29 серпня 2024 року справа №200/1501/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 200/1501/24 (головуючий І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
15.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.06.2020 в повному обсязі; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.06.2020 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум; стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України витрати на правничу (правову) допомогу.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 27.09.2005 по 26.06.2020 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України. На думку позивача, нарахування індексації грошового забезпечення відповідачем здійснювалося всупереч абзаців 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", оскільки не було виплачено щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 200/1501/24 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.06.2020 в повному обсязі. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.06.2020 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
До суду першої інстанції надійшла заява представника позивача - адвоката Єнокян Катерини Леонідівни про ухвалення додаткового рішення у справі №200/1501/24, яка обґрунтована не вирішенням судом питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Просила суд ухвалити додаткове рішення у справі № 200/1501/24 щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в частині авансу у розмірі 5900,00 гривень.
Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 200/1501/24 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3900 грн.
Відповідач не погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що предмет позову в цій справі є не складним, не потребує складних правових досліджень, судова практика є сталою в цій категорії справ. Крім того, в акті надання послуг від 17.04.2024 №156, в якій зазначено, що ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 послуги, зокрема, складання адвокатських запитів, проте з доданих до матеріалів справи додатків зазначено, що досудовий запит від 26.12.2023 складено і підписано адвокатом Орел Інною Вікторівною.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
У Рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30.09.2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Конституційний Суд України у Рішенні № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30.09.2009 зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, що сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Також у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката
У пункті 1 Резолюції (78) 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації від 02.03.1978 зазначено, що ніхто не може бути в силу перешкод економічного характеру позбавлений можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, повноважних виносити рішення по цивільних, господарських, адміністративних, соціальних чи податкових справах. З цією метою кожна особа має бути наділена правом на необхідну правову допомогу в судовому провадженні. При розгляді того, чи така допомога є необхідною, слід враховувати: а) фінансові можливості та зобов'язання відповідної особи; b) очікувані судові витрати.
Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що заяву про стягнення судових витрат особа має подати до прийняття судового рішення, однак докази, що підтверджують конкретний розмір судових витрат, можуть бути подані особою протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Судом встановлено, що в позові, представник позивача, просив вирішити питання про розподіл судових витрат та керуючись частиною 7 статті 139 КАС України заявив, що докази розміру витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Розгляд справи №200/1501/24 відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а тому судові дебати не проводились.
Тобто, зазначення у позовній заяві вимоги про вирішення питання про розподіл судових витрат та відомостей про те, що докази що докази розміру витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду може вважатись за цих умов дотриманням вимог частини 7 статті 139 КАС України.
Така правова позиція викладена також у додатковій постанові Касаційного адміністративного суду від 18.08.2021 по справі №300/3178/20.
Заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з долученими до неї доказами про розмір таких витрат було подано представником позивача 17.04.2024 (саме цією датою документ сформований в підсистемі "Електронний Суд"), у той час, як рішення Донецького окружного адміністративного суду, яким було завершено розгляд справи, ухвалено 16.04.2024, доставлено до електронного кабінету представника позивача - 16.04.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що представником позивача дотримано вимоги частини сьомої статті 139 КАС України щодо строків подання заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу та доказів на підтвердження їх конкретного розміру.
До заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір № 2023-00178 від 21.12.2023 про надання правничої (правової) допомоги; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1566441 ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №2023-00178 від 21.12.2023 у Донецькому окружному адміністративному суді адвокатом Єнокян К.Л; інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 24.12.2023 № @2PL091947 про оплату ОСОБА_1 юридичних послуг на суму 5900 грн; акт надання послуг від 17.04.2024 №156, в якій зазначено, що ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 наступні послуги: складання адвокатських запитів, складання та подання позовної заяви, супровід досудового врегулювання, який підписано адвокатом Єнокян К.Л. та клієнтом Михайлютою І.Г.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на положення частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 22.04.2019 у справі № 806/2143/18, від 23.04.2020 у справі № 760/6496/17.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Такий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката, а саме адвокатом Єнокян К.Л. складені, підписані та подані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про поновлення строку звернення до суду, заява про ухвалення додаткового рішення з додатками.
Водночас, слід звернути увагу на те, що в акті надання послуг від 17.04.2024 №156, в якій зазначено, що ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 послуги, зокрема, складання адвокатських запитів.
Проте, з доданих до позову документів вбачається, що заяву від 26.12.2023 до відповідача щодо виплати заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.06.2020 складено і підписано адвокатом Орел Інною Вікторівною.
Доказів того, що ОСОБА_2 здійснювала супровід досудового врегулювання спору в матеріалах справи відсутні.
Виходячи з наведеного, справа №200/1501/24 розглядалась в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи, підготовка та подання позову до суду у даній справі не потребувала надмірного, значного обсягу юридичної роботи, тому керуючись критеріями, що визначені в частині 9 статті 139 КАС України, враховуючи предмет спору, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що справедливим, співмірним та пропорційним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3 900 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність присудити на користь позивача судові витрати, пов'язані з правничою допомогою за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 3900 грн, про що ухвалити додаткове рішення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на правничу допомогу.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 200/1501/24 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 200/1501/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 29 серпня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко