29 серпня 2024 року справа №229/4097/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 26 червня 2024 р. у справі № 229/4097/24 (головуючий І інстанції Панова Т.Л.) за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, у якому просив:
- поновити строк на оскарження Постанови Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №012011 від 20.03.2024 р. про накладення адміністративного стягнення;
- скасувати Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №012011 від 20.03.2024 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500 грн. накладене на ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-2 КУпАП.
Ухвалою суду від 12 червня 2024 року позовну заяву залишено без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме до позовної заяви не доданий документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Запропоновано позивачеві в п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути вказаний в ній недолік.
Ухвалою суду від 26 червня 2024р. відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Гальцової І.К. про поновлення пропущеного строку та позовну заяву повернуто позивачеві без розгляду згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Приймаючи спірну ухвалу суд першої інстанції визнав не поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, зазначені позивачем у заяві. Також роз'яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що він не був повідомлений про дату і час розгляду справи про адміністративне правопорушення. 11.03.2024р. позивачем за адресою ТОВ "РЕСАЙКЛІНГ СОЛЮШИНС" було отримано повідомлення Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 29.02.2024р. №17601/23/24-24 та доданий акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів від 23.01.2024р.. В зазначеному повідомленні не було зазначено в якості кого з учасників справи викликається позивач і яке відношення має до розгляду справи. З метою з'ясування процесуального статусу позивача, був поданий адвокатський запит. 15.03.2024 було отримано відповідь начальника відділу державного нагляду №870/23/23-24 адвокату Гулієву Ф.В. з якої вбачається, ОСОБА_1 запрошено на розгляд справи в якості уповноваженої посадової особи вантажовідправника ТОВ "Ресайклінг солюшинс". Представником позивача були надані загальні пояснення відносно порушення встановлених актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів від 23.01.2024р., який був долучений до повідомлення від 29.02.2024р..
Про розгляд справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення №012011 від 20.03.2024 р. позивачу не було відомо. Також судом не враховано, що позивачем копія постанови ні за адресою реєстрації місця проживання, ні за місцезнаходженням юридичної особи не надходила. Також позивач не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження. Про факт розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови позивачу стало відомо 01.06.2024р. з додатку «Дія», а саме у зв'язку з примусовим її виконанням.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) , суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов'язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Разом з тим, позивач звернувся із позовом до суду про скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №012011 від 20.03.2024 р. про накладення адміністративного стягнення 10.06.2024р., тобто з пропуском встановленого строку.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив поновити процесуальний строк на оскарження спірної постанови, який був пропущений з поважних причин.
В обґрунтування наявності поважних причин пропуску позивач посилався на ті обставини, що про дату і час розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач не був повідомлений. Оскаржувану постанову також не отримував. Про факт розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови позивачу стало відомо 01.06.2024р. з додатку «Дія», а саме у зв'язку з примусовим її виконанням.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011р. №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, спірна постанова про накладення адміністративного стягнення від 20.03.2024р. №012011 була прийнята внаслідок вчиненого позивачем (керівник ТОВ "Ресайклінг солюшинс") правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: 23.03.2024р. при перевірці було виявлено порушення про внесення уповноваженою особою ТОВ "Ресайклінг солюшинс" відомостей про масу вантажу до накладної №438/2024, що перевозився вантажним автомобілем FORD р.н. НОМЕР_1 , які не відповідають нормативно встановленим законодавством ваговим параметрам.
Позивачем до позову долучено повідомлення державної служби України з безпеки на транспорті про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт № 17601/23/24-24 від 29.02.2024 р. на ім"я ОСОБА_1 , з якого вбачається, що відділ державного нагляду (контролю) запрошує ОСОБА_1 для розгляду справи про порушення, виявленого під час проведення перевірки , на 20 березня 2024р. (з 10год до 15год, перерва з 12год до 12-45год) у приміщенні Відділу державного нагляду за адресою м.Дніпро, вул. Воскресенська,24 каб. 209 (приймальна).
До цього повідомлення було додано копію Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.01.2024р., яким встановлено, зокрема, що 23.03.2024р. при перевірці автомобіля FORD р.н. НОМЕР_1 було виявлено, що перевізник не забезпечив безпеку дорожнього руху, а саме перевищення встановлених законодавством вагових норм.
Із долученого до позову клопотання адвоката Гулієва Ф.В. №13/03 від 13.03.2024р. вбачається, що позивач отримав повідомлення відділу Державного нагляду № 17601/23/24-24 від 29.02.2024р. та додані до нього документи. Також позивачем були надані пояснення з приводу порушень, встановлених актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.01.2024р..
15.03.2024р. на адвокатський запит начальник відділу державного нагляду надано відповідь №870/23/23-24 з якої вбачається, що ОСОБА_1 запрошено на розгляд справи в якості уповноваженої посадової особи вантажовідправника ТОВ "Ресайклінг солюшинс".
19.03.2024 адвокат Гулієв Ф.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 надає пояснення у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт № 19/03, які направлені на адресу відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, які просить врахувати при здійсненні провадження в адміністративній справі. Також просив розглянути справу без участі ОСОБА_1 .
Відтак, колегія суддів вважає, що про порушення своїх позивач мав можливість дізнатися 20 березня 2024р., оскільки був повідомлений про розгляд справи саме 20 березня 2024 (з 10 год до 15 год, перерва з 12 год до 12-45 год) та заявив клопотання про її розгляд без його участі.
Позивачем не доведено той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку для оскарження постанови №012011 від 20.03.2024 р. про накладення адміністративного стягнення.
Водночас, при прийнятті спірної ухвали судом першої інстанції не були враховані встановлені статтею 123 КАС України наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені ним у заяві про поновлення строку звернення до суду.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2022 року в справі № 640/2063/20.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, застосовуючи частину другу статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, так як в силу частини першої зазначеної статті не надав позивачеві можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку на звернення до суду.
Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 26 червня 2024 р. у справі № 229/4097/24 - задовольнити частково.
Скасувати абзаци 2 та 3 ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 26 червня 2024 р. у справі № 229/4097/24 та повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Повне судове рішення складено 29 серпня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 29 серпня 2024 року та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко