28 серпня 2024 року Чернігів Справа № 620/8893/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Чернігівській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі також відповідач) про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення (форма «Р») №3351/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; податкового повідомлення - рішення (форма «Р») №3349/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; податкового повідомлення - рішення (форма «В4») №3356/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; податкового повідомлення - рішення (форма «ПС») №3358/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; податкового повідомлення - рішення (форма «Р») №3357/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; рішення про застосування штрафних санкцій №3354/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; вимоги про сплату боргу №Ф-3352/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що проведеною відповідачем документальною плановою виїзною перевіркою щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 податкового, валютного та іншого законодавства встановлено, що платник податків відніс до складу валових витрат за 2018 рік витрати в розмірі 1 413 436,88 грн, за 2019 рік витрати в розмірі 974 461,56 грн, що не підтверджені документально, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2 387 898,44 грн, в тому числі за 2018 рік на 1 413 436,88 грн, за 2019 рік на 974 461,56 грн. Висновки щодо порушень законодавства з питань оподаткування, на переконання позивача, не відповідають дійсності та суперечать діючому законодавству. Разом з тим, позивачем на перевірку, в частині підтвердження витрат на відрядження було надано пакет доказів (накази про відрядження; заявки на видачу готівки у валюті на відрядження; заяви на видачу готівки; прибуткові касові ордери; видаткові касові ордери; відомості про перерахування авансових коштів на відрядження; звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; договори-заявки на перевезення вантажу; рахунки на оплату авто послуг контрагентами замовниками; акти наданих авто послуг контрагентам замовникам; CMR), які податковим органом не були враховані та викладені в акті перевірки висновки щодо порушення платником норм податкового законодавства свідчать про формальний підхід до процедури дослідження первинних документів й протиправного нарахування ФОП фінансових санкцій.
Відповідач у встановлений судом строк направив на адресу суду відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, в їх задоволенні просить відмовити в повному обсязі та зазначає, що документами, наданими на перевірку, а також поданими додатково із запереченнями на акт перевірки, не підтверджено правомірність віднесення витрат на відрядження, що є порушення вимог пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, та як наслідок призвело до заниження платником податків чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період. Так, позивачем було надано докази, що підтверджують видачу коштів на відрядження ОСОБА_1 , в той час як подальшу видачу коштів найманим працівникам для відрядження на перевірку не надано, про що складені акти ненадання документів, який підписав платник податків без заперечень. Також не були надані розрахунки сум добових виданих на відрядження або під звіт найманим працівникам, а відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України до оподатковуваного доходу також не включаються витрати на відрядження, не підтверджені документально.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 12.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 27.03.1997 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що 22.12.2005 внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 22.12.2005 перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби, з 12.04.2011 є платником податку на додану вартість. Основним видом господарської діяльності є КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, ліцензія на провадження якої видана 07.06.2016 №285 Державною службою України з безпеки на транспорті.
В період з 12.03.2020 по 18.03.2020 та з 08.01.2024 по 23.01.2024 працівниками ГУ ДПС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового валютного та іншого законодавства, за наслідками якої складено акт №1394/Ж5/25-01-24-05/2571410957 від 30.01.2024 (далі - Акт перевірки).
З огляду на висновки, викладені в Акті перевірки, податковим органом встановлені порушення платником податків норм податкового законодавства:
- п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170, п.177. 4 статті 177 Податкового кодексу України, до складу валових витрат за 2018 рік віднесено витрати в розмірі 1 413 436,88 грн, за 2019 рік віднесено витрати в розмірі 974 461,56 грн, що не підтверджені документально;
- п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, занижено суму чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2 387 898,44 грн, в тому числі за 2018 рік на 1 413 436,88 грн, за 2019 рік на 974 461,56 грн;
- п.п.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п.п. 2 п. 5 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом МФУ від 20.04.2015 №449, занижено суму нарахованого єдиного соціального внеску за 2018 рік на 136 988,76 грн та за 2019 рік на 69 276,00 грн;
- п.п.1.1 п.161 підрозділу 10 Податкового кодексу України, занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами перевірки на 47 927,34 грн, в тому числі за 2017 рік на 17 959,50 грн, за результатами 2018 року на 19 795,57 грн, за результатами 2019 року на 10 172,27 грн;
- п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 не нарахував податкові зобов'язання на суму придбаних запчастин, в результаті чого занизив податкові зобов'язання на загальну суму 210 530,59 грн;
- п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2018 року на суму 6 420 грн., за лютий 2018 року на суму 13 371 грн., за березень 2018 року на суму 16 580 грн, за квітень 2018 року на суму 21 592 грн., за травень 2018 року на суму 24 479 грн., за червень 2018 року на суму 27 727 грн., за липень 2018 року на суму 39 674 грн., за серпень 2018 року на 44 545 грн., за вересень 2018 року на суму 47 939 грн., за жовтень 2018 року на суму 56 183 грн., за листопад 2018 року на суму 70 214 грн., за грудень 2018 року на суму 88 179 грн., за січень 2019 року на суму 98 936 грн., за лютий 2019 року на суму 103 975 грн., за березень 2019 року на суму 117 870 грн., за квітень 2019 року на суму 120 473 грн., за травень 2019 року на суму 135 066 грн., за червень 2019 року на суму 139 811 грн., за липень 2019 року на куму 144 231 грн., за серпень 2019 року на суму 153 950 грн., за вересень 2019 року на суму 175 383 грн., за жовтень 2019 року на суму 191 634 грн, за листопад 2019 року на суму 201 089 грн., за грудень 2019 pоку на суму 210530 грн;
- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 не зареєстрував податкові накладні з податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 210 530 грн;
- п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України тa Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, не подано повідомлення про об'єкти оподаткування (за формою №20-ОПП).
