1[1]
23 липня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ковальська В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника Нікушиної В.С. на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальностіза ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з постановою судді, 22 червня 2023 року о 18 годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Skoda», р/н НОМЕР_1 , по вул. Київській в с. Тарасівка Фастівського району Київської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння (нечітка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, відмова зафіксована на відео технічними засобами фіксації
В апеляційній скарзі захисник Нікушина В.С. просить скасувати постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року та ухвалити нову постанову, якою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Захисник вважає постанову судді незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об'єктивного дослідження доказів, та зазначає, що працівники поліції, не встановивши жодних ознак алкогольного сп'яніння, порушивши процедуру направлення на проведення огляду на стан сп'яніння, безпідставно склали протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
В матеріалах справи, на думку захисника, відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтуваннях своїх вимог захисник вказує на те, що в процесі розгляду Києво-Святошинським районним судом Київської області було викликано в судове засідання свідка ОСОБА_2 , який під час судового засідання зазначив, що бачив, як 22 червня 2023 року автомобіль «Skoda» номерний знак НОМЕР_1 , ледь не збив пішоходів при заїзді на парковку супермаркета, але хто саме був за кермом і виходив з місця водія в той момент - він не бачив.
Судом першої інстанції не у повному обсязі було досліджено відео-доказ, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 100354 працівниками поліції, а саме: відео яке було зафіксоване на боді камеру МС 202561.
Жодних доказів про те, що на відео було виявлено факт керування апелянтом транспортного засобу у постанові судді не наведено.
Відео містить лише інформацію щодо обставин які були кваліфіковані ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП Києво-Святошинським районним Київської області від 16 лютого 2024 року, та інформацію лише щодо словесних перепалок та процесу складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Отже, захисник звертає увагу на те, що суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області при вирішенні справи не взяв до уваги свідчення ОСОБА_2 під час судового засідання та не дослідив до кінця належним чином відео доказ.
В апеляції зазначено, що відео з боді камери МС 202561, додане до протоколу про адміністративне правопорушення, не є належним доказом, що підтверджує вину та подію адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також в апеляційній скарзі вказується на не дотримання порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , оскільки матеріали адміністративної справи не містять направлення особи для проходження огляду на стан сп'яніння, що є істотним порушенням ст. 266 КУпАП та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Захисник вважає, що, вирішуючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції допустив порушення вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.
На неодноразові виклики в судові засідання апеляційної інстанції, призначені на 16 квітня 2024 року,15 травня 2024 року, 30 травня 2024 року,18 червня 2024 року захисник Нікушина В.С. та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з'являлись.
При цьому захисник Нікушина В.С. подавала два клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на її зайнятість в інших судових засіданнях, без надання відповідних документів на підтвердження вказаних обставин.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 також подавав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість його явки в судові засідання, оскільки він перебуває у відрядженні, проте до цього клопотання не було додано відповідних документів на підтвердження поважності причини неявки в судове засідання.
Таким чином, неодноразові неявки в судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисника без надання відповідних документів на підтвердження поважності причин неявки є способом затягнути розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
В судове засідання, призначене на 23 липня 2024 року, ОСОБА_1 та його захисник Нікушина В.С. не з'явились.
При цьому від захисника не надходило клопотань про відкладення розгляду справи, а ОСОБА_1 подав чергову заяву з проханням про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що він перебуває у відрядженні, без надання документів на підтвердження вказаної обставини, а тому суддя апеляційного суду не убачає підстав для задоволення цієї заяви.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений у постанові судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Також у постанові суддя послався на пояснення свідка ОСОБА_2 в судовому засіданні, згідно з якими свідок вказав на Романа Книгу, як на водія, який за кермом автомобіля «Skoda», р/н НОМЕР_1 ледь не збив пішоходів при заїзді на парковку супермаркета.
Доводи апеляційної скарги про те, що в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснював, що він не бачив, хто був за кермом і виходив з місця водія в автомобілі, який заїхав на парковку супермаркета, не можуть бути взятими до уваги, оскільки матеріали справи не містять таких пояснень свідка.
Відсутність на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського факту керування транспортним засобом само по собі не є підтвердженням відповідних доводів апеляції про відсутність доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем.
Згідно з матеріалами справи поліція була викликана після того, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 заїхав на парковку супермаркета, а тому відеофіксація починається з моменту спілкування водія ОСОБА_1 з працівниками поліції, які прибули на виклик.
При цьому на відеозапису зафіксовано, що присутні на парковці особи вказують на ОСОБА_1 як на водія автомобіля, який заїхав на парковку супермаркета, а сам ОСОБА_1 пояснював поліцейським про те, що був за кермом автомобіля.
Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Суддя апеляційного суду не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими не було дотримано порядку проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 відмовився від проведення такого огляду та огляд, відповідно, не проводився.
В апеляційній скарзі захисника зазначено, що, вирішуючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції допустив порушення вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому в апеляції не вказано, у чому полягали порушення вимог закону, допущені суддею районного суду та не наведені відповідні доводи апелянта на обґрунтування вказаного твердження, а тому суддя апеляційного суду вважає посилання апелянта на порушення вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП.
Виходячи з наведеного, суддя апеляційного суду не убачає підстав для скасування постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закриття провадження у справі за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2024 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - без задоволення.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.В. Ковальська
[1]Справа № 369/10349/23
Провадження № 33/824/2097/2024
Головуючий у першій інстанції Омельченко М.М.
Доповідач Ковальська В.В.