Справа №759/14542/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5283/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
26 серпня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України,-
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023220000000110, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави з подальшим триманням його в ДУ Київський слідчий ізолятор Міністерства юстиції України.
Строк дії ухвали про застосування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає 60 днів та закінчується 14.09.2024 року.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_7 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 . У разі відмови у зміні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт вказує на те, що подане слідчим клопотання є необґрунтованим, а ризики не наведеними належними та достатніми доказами, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Апелянт зазначає, що процесуальні обов'язки підозрюваний виконує належним чином, від суду не ховається, вчасно прибуває у судові зсідання, також на перший виклик слідчого, одночасно за межі області не виїжджає, із свідками у справі стосовно їх показань не спілкується, впливу на потерпілого не має.
Також апелянт зауважує на тому, що жодних додаткових доказів, які б підтверджували винуватість підозрюваного за час досудового розслідування не здобуто та суду не надано.
Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що у ОСОБА_7 наявне постійне місце проживання, жодних інших повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень немає.
На думку сторони захисту, будь-яких перешкод у визначенні розміру застави відповідно до вимог КПК України немає.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, щоГоловним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023220000000110 від 26.01.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що на території Харківської області та інших областей України, діє організована група осіб, учасники якої займаються незаконним виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням з метою збуту та незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин в особливо великих розмірах.
За результатами проведених слідчих (розшукових) дій та комплексу НСРД, встановлено, що вказана незаконна діяльність здійснюється через телеграм-канал «RC Kartel»у відповідному застосунку «Телеграм» та полягає у безконтактному збуті наркотичних засобів та психотропних речовин, які залишаються «збувачами» на відкритих ділянках місцевості у так-званих сховках - «кладах», при цьому оплата як незаконної діяльності «працівників» зазначеного телеграм-каналу, так і сплата за придбання наркотичних засобів та психотропних речовин, здійснюється з використанням криптогаманців та банківських карток.
Так, у невстановлений під час досудового розслідування час та за невідомих обставин, невстановленою досудовим розслідуванням особою прийнято рішення щодо створення організованої групи з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів учасниками цієї організованої групи, а саме злочинів, пов'язаних з незаконним виготовленням, зберіганням, перевезенням, пересиланням з метою збуту та незаконним збутом особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, зокрема психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабіс у великих та особливо великих розмірах.
З метою реалізації вказаного злочинного умислу, за невідомих обставин у вказаний проміжок часу, зазначеною особою визначено план вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
Відповідно до вказаного плану злочинної діяльності, з метою унеможливлення її викриття з боку правоохоронних органів та забезпечення сталої незаконної діяльності на території різних регіонів України, передбачалось наступне:
- пропозиція щодо незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, а також підбір нових учасників організованої групи, мала здійснюватися через спеціально створений у мобільному застосунку «Telegram» чат;
- кожен з учасників зазначеної організованої групи у своїй злочинній діяльності мав використовувати вигадані анкетні дані та постійно змінювати абонентські номери;
- незаконний збут та зберігання з метою подальшого незаконного збуту, а також передача наркотичних засобів та психотропних речовин між учасниками організованої групи мав здійснюватися шляхом використання так-званих сховків на відкритих ділянках місцевості в яких одні учасники залишали приховані наркотичні засоби чи психотропні речовини, а інші їх отримували та в подальшому аналогічним чином збували в меншій кількості;
- грошові кошти, отримані в результаті вказаної злочинної діяльності мали зараховуватись на електронні гаманці чи банківські рахунки, відкриті на ім'я учасників організованої групи чи третіх осіб;
- організована група мала поділятись на окремі ієрархічні структурні частини, учасники яких не мали бути знайомі між собою та мали діяти автономно у складі своїх структурних частин, чітко дотримуючись відведеної ролі у вчиненні злочинів, вчинюваних учасниками вказаної організованої групи (організатор-керівник всієї організованої групи, адміністратор телеграм-каналу він же співорганізатор, керівники (куратори) окремих структурних частин групи, регіональні оптові «кур'єри», які забезпечують надходження наркотичних засобів та психотропних речовин роздрібним «збувачам» та роздрібні «збувачі»).
З метою виконання вказаного плану злочинної діяльності, зазначена невстановлена особа організатор організованої групи, у невстановлений проміжок часу та за невідомих обставин створила у мобільному застосунку «Telegram» чат_bot з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Так відповідно до функцій, які виконували учасники вказаної організованої групи, вони поділялись на:
- осіб, які виконують організаційно-розпорядчу керівну функцію до яких входить коло, на даний час невстановлених осіб, а також ОСОБА_7 - співорганізатор зазначеної організованої групи;
- виконавці - оптові кур'єри, до яких серед інших на даний час невстановлених осіб, входили: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також особа, яка залучена до виконання спеціального завдання - ОСОБА_13 ;
- виконавці - роздрібні збувачі, до яких серед інших на даний час невстановлених осіб, входили: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
17.07.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру в організації незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України.