Враховуючи встановлені Актом перевірки поручення норм податкового законодавства, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийняті податкові повідомлення-рішення (форма «Р») №3351/ Ж10/25-01-24-05 від 29 лютого 2024 року, (форма «Р») №3349/Ж10/25-01-24-05 від 29 лютого 2024 року, (форма «В4») №3356/Ж10/25-01-24-05 від 29 лютого 2024 року, (форма «ПС») №3358/Ж10/25-01-24-05 від 29 лютого 2024 року, (форма «Р») №3357/ Ж10/25-01-24-05 від 29 лютого 2024 року, Рішення про застосування штрафних санкцій №3354/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024 та Вимоги про сплату боргу №Ф-3352/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024.
ФОП ОСОБА_1 із висновками, викладеними в акті перевірки не погоджується, вважає, що податковим органом висновки здійснено без дослідження усіх фактів та обставин, в т.ч. без дослідження первинних господарських документів, наданих платником податків, а тому носять характер суб'єктивних припущень, не підкріплені належними доказами та фактично базуються на начебто відсутності/не наданні документів обліку, що взагалі не передбачено чинним законодавством та суперечить Порядку оформлення результатів документальних, перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р.
Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, як таких, що прийняті з порушенням податкового законодавства.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно з пунктом 77.9 статті 77 ПК України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Так, відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту (підпункт 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України).
Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.8 статті 86 ПК України).
Так, за результатами проведеної перевірки, податковим органом встановлено, що платником податків в порушення п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до складу валових витрат за 2018 рік віднесено витрати в розмірі 1 413 436,88 грн, за 2019 рік віднесено витрати в розмірі 974 461,56 грн, що не підтверджені документально, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу на 2 387 898,44 грн, в тому числі за 2018 рік на 1 413 436,88 грн, за 2019 рік на 974 461,56 грн.
Крім того, в ході перевірки податковим органом також встановлено віднесення до складу податкового кредиту сум з ПДВ по придбанню запчастин на суму ПДВ 210530 грн, втім платником податків не надано доказів, що підтверджують реалізацію придбаних запчастин або документів, що підтверджують їх використання в господарській діяльності. В порушення п.п. 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податків не нарахував податкові зобов'язання на суму придбаних запчастин, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 210530,00 грн, а як наслідок нереєстрації податкових накладних з податку на додану вартість на загальну суму 210530,00 грн.
Відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.3 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з цим підпунктом.
Не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме: на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.
Фактична кількість днів перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).
Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат.
До підтвердних документів належать: транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки); документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси; документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти; документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів; інші документи, що засвідчують вартість витрат.
До оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.
Сума добових визначається в разі відрядження:
у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;
до країн, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).
За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів сума добових включається до оподатковуваного доходу платника податку.
Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Пунктом 177.2 та пунктом 177.3 статті 177 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Пунктом 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Під час перевірки податковим органом було встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 210 530,59 грн, що відбулось внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ вартості по придбанню запчастин на суму з ПДВ 210 530,59 грн, інформація про залишки товарно-матеріальних цінностей відсутня (не надана платником), а доказів, що підтверджують реалізацію придбаних платником запчастин або документів, що підтверджують їх використання в господарській діяльності платника, останнім на перевірку не надано.
Водночас, із відзиву встановлено, що надані на перевірку акти встановлення/списання запасних частин автомобіля не містять ідентифікаційних даних особи, яка брала участь в операції, відображеній в документах.
Суд зауважує, що акт перевірки не містить опису дослідженого акту встановлення/списання запчастин, як документа, підтверджуючого використання товару (запчастин) в господарській діяльності платника. Не містить акт перевірки інформації щодо інших доказів пов'язаних із придбанням спірних запчастин (рахунки, накладні, платіжні доручення, банківські документи) і на їх використання в господарській діяльності, а саме проведеного ремонту/обслуговування власних транспортних засобів в ході здійснення вантажних перевезень, що є основним видом діяльності ФОП. Здійснення саме вказаного виду діяльності, наявність транспортних засобів не заперечується податковим органом.
