20 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , погоджене прокурором третього відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із забороною йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій воєнного, техногенного чи природного характеру.
Цією ж ухвалою покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім
Справа № 757/31027/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/5052/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ та Київська обл.), без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними, потерпілим та свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали слідчого судді визначено в межах строку досудового розслідування, а саме, до 22.08.2024 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та змінити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою без визначення розміру застави.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначав, що слідчий суддя не надав належної оцінки доводам сторони обвинувачення щодо наявності ризиків у кримінальному провадженні.
Необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється забезпеченням виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та наявністю ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких в повні мірі обґрунтована доводами, викладеними у клопотанні, та долученими до нього копіями матеріалів кримінального провадження, які слідчим суддею залишено поза увагою та їм не в повній мірі надано оцінку.
У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 , не зменшить зазначених у клопотанні ризиків та може спричинити подальше перешкоджання встановленню об'єктивної істини по даному кримінальному провадженні.
У судове засідання не прибув захисник ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , забезпечити участь вказаного захисника у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку не вдалось із незалежних від суду обставин.
Підозрюваний ОСОБА_6 вважав можливим проводити розгляд апеляційної скарги у відсутності захисника. Прокурор ОСОБА_5 не заперечував не заперечував проти розгляду апеляційної скарги без участі захисника підозрюваного.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, за відсутності у даному кримінальному провадженні обставин, визначених ст. 52 КПК України, які передбачають обов'язкову участь захисника, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника підозрюваного ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024041650001048 від 20.06.2024 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 365 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 127, ч. ч. 2, 4 ст. 296 КК України.
08.07.2024 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у незаконному позбавленні волі людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 146 КК України, та у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалось насильством та застосуванням спеціальних засобів, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 365 КК України.
11.07.2024 старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором третього відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, до 23.08.2024, без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із забороною йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій воєнного, техногенного чи природного характеру.
Цією ж ухвалою покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ та Київська обл.), без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними, потерпілим та свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали слідчого судді визначено в межах строку досудового розслідування, а саме, до 22.08.2024 року включно.
З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Як убачається із наданої підозрюваним під час апеляційного розгляду копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.08.2024 про продовження строку дії запобіжного заходу, станом на день апеляційного розгляду підозрюваному продовжено строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту на новий строк - до 23.09.2024 включно.
Разом з тим, предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
На переконання колегії суддів, станом на день розгляду слідчим суддею 11.07.2024 клопотання слідчого, дійшовши висновку про недоведеність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувавши щодо нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 365 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 365 КК України, підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про доведеність існування зазначених у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та/або суду; знищення приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження; та можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з тим, як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що станом на день розгляду клопотання інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду не доведено тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, яким здатен запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, беручи до уваги його вік, міцність соціальних зв'язків, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, самі по собі не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу, оскільки прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід - у виді цілодобового домашнього арешту не здатен запобігти вищевказаним ризикам.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3