17.07.2024 підозрюваного ОСОБА_7 затримано в порядку, передбаченому пунктом шостим частини першої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України.
17.07.2024 старший слідчий в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог поданого клопотання слідчий зазначив, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України слідством встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризик, передбачений пунктом першим частини першої статті 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у організації вчинення особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а тому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, це може спонукати останнього до втечі на тимчасово непідконтрольні Україні території або за кордон, та тривалого переховування від органів слідства та суду з метою уникнення зазначеного вище покарання;
- ризик, передбачений пунктом другим частини першої статті 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що діяльність ОСОБА_7 та інших учасників організованої групи, а також невстановлених на даний час співучасників, здійснювалась із застосуванням заходів конспірації (інтернет мессенджерів, засобів маскування сховків наркотичних засобів та психотропних речовин, що забезпечувало їх безконтактний збут) та розповсюджувалась на різних регіонах України, а тому перебуваючи на волі останній може вчинити дії спрямовані на знищення або приховування на даний час невідшуканих речей чи документів, які як самостійно так і в своїй сукупності можуть містити значення речових доказів, а саме: чорнових записів щодо обставин інкримінованих та інших злочинів; мобільних терміналів, комп'ютерів, планшетів, які могли використовуватись у вказаній злочинній діяльності чи інформації, яка може зберігатись на віртуальних «хмарних» сховищах, тощо;
- ризик, передбачений пунктом четвертим частини першої статті 177 КПК України - іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування;
- ризик, передбачений пунктом п'ятим частини першої статті 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обґрунтовується тим, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин може приносити швидкий стабільний заробіток, а на теперішній час органом досудового розслідування достовірно не встановлено всіх співучасників та організатора всієї злочинної діяльності та канали надходження наркотичних засобів та психотропних речовин, а також місць їх незаконного виготовлення з метою збуту, а отже перебуваючи на волі підозрюваний може продовжити свою злочинну діяльність.
Зважаючи на викладене, на переконання сторони обвинувачення, інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також для запобігання вищевказаним ризикам.
18.07.2024 ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави з подальшим триманням його в ДУ Київський слідчий ізолятор Міністерства юстиції України.
Строк дії ухвали про застосування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає 60 днів та закінчується 14.09.2024 року.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею, з урахуванням початкової стадії досудового розслідування, прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення у справі «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» п. 88).
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя суду першої інстанції встановив, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Слідчий суддя прийняв рішення на основі доведених органом досудового розслідування та прокурором обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Так, слідчий суддя вказав, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України підтверджується зібраною у кримінальному провадженні сукупністю доказів, а саме:
- протоколом за результатами проведення НСРД, передбаченої ст. 260 КПК України щодо ОСОБА_7 в період часу з 21.12.2023 по 24.01.2024 де зафіксовані його розмови щодо збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, зокрема обговорення щодо дій осіб з нікнеймами «Феня», «panamaairs», «command»;
- протоколом огляду інформації щодо криптогаманців, які використовуються особами, причетними до незаконного обігу наркотиків, який здійснюється за допомогою телеграм-каналу «RC Kartel», де встановлено, що на гаманець ОСОБА_7 надходять кошти від представників вказаного телеграм-каналу;
- висновками експертів щодо встановлення наркотичних та психотропних речовин, обіг яких обмежено;
- іншими матеріалами у своїй сукупності.
При цьому, колегія суддів зауважує, що слідчий суддя, на даному етапі провадження, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи наявна причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Колегією суддів встановлено, що як слідчим у клопотанні, так і прокурором у судовому засіданні доведено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість: переховування від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу ОСОБА_7 , який офіційно непрацевлаштований, неодружений, народився на території, що наразі не є підконтрольною Україні, соціальні зв'язки, які б могли утримати його від переховування і подальшого вчинення злочинів не є достатньо стійкими, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Крім того, на даній початковій стадії досудового розслідування підстави для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, як того просить сторона захисту, відсутні, з огляду на інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, не є такими, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.
За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Доводи захисника, що ризики не наведеними належними та достатніми доказами, колегією суддів не приймаються до уваги у зв'язку з вище викладеним, а також суд зауважує, що при визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Відтак, як уже зазначалось вище, з урахуванням даних про особу підозрюваного, в їх сукупності, характеру вчиненого злочину, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків.
Твердження апелянта, що будь-яких перешкод у визначенні розміру застави відповідно до вимог КПК України немає, не заслуговують на увагу, виходячи з того, що згідно ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 17.07.2024, останньому повідомлено про підозру в організації незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України, що є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин.
Таким чином, зазначені у апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга, з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2024 року, - залишити без зміни,а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4