Разом з тим в частині висновків інспекторів про протиправність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ від операції із придбання запчастин, слід зазначити, що нормами Податкового кодексу України, що викладено вище, належно оформлені податкові накладні, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних для отримувача товарів/послуг є підставою для формування податкового кредиту.
Таким чином, сума ПДВ, що входить до сум, сплачених постачальником спірних запчастин, за умови належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних контрагентами, перелік яких міститься в акті перевірки із зазначенням таких накладних, їх дати, номеру та сум податку на додану вартість, є підставою для формування податкового кредиту.
Окрім того, з огляду на акт перевірки, контролюючий орган встановив, що ФОП ОСОБА_1 в перевіряємий період не включив до оподатковуваного доходу витрати на відрядження, які документально не підтверджені останнім.
Так, під час перевірки Головним управлінням ДПС в Чернігівській області були здійснені запити платнику податків 05.01.2024 №13/Ж12/25-01-24-05-11, а також додаткові запити від 10.01.2024, 11.01.2024, 15.01.2024, 16.01.2024, 17.01.2024, 19.01.2024 та 22.01.2024 про надання документів необхідних для проведення перевірки.
З акту встановлено, що в порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платником на перевірку не надано документів в повному обсязі необхідних для проведення документальної планової виїзної перевірки про що складено Акти не надання документів №9/Ж6/25-01 -24-05-01 від 09.01.2024, №8/Ж6/25-01-24-05-01 від 11.01.2024, №24/Ж6/25-01-24-05-01 від 16.01.2024, №35/Ж6/25-01-24-05-01 від 18.01.2024.
У перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 здійснював транспортні послуги автомобільним транспортом по перевезенню вантажу за межі митної території України (Латвія, Литва, Негоція, Польща).
Згідно з наданими на перевірку документами, а саме з банківської виписки по транзитному рахунку, інспекторами ГУ ДПС в Чернігівській області встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у 2018 році були проведені операції «Видача коштів на відрядження» в 2018 році в сумі 1413436,88 грн, в 2019 році в сумі 974461,56 грн. Відповідно до платіжних документів кошти видавались готівкою з каси банку ФОП ОСОБА_1 , однак первинних документів, підтверджуючих подальшу видачу коштів найманим працівникам для відрядження, на перевірку не надано, про що складено Акти не надання документів №9/Ж6/25-01 -24-05-01 від 09.01.2024, №8/Ж6/25-01-24-05-01 від 11.01.2024, №24/Ж6/25-01-24-05-01 від 16.01.2024, №35/Ж6/25-01-24-05-01 від 18.01.2024.
Водночас, із досліджених актів про ненадання документів в співставленні з відповідними запитами, вбачається, що як запити так і акти майже ідентичного змісту із переліком пакету документів, що має дослідити інспектор податкового органу під час перевірки дотримання платником податків законодавства. Кожен наступний запит не містить покликання на документи, що не були надані, а містить весь перелік, запитуваних в першому листі. Так і акти про ненадання документів також не містять конкретних відомостей про документи, які не були надані.
Відповідно до п. 5.1.4. Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затверджених наказом ДФС 01.06.2017 № 396 (із змінами, внесеними наказом ДФС 08.05.2019 № 358) у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки необхідно зазначити перелік цих документів із зазначенням причин їх відсутності, вказати реквізити повідомлення надісланого платником податків контролюючому органу про втрату документів (у разі його надсилання), іншу наявну інформацію.
При цьому з метою забезпечення належної доказової бази доцільно наводити інформацію про вжиті під час перевірки заходи з метою отримання від платників податків документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки, а також вживати заходи щодо документування фактів надання або ненадання документів (їх копій), інформації до перевірки.
При отриманні посадовими особами, що проводять перевірку, на їх запит від платника податків документів, про це робиться відповідний запис в акті (довідці) перевірки із відображенням реквізитів запиту та переліку цих документів (якщо документи надано із супровідним документом, вказуються також реквізити цього документа).
У разі ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів, пояснень, довідок, інформації тощо посадова особа контролюючого органу складає акт у довільній формі, що засвідчує такі факти, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи (керівника або уповноваженої ним особи) платника податків здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, а також причин такої відмови стосовно кожного документа.
Суд вважає, що складені запити та акти про ненадання документів не відповідають вимогам Методичних рекомендацій, містять ознаки формального підходу до їх складання, не є об'єктивними доказами, що можуть підтвердити інформацію про надані докази платником податків, а також такі, що залишалися відсутніми, що було підставою для повторних запитів податкового органу.
