29 серпня 2024 року справа №360/263/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г. суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 р. у справі № 360/263/24 (головуючий І інстанції Т.В. Смішлива) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки за 2021 рік - 20 діб (5 основної відпустки, 15 додаткової відпустки); додаткових відпусток як учасник бойових дій за 2015 рік - 14 діб, за 2016 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2022 рік - 14 діб, за 2023 рік - 14 діб);
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки за 2021 рік - 20 діб (5 основної відпустки, 15 додаткової відпустки); додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2015 рік - 14 діб, за 2016 рік - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2022 рік - 14 діб, за 2023 рік - 14 діб).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки: щорічної основної оплачуваної відпустку за 2021 рік у кількості 5 календарних дні, додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік у кількості 15 календарних днів, додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за 2016 рік тривалістю 14 календарних днів, додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за 2018 рік тривалістю 14 календарних днів, додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за 2022 рік тривалістю 14 календарних днів, додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за 2023 рік тривалістю 14 календарних днів. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 5 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустку за 2021 рік, 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за 2016 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за 2018 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за 2022 рік, 14 календарних днів додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. У задоволення решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування доводів зазначає, що грошова компенсація за невикористані дні щорічних відпусток були нараховані та виплачені ОСОБА_1 на підставі інформації про кількість днів невикористаних щорічних відпусток, зазначених у наказі Головного управління від 11.12.2023 № 284 о/с, в частині що стосується звільнення ОСОБА_1 , у повному обсязі з дотриманням вимог Порядку та вимог.
Відпустка учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік передбачена статтею 162 Закону № 504 та статтею 772 Кодексу законів про працю України і відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII надається як пільга.
Додаткова відпустка учасника бойових дій не належить до щорічних відпусток. Норми Закону про відпустки, передбачені для щорічних відпусток, на неї не поширюються. Тому додаткова відпустка учасника бойових дій має особливості, а саме: має бути використана працівником протягом календарного року. Якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний рік не допускається.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , дата видачі 04.04.2016.
У період з 07.11.2015 до 19.09.2022 позивач проходив службу у відділах та службах підпорядкованих ГУ НП в Луганській області, з 19.09.2022 до 12.12.2023 ГУ НП в Київській області, що підтверджується розрахунком вислуги років для призначення пенсії.
Відповідно до наказу ГУНП в Луганській області № 341 о/с від 12.09.2022 позивача переведено до ГУНП в Київській області з 19.09.2022. Щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік не використав. Додаткову оплачувану відпустку за 2022 рік не використав. Додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, як учасник бойових дій за 2022 рік не використав.
Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Київській області від 11.12.2023 № 284 о/с «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1 (0121370), звільнено за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за станом здоров'я (через хворобу), з 12.12.2023. Кількість невикористаних діб щорічної відпустки за 2022 рік - 45, за 2023 рік - 41.
Представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 13.12.2023 №626.
Листом № 2547/109/12 від 22.12.2023 відповідач повідомив, що кількість невикористаних діб щорічної відпустки за 2022 рік - 45, за 2023 рік - 41, кількість невикористаних діб додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки - 28.
Згідно з довідкою Управління кадрового забезпечення ГУНП в Луганській області від 28.12.2023 № 2824/111/19-2023 за період з 07.11.2015 до 19.09.2022 позивач відпустку за 2022 рік не використав, має залишок відпустки за 2021 рік у кількості 20 діб (5 основної відпустки, 15 додаткової відпустки). Додаткова відпустка із збереженням грошового забезпечення (заробітної плати) як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2018 та 2022 роки не надавалась.
Листом від 25.01.2024 за вих. № 29/К-11аз відповідач повідомив позивача, що компенсація за невикористані дні щорічних відпусток була нарахована та виплачена позивачу згідно наказу про звільнення ГУНП в Київській області у повному обсязі. Виплати грошової компенсації за невикористані дні пільгової відпустки як учаснику бойових дій не відноситься до щорічних відпусток та виплата такої компенсації чинним законодавством не передбачена.
Відповідно до розрахункового листа за січень 2024 року позивачу перераховано на карту 422494,62 грн.
Відповідно до листа відповідача від 26.03.2024 № СЕД-1557-2024 компенсація за невикористані відпустки за 2021 рік - 20 діб (5 основної відпустки, 15 додаткової відпустки), додаткової відпустки як учасник бойових дій за 2015 рік - 14 діб, за 2016 рік, - 14 діб, за 2018 рік - 14 діб, за 2022 рік - 14 діб та за 2023 рік Головним управлінням ОСОБА_1 не нараховувалась і не виплачувалась.
Згідно з довідкою Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області від 01.04.2024 № 187 позивачу в листопаді 2023 року нараховано: посадовий оклад - 2400,00 грн, оклад за спеціальним званням - 1800,00 грн, надбавку за стаж служби - 2100,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 2520,00 грн, премія - 18841,02 грн, всього 27661,02 грн, що підтверджено довідкою від 22.12.2023 № 662.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 15.11.1996 (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Частиною першою статті 24 Закону № 504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 580-VII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 92 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин сьомої, восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.
Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 (далі - Порядок №260), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права.
Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII, а саме: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів, відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється, та у разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції, за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році.
Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.
В Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Аналогічні правові висновки щодо регулювання аналогічних спірних правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 та від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20.
Матеріалами справи підтверджено факт не використання позивачем під час служби в органах Національної поліції 20 календарних днів відпустки за 2021 рік (5 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки, та 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки); додаткових відпусток із збереженням заробітної плати за 2016 рік - 14 календарних днів, за 2018 рік - 14 календарних днів, за 2022 рік - 14 календарних днів, за 2023 рік - 14 календарних днів).
Щодо компенсації за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Отже, у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19.
Таким чином, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Однак, відповідачем протиправно не було виплачено позивачу таку грошову компенсацію під час звільнення, чим порушено права позивача та допущено протиправну бездіяльність.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 р. у справі №360/263/24 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 р. у справі №360/263/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 29 серпня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.Д. Компанієць