29 серпня 2024 року справа №200/1117/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року (повне судове рішення складено 30 квітня 2024 року) у справі № 200/1117/24 (суддя в І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач-1), в якому просив зобов'язати відповідача при призначенні трудової пенсії зарахувати період роботи на посаді шофера 3-го класу радгоспу «Веселий», у подальшому перейменованому у колективне сільськогосподарське підприємство «Веселий» у м. Краматорську, у період часу з 30.05.1985 по 14.05.1996.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на безпідставну відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з не зарахуванням спірного періоду роботи до страхового стажу.
Слід зазначити, що ухвалою місцевого суду від 1 квітня 2024 року залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач-2).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 053130009196 від 30.06.2022 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.06.2022 із зарахуванням до його страхового стажу періоду роботи з 29.05.1985 по 17.05.1996.
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідно до ст. 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Зазначає, суд першої інстанції дійшов до безпідставного та необґрунтованого висновку щодо наявності підстав повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.06.2022 із зарахуванням до його страхового стажу звільнення з роботи завірено печаткою колективного сільськогосподарського підприємства «Веселий», а дані про перейменування радгоспу «Веселий» колективне сільськогосподарське підприємство відсутні.
Апелянт вказує, що суд дійшов хибного висновку про протиправне не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 29.05.1985 по 17.05.1996, а також проігнорував, що згідно поданих документів та даних персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 9 років 5 місяців 2 днів.
Між цим, відповідач-2 звертає увагу суду на те, що 23.06.2022 ОСОБА_1 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком, проте до суду за захистом свого порушеного права звернувся лише 20.02.2024 (згідно дати позову), що суперечить чинним нормам КАС України.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_1 , виданого 03.12.1999.
Відповідно до копії рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 053130009196 від 30.06.2022 відповідач-2 розглянув заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV.
Указаним рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 9 років 5 місяців 26 днів. Також зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 29.05.1985 по 17.05.1996 в радгоспі згідно з трудовою книжкою від 01.09.1975, оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою Колективного сільськогосподарського підприємства «Веселий», а відомості про перейменування радгоспу «Веселий» в колективне сільськогосподарське підприємство відсутні. Роз'яснено, що для зарахування до страхового стажу періоду з 29.05.1985 по 17.05.1996, необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи, видану підприємством, на якому працювала особа згідно з первинними документами за час виконання роботи та відповідну довідку про реорганізацію.
Позивачем до суду надана копія його трудової книжки від 01.09.1975, в якій наявні записи: № 7 щодо прийняття позивача з 29.05.1985 у Радгосп «Веселий» на посаду шофера-3 класу і № 8 щодо звільнення позивача. Запис № 8 печаткою Колективного сільськогосподарського підприємства «Веселий». Відомості про реорганізацію або перейменування Радгоспу «Веселий» не зазначені.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Для поновлення пропущеного строку, встановленого законом, необхідно з'ясувати наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати позовну заяву.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 виклав правову позицію, згідно з якою отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії, дійшов такого висновку:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
У вищевказаній постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Позовні вимоги позивача ґрунтуються на протиправності рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 053130009196 від 30.06.2022, яким не зараховано період роботи з 29.05.1985 по 17.05.1996.
Відповідно до поштового відправлення (а.с.14), до суду з цим з позовом позивач звернувся 21 лютого 2024 року, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом шестимісячного строку.
Судом першої інстанції, який задовольнив частково позовні вимоги, залишено такий факт поза увагою.
Так, у частинах першій та другій статті 123 КАС України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно по положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 4 вказаної статті закріплений обов'язок суду щодо вжиття визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі.
Вказане також узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року запропоновано позивачу надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на поважні підстави пропуску такого строку із наданням відповідних доказів.
На виконання ухвали позивачем надано заяву про поновлення строку, в якій зазначено, що він не звернувся до суду в шестимісячний строк (починаючи з липня 2022 року), оскільки у 2022 році та частково у 2023 році Донецький окружний адміністративний суд тимчасово не працював у зв'язку з воєнним станом.
З цього приводу слід зазначити, що наведене позивачем не відповідає дійсності.
Так, Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно якого, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На даний час в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м. Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
На офіційному сайті суду https://adm.dn.court.gov.ua/sud0570/pres-centr/news/1275657/ систематично розміщались оголошення щодо організації роботи в умовах воєнного часу.
Отже, доводи про те, що у 2022 році та частково у 2023 році Донецький окружний адміністративний суд тимчасово не працював, не відповідають дійсності, цим судом приймались документи та судові рішення, що, зокрема, вбачається і з даних Єдиного державного реєстру судових рішень.
Позивач не зазначив жодної причини, поважність якої давала б підстави для поновлення строку звернення до суду, зокрема не вказав, чи вплинуло введення в Україні воєнного стану на можливість подання позову, не назвав об'єктивні непереборні обставини, пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом встановленого законом строку.
Відтак, поважних причин пропуску такого строку колегією суддів не встановлено.
Приписами частини першої статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цими позовними вимогами та належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів вказує на відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду.
Отже, підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, визнаються апеляційним судом неповажними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Як було вказано вище, частиною третьою статті 123 КАС України встановлено обов'язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 200/1117/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Повне судове рішення - 29 серпня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук