29 серпня 2024 року справа №200/567/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Голубова Л.Б.), складеного в повному обсязі 05 березня 2024 року, у справі № 200/567/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з вимогами про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 23 листопада 2023 року № 045550022206 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 20.11.2023 року, із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.10.2023 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23 листопада 2023 року № 045550022206 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.11.2023 року, зарахувавши до його страхового стажу не прийняті періоди роботи згідно дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.10.2023 року, з урахуванням правової позиції суду, наведеної у даному рішенні та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, починаючи з 20.11.2023 року.
Не погодившись з судовим рішенням, управління подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі № 200/567/24, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що позивачу правомірно відмолено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою внутрішньо переміщеної особи від 08.04.2022 року № 1201-5000830517 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 07.11.2022 року вперше звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням № 045550022206 від 13.11.2023 року позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 30 років.
Пенсійний орган при призначенні пенсії не врахував періоди роботи, які зазначені в дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки була відсутня дата заповнення дублікату трудової книжки, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Позивач звернувся до роботодавця - відділу кадрів АТ «Укрзалізниця» філії «Пасажирська компанія» Виробничого підрозділу «Маріупольське вагонне депо. Роботодавець, що видав дублікат трудової книжки, виправив недоліки заповнення дублікату трудової книжки та вніс дату видачі дублікату.
20.11.2023 року після усунення обставин, що перешкоджали у призначенні йому пенсії за віком, позивач знову звернувся до сервісного центру Лівобережного об'єднаного управління ПФУ в місті Дніпрі із заявою про призначення пенсії за віком.
Проте, 23.11.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області винесене рішення № 04555002226 про відмову в призначенні пенсії за віком, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу.
В спірному рішенні відповідач зазначив, що зарахував всі періоди роботи позивача з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5). Відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж позивача склав 28 років 6 місяців 29 днів. Проте, в рішенні не зазначено, які періоди не враховані до страхового стажу.
Разом з тим, у відзиві від 15.02.2024 року, відповідач зазначив, що до страхового стажу не було враховано період роботи згідно із записами в дублікаті трудової книжки з 03.03.1993 по 31.12.1998, тобто 5 років 10 місяців, оскільки цей період не підтверджено первинними документами (наприклад, копією наказу від 02.03.1993 №194, який вказано, як підставу запису № 1 у дублікаті трудової книжки).
Таким чином, відповідач не врахував страховий стаж з 03.03.1993 року по 31.12.1998 року, оскільки цей період, на його думку, не підтверджено первинними документами.
Не погоджуючись із діями відповідача позивач звернулась до суду.
Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на зарахування до страхового стажу періодів роботи, що зазначені у трудовій книжці має бути відновленим із зобов'язанням повторно розглянути заяви про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до положень частини першої статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Законом № 1058-IV визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, зокрема в період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Пунктом 3 Порядку 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-ХП).
Таким чином, інші документи мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Записами в дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.10.2023 року підтверджено роботу у спірному періоді, зокрема записами № 1-2:
- з 03.03.1993 по 05.06.2000 у вагонному депо м. Донецька провідником пасажирських вагонів.
З 16.09.2016 року (запис № 5) позивача було переведено до Маріупольського вагонного депо, де він працював до 01.04.2022 року (запис № 9), а потім перевівся до вагонного депо м. Запоріжжя-1 АТ «Українська залізниця», де працював до звільнення 25.10.2023 року.
Позивачем до матеріалів справи надано довідку виробничої одиниці Маріупольське вагонне депо АТ «Українська залізниця» від 20.10.2023 року № 110-д, в якій зазначено, що позивач дійсно працював у Маріупольському вагонному депо з 16.09.2016 року 01.04.2022 року.
Крім того, до матеріалів справи надано довідку виробничої одиниці Маріупольське вагонне депо АТ «Українська залізниця» від 20.10.2023 року №109-д, в якій зазначено, що позивач працював у Маріупольському вагонному депо з 16.09.2016 року, а з 01.04.2022 року його було зараховано до особового складу вагонного депо м. Запоріжжя-1 АТ «Українська залізниця» згідно з наказом № 196/ОС від 01.04.2022 року.
Внаслідок масштабного вторгнення рф в Україну будівлю адміністративного корпусу Маріупольського вагонного депо АТ «Українська залізниця» знищено через загоряння, внаслідок чого всі документи було знищено.
В дійсний час ведуться роботи по відновленню копій трудових книжок.
Окремо слід зазначити, що в особистому кабінеті ОСОБА_1 на електронному порталі Пенсійного фонду України загальний страховий стаж позивача складає 34 роки 4 місяці 28 дні, куди враховується строкова військова служба номер 41. з 14.06.1982 року по 22.06.1984 року; номер 42. Бакинський технікум залізничного транспорту з 01.09.1985 року по 20.04.1988 роки; номер 43. Вагонне депо Донецьк Донецької залізниці з 03.03.1993 року по 25.06.2009; пізніше було заміна назви суб'єкта на вагонне депо Донецк ДП «Донецька залізниця» до 25.07.2011; відбулося переведення/ переміщення до 12.09.2016; номер 44. З 16.09.2016 позивач працював у структурному підрозділу «Маріупольське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»; 01.07.2017 змінилась назва на виробничий підрозділ «Маріупольське вагонне депо» філії «Донецьке залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»; з 27.12.2018 змінилася назва суб'єкта на виробничий підрозділ «Маріупольське вагонне депо» філії Пасажирська компанія ПАТ «Укрзалізниця»; 01.04.2022 року звільнено з виробничого підрозділу «Маріупольське вагонне депо» філії Пасажирська компанія ПАТ «Укрзалізниця»; номер 45. 01.04.2022 року призначено за основним місцем роботи на виробничий підрозділ Пасажирське вагонне депо Запоріжжя 1 філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Укрзалізниця», де позивач працював до звільнення 25.10.2023 року.
Отже, записи дублікату трудової книжки від 20.10.2023 року серії НОМЕР_1 відповідають записам ЕТК в особистому кабінеті ОСОБА_1 .
Крім того, суд зауважує, що певні недоліки чи неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства-роботодавця не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
При цьому, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд зазначає, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі довідки про заробітну плату, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
З зазначених підстав суд дійшов висновку про неправомірність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача спірного періоду роботи, зазначеному в дублікаті трудової книжки з 03.03.1993 року по 31.12.1998 року, тобто 5 років 10 місяців.
В спірному рішенні зазначено, що відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж позивача склав 28 років 6 місяців 29 днів.
Отже, якщо врахувати неприйнятий відповідачем період роботи позивача з 03.03.1993 року по 31.12.1998 року (5 років 10 місяців), то страховий стаж позивача складатиме понад 34 роки, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV.
Таким чином, відмова у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 не прийнятого відповідачем спірного періоду є протиправною і цей період має бути зарахований до страхового стажу позивача, тому спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню
Інші доводи апеляційної скарги є неприйнятними та спростовуються висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі № 200/567/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 серпня 2024 року.
Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць