадку не є належним способом захисту прав позивачки.
У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачці суму основного розміру пенсії, що підлягали виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, померлому 28.10.2023 року її чоловікові ОСОБА_2 , з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФХ-82045 від 10.02.2023 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.04.2019 року по 28.10.2023 року із врахуванням раніше виплачених сум основного розміру пенсії ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження, надано не було.
Колегія суддів зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 суму основного розміру пенсії, що підлягали виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців, які мають право на пенсію за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловікові ОСОБА_2 , з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФХ-82045 від 10 лютого 2023 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.04.2019 року по 28.10.2023 року із врахуванням раніше виплачених сум основного розміру пенсії ОСОБА_2 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 , суму основного розміру пенсії, що підлягали виплаті померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловікові ОСОБА_2 , з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ФХ-82045 від 10 лютого 2023 року, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.04.2019 року по 28.10.2023 року із врахуванням раніше виплачених сум основного розміру пенсії ОСОБА_2 .
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 по справі № 520/8028/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий