Справа № 308/13993/24
28 серпня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючої - судді Шумило Н.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Кравчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Федорчак Миколи Богдановича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федорчак Микола Богданович звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить усунути перешкоди в користуванні квартирою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усунути перешкоди в користуванні квартирою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом надання доступу до квартири та передачі ключі від квартири власнику або його представнику.
Крім того, одночасно із подачею позовної заяви, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Федорчак Миколою Богдановичем подано заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та іншим третім особам: вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та зокрема відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ; вчиняти будь-які дії щодо передачі в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм, інші правочини) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що згідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №340721097 від 27.07.2023, ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконанні приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Романа P.M. перебуває виконавче провадження №72152217 з виконання виконавчого листа №712/9792/12 від 28.05.2014 року виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 752 897,97 грн. на користь ПАТ «ОТП Банк».
03.07.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Роман Р.М. в рамках ВП №72152217 при примусовому виконанні вищевказаного виконавчого листа винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано та накладено арешт на нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 кв.м., що належить ОСОБА_1 та встановлено обмеження права користування майном в частині розпорядження та відчуження. Зазначене майно було передано на зберігання ОСОБА_2 .
09.08.2024 року, було здійснено виїзд за вищевказаною адресою, де з'ясувалось, що там проживає (користується майном) невідома особа та поміняно замок на вхідних дверях.
Після цього було звернення до органів Національної поліції України за номерам 102. Прибув наряд поліції та встановив, що за вказаною адресою проживає особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як з'ясувалось, що зберігач ОСОБА_2 передав в користування (оренду) вищевказану квартиру ОСОБА_3 , який немає відношення до даної квартири.
За результатами перевірки, ОСОБА_3 пояснив, що близько місяця тому заселився до вищевказаної квартири, оголошення про здачу якої побачив на платформі «Квартири Ужгород». Номер телефону куди він телефонував відсутній, особа повідомила, що з документами все в порядку та потрібно здійснити оплату за перший місяць в сумі 3000,00 грн. та за останній близько 3000 грн., після чого вказана особа повідомила йому адресу та зустрітись, щоб передати ключі від квартири, а він в свою чергу передав грошові кошти. Особа повідомила, що власник квартири повідомлений та не заперечує, щоб він там проживав.
Зазначає, що позивач згоду не давав та останньому не було відомо про вищевказані дії осіб.
Окрім самого права власності на житло, у квартирі є всі предмети домашнього вжитку, в тому числі меблі, побутова техніка, предмети домашньої обстановки, що є власністю позивача.
Проживання даної особи у квартирі порушують законні права власника, завдають матеріальні збитки, зокрема, зношування меблів та побутової техніки, псування майна, несплата комунальних послуг, що і стало підставою звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном.
Квартирою, яка належить на праві власності позивачу, користуються невідомі особи без законних на те підстав, існує реальна загроза її відчуження/передачі в користування третім особам, що спричинить матеріальні збитки (знищення/пошкодження майна, несплата комунальних послуг та ін.) власнику.
Вказує, що якщо невжити заходів щодо забезпечення позову, у такому випадку це може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Такі вищезазначені дії осіб (відповідачів) є незаконними, метою яких є відчужити/передати в користування третім особам, що спричинить матеріальні збитки (знищення/пошкодження майна, несплата комунальних послуг та ін. власнику.
Разом з тим, вважає, що забезпечення позову у вказаний спосіб не спричинить шкоди сторонам (враховуючи те, що власник даної квартири є позивач), оскільки арешт та заборона вчиняти певні дії щодо нерухомого майна, тимчасово перешкоджає вчиняти дій щодо нього до винесення судового рішення.
Питання про відкриття провадження у даній справі ще не вирішувалось.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є арешт майна та заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
На думку суду, представником позивача не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а захід забезпечення не є співмірним заявленим позовним вимогам.
Як встановлено судом, предметом позову у даній цивільній справі є: усунення перешкод в користуванні квартирою, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом надання доступу до квартири та передачі ключі від квартири власнику або його представнику.
При цьому, позивач просить забезпечити позов та накласти арешт на нерухоме майно - квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та іншим третім особам: вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та зокрема відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ; вчиняти будь-які дії щодо передачі в користування (оренду, суборенду, найм, піднайм, інші правочини) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .
На підтвердження доводів викладених у заяві позивачем подано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №340721097 від 27.07.2023, довідку Ужгороського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області.
Разом з тим, представником позивача не наведено обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог та не зазначено яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Отже, наявність самого по собі позову про усунення перешкод в користуванні квартирою, шляхом виселення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надання доступу до квартири та передачі ключів від квартири власнику або його представнику не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.
Відтак, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник не відповідають предмету позову та не є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Крім того, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
З урахуванням наведеного, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, виходячи з того, що подана заявником заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали справи відповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, враховуючи, що безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів відповідача, суд приходить до висновку що у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Федорчак Миколи Богдановича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном- відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області Н.Б. Шумило