29 серпня 2024 р. Справа № 440/6573/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/6573/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України
про стягнення компенсації втрати частини доходів,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України в якому просив суд:
- визнати дії Державної казначейської служби України щодо невиконання судового рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №440/4628/19 - неправомірними;
- зобов'язати Державну казначейську службу України терміново виконати судове рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №440/4628/19 в частині виплати присуджених коштів у розмірі 110 205,03 грн;
- стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 155 795 грн. 75 коп. втрати частини доходів.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що Державна казначейська служба України діє неправомірно при виконанні рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №440/4628/19, що має своїм наслідком необхідність зобов'язання Державну казначейську службу України виконати рішення суду від 11.09.2020 у справі №440/4628/19 в частині виплати присуджених коштів у розмірі 110 205,03 грн. Крім того, за приписами статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), тому компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати позивачу за період з 11.09.2020 становить 155 795,75 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 закрито провадження у справі № 440/6573/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Державної казначейської служби України щодо невиконання судового рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №440/4628/19 та зобов'язання Державну казначейську службу України терміново виконати судове рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №440/4628/19 в частині виплати присуджених коштів у розмірі 110 205,03 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення компенсації втрати частини доходів - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про повне задоволення його позовних вимог.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. Вказав, що відповідач з моменту ухвалення рішення ніяких коштів не виплатив, а тому зобов'язаний компенсувати повністю втрату доходів за період з 29.09.2020 по теперішній час.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 у справі №440/4628/19 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів повністю.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 по справі № 440/1571/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року по справі № 440/4628/19 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду, завдану Законом, що визнаний неконституційним, у розмірі 110205,03 грн. (сто десять тисяч гривень) грн. 03 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Позивач звернувся до Державної казначейської служби України із заявою від 17.04.2024 в якій просив виплатити втрачену частину доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при виконанні постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 по справі № 440/1571/20.
Не отримавши виплату компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів, суд першої інстанції виходив з того, що виплата компенсації втрати частини доходу за Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" можлива лише у разі наявності факту виплати основної суми доходу в розумінні цього Закону. Проте, в матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу доходів визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та які не мають разового характеру.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно з частиною першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірним у цій справі є питання щодо виплати компенсації частини втрати доходів.
Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно із пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Тобто виплата компенсації втрати частини доходу за Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" можлива лише у разі наявності факту виплати основної суми доходу в розумінні цього Закону.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.04.2020 у справі №200/11292/19-а, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, від 20.04.2023 у справі №200/11746/19-а, та від 18.05.2023 у справах № 200/14129/19-а і № 200/14127/19-а.
У свою чергу позивач просить нарахувати компенсацію втрати частини доходів на матеріальну шкоду, завдану Законом, що визнаний неконституційним.
Як правомірно враховано судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу доходів, визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та які не мають разового характеру.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 щодо виплати компенсації частини втрати доходів.
Доводи апеляційної інстанції вказаних висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 по справі № 440/6573/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц