Справа № 756/9101/19 Головуючий у суді І інстанції Шевчук А.В.
Провадження № 22-з/824/1160/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
(д о д а т к о в а)
28 серпня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «БММ РЕНТ» про визнання недійсним правочину, витребування майна та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно,
У липні 2019 року Київська місцева прокуратура № 5, найменування якої в подальшому було змінено на Оболонську окружну прокуратуру м. Києва, звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «БММ РЕНТ» про визнання недійсним правочину, витребування майна та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року позов задоволено.
Визнано недійсним правочин, оформлений актом приймання-передачі від 04 березня 2019 року, укладений від імені ОСОБА_2 на користь ТОВ «БММ РЕНТ», відповідно до якого 13 березня 2019 року здійснено реєстрацію права власності ТОВ «БММ РЕНТ» на квартиру АДРЕСА_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «БММ РЕНТ», оформлену записом, вчиненим 13 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за № 30666507, про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1784584380380).
Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , площею 45,33 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1784584380380.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 оформлену записом, вчиненим 22 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за № 30833689, про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1784584380380).
Стягнуто з ОСОБА_1 та ТОВ «БММ РЕНТ» по 9 001,05 грн з кожного в рахунок сплаченої суми судових витрат на користь Оболонської окружної прокуратури м. Києва.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Демченка С.П. оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі від 04 березня 2019 року, та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 і ТОВ «БММ РЕНТ» на квартиру АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову Оболонської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовлено.
В іншій частині, а саме про витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради квартири АДРЕСА_1 , площею 45,33 кв. м, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Оболонської окружної прокуратури м. Києва 3 594,60 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору.
У липні 2024 року заступник керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, сплачений за подання апеляційної скарги на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду.
На обґрунтування вимог заяви зазначив, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення у даній справі, не вирішив питання щодо розподілу судового збору, сплаченого Київською міською прокуратурою за подання апеляційної скарги на ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, яка була скасована постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року, а справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заперечення на вказану заяву до суду апеляційної інстанції не надійшли.
Учасники справи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва надіслала заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без її участі, представник ОСОБА_1 - адвокат Демченко С.П. надіслав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із його хворобою, а інші учасники справи причини неявки до суду не повідомили.
На підставі положень частини четвертої статті 270 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи тавимоги заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у вигляді судового збору, колегія суддів вважає, що вказану заяву слід задовольнити з таких підстав.
За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.
Встановлено, що у провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом Оболонської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «БММ РЕНТ» про визнання недійсним правочину, витребування майна та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року вказану позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись із цією ухвалою суду, керівник Оболонської окружної прокуратури м. Києва оскаржив її в апеляційному порядку, сплативши за подання апеляційної скарги 2 270,00 грн судового збору відповідно до платіжного доручення № 1801 від 05 жовтня 2021 року.
Постановою Київського апеляційного суду 02 червня 2022 року апеляційну скаргу Оболонської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської радизадоволено, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року позовні вимоги Оболонської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «БММ РЕНТ» про визнання недійсним правочину, витребування майна та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно задоволено у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі від 04 березня 2019 року, та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 і ТОВ «БММ РЕНТ» на квартиру АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову Оболонської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовлено.
В частині задоволених позовних вимог про витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради квартири АДРЕСА_1 , площею 45,33 кв. м, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Оболонської окружної прокуратури м. Києва 3 594,60 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Питання щодо розподілу судових витрат у вигляді сплаченого прокуратурою судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду у вказаному судовому рішенні не вирішувалось.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За приписами частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
Відповідно до частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові від 21 квітня 2021 року в справі № 607/6424/20 Верховний Суд зазначив, що відповідними нормами ЦПК України передбачено право судів першої та апеляційної інстанцій на розподіл судових витрат виключно у рішенні або постанові суду за результатами розгляду справи по суті, або шляхом ухвалення додаткового рішення з цього питання, що також узгоджується із статтею 270 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 вказав, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).
Тобто, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом у судах апеляційної та касаційної інстанцій, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення по суті спору у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).
Отже, у разі якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим у випадку, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції скасовує судові рішення з передачею справи для продовження розгляду (новий розгляд) до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Вказаний висновок узгоджується з висновками, викладеними, зокрема, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 500/2632/19 (провадження № 11-436апп21), від 30 березня 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20), в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18).
Ця правова позиція щодо застосування вказаної вище норми права є незмінною.
У справі, яка переглядається, під час прийняття постанови Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року розподіл судових витрат не був вирішений, оскільки суд апеляційної інстанції не ухвалював своє рішення і не змінював його, а направив дану справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова про направлення справи для продовження розгляду не є остаточним вирішенням спору по суті.
У заяві про ухвалення додаткового рішення прокурор просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2 270,00 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду.
Таким чином, розподіл суми судових витрат, понесених прокуратурою у зв'язку з переглядом вказаної ухвали у суді апеляційної інстанції, мав здійснювати суд, який ухвалив остаточне рішення по суті спору, тобто Київський апеляційний суд.
Однак, у постанові Київського апеляційного суду від 15 травня 2024 року питання щодо розподілу судових витрат у вигляді сплаченого прокуратурою судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду не вирішувалось.
За таких обставин, оскільки під час прийняття Київським апеляційним судом постанови від 15 травня 2024 року по суті спору не було вирішено питання про судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції згідно вимог ЦПК України, заява заступника керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування за рахунок ОСОБА_1 судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом цієї ухвали у суді апеляційної інстанції, є обґрунтованою та наявні усі правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.
Керуючись статтями 133, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд
Заяву заступника керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Ухвалити у справі за позовом Оболонської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «БММ РЕНТ» про визнання недійсним правочину, витребування майна та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно додаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, сплачений за подання апеляційної скарги на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 серпня 2024 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній