29 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів до 26 вересня 2024 року, з визначенням застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем),-
В провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 307, ч.2 ст. 317 КК України.
Від прокурора надійшло клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року вищевказане клопотання задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів до 26 вересня 2024 року, з визначенням застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу вказав, що суд першої інстанції відмовив йому у зміні запобіжного заходу не зважаючи на те, що після перегляду відеодоказів видно, що пакет з речовиною жовтого кольору підмінено, а докази отримані при обшуці є недопустимими.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, які надійшли в порядку ст. 422-1 КПК України та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи, що від учасників даного кримінального провадження не надходило клопотання про розгляд поданої апеляційної скарги за участю сторін, колегія суддів вважає за необхідне розгляд апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснювати без участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 422-1 КПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, розглядаються не пізніш як через три дні після їх надходження до суду апеляційної інстанції.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 177, 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, судом першої інстанції враховано дані про особу ОСОБА_5 , який не одружений, проживає зі співмешканкою, не судимий, офіційно не працевлаштований, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому існує певна ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_5 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до переховування від суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані відповідні вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що суд першої інстанції відмовив йому у зміні запобіжного заходу не зважаючи на те, що після перегляду відеодоказів видно, що пакет з речовиною жовтого кольору підмінено, а докази отримані при обшуці є недопустимими, то колегія суддів не бере їх до уваги, з огляду на те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості підозри, яка оголошена обвинуваченому, оскільки судом розглядається обвинувальний акт, у якому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які потребують перевірки на предмет доведеності чи недоведеності висунутого обвинувачення.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою.
Враховуючи наведене, ухвала Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів до 26 вересня 2024 року, з визначенням застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) грн., винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи її скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів до 26 вересня 2024 року, з визначенням застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 грн. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) - без зміни.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3