Водночас, позивач стверджує, що ФОП ОСОБА_1 для підтвердження витрат на відрядження надав податковому органу пакет документів, які не відображені в акті перевірки, а тому подав заперечення на акт перевірки та повторно додав докази: накази про відрядження; заявки на видачу готівки у валюті на відрядження; заяви на видачу готівки; прибуткові касові ордери; видаткові касові ордери; відомості про перерахування авансових коштів на відрядження; звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; договори-заявки на перевезення вантажу; рахунки на оплату авто послуг контрагентами замовниками; акти наданих авто послуг контрагентам замовникам; CMR.
Надання перелічених вище документів не заперечує представник відповідача, яким у відзиві зазначено, що до заперечення платником податків були надані документи, які надавались в ході перевірки. При цьому при дослідженні копій документів, що не були досліджені в ході перевірки, встановлено, що останні не спростовують фактів порушення законодавства, викладені в акті перевірки.
Відповідач вказує на те, що зі звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт ОСОБА_2 від 31.03.2018 неможливо встановити за які саме відрядження, розмір добових, фактичну кількість днів перебування у відрядженні, на підставі якого документу. У видатковому касовому ордері від 15.03.2018, де зазначено, що ОСОБА_3 під підпис отримав кошти на відрядження згідно з наказом №1 від 11.03.2018. При цьому тривалість відрядження відповідно до вказаного наказу з 12.03.2018 по 28.03.2018.
Згідно з розділом ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727 (далі Порядок №727) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
- зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом'якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
- у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;
- у разі відмови платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;
- у разі надання платником податків, посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.
Водночас, з огляду на акт перевірки, пункт 2.11 якого в переліку документів, використаних під час перевірки, у тому числі наданих платником, не містить документів, що подавались на запит податкового органу, що не заперечується відповідачем. В описовій частині акту також відсутні відомості про документи, надані платником, підстави їх не врахування як належних доказів, що підтверджують позицію платника податків та які недоліки вони містять як документи первинного бухгалтерського обліку.
З викладеної в акті перевірки інформації можна дійти висновку щодо ненадання документів платником податків в частині підтвердження здійснення витрат на відрядження працівників взагалі, позаяк згадки про дослідження наказів про відрядження, заявки на видачу готівки, відомості про перерахування авансових коштів, прибуткові та видаткові касові ордери, документи щодо здійснення перевезення вантажу, CMR, тощо акт перевірки не містить, що не дає можливості встановити які саме документи досліджували перевіряючі та на підставі чого здійснені висновки про порушення податкового законодавства платником.
Інформація, зазначена у відзиві на позов щодо дослідження документів, які не спростували факти встановлених порушень та вибіркове окреслення деяких документів щодо їх невідповідності вимогам до форми та змісту первинного бухгалтерського обліку, не може вважатись беззаперечними доказами встановлених податковим органом порушень, оскільки період за який платнику податків не враховано до витрат його господарської діяльності становить два роки, з 01.01.2018 по 31.12.2019, а інформація деталізована лише щодо березня 2018 року із частковим описом порушень щодо змісту цих документів. Водночас, матеріали справи містять і інші докази відрядження працівників та оплату їх праці, які не знайшли свого відображення в акті перевірки, втім при їх детальному досліджені та наданні оцінки в сукупності могли дати підстави для інших висновків податкового органу.
Відповідно до статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Зважаючи на вимоги чинного законодавства, що регулюють правовідносини в сфері прав та обов'язків контролюючого органу та відповідальності платника податків, детальне відображення в акті перевірки змісту виявлених порушень з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність встановлених фактів порушень, є обов'язковою передумовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані, об'єктивно та повною мірою не обґрунтовані в розрізі норм законодавства та дослідженої первинної та іншої документації платника податків, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.
Підсумовуючи викладене вище, можна дійти висновків, що інспектори податкового органу в ході перевірки не надали належної оцінки всім встановленим фактам та обставинам, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків з посиланням на конкретні первинні документи, що були досліджені в ході перевірки і підтверджують факт порушень законодавства платником податків, інформацію про документи, що не були надані платником на запит податкового органу, причини такого ненадання та наслідки в сукупності досліджених доказів.
Акт складений за результатами перевірки не відповідає вимогам Порядку №727, оскільки факти, встановлені інспекторами не підтверджені належним чином, висновки, викладені за результатами перевірки зроблені без дослідження усіх фактів та обставин, в тому числі без дослідження всіх первинних документів, що були надані на перевірку платником податків, отже фактично базуються на припущеннях.
Зважаючи на обставини справи, що розглядається, суд вважає недопустимою з точки зору верховенства права ситуацію, за якої контролюючий орган всупереч наданим повноваженням допускає формальний підхід до проведення та оформлення результатів перевірки в частині повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження первинних документів платника податків, що призвело до покладення необґрунтованих висновків в основу прийнятих рішень про притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_1 в частині завищення останнім валових витрат та, як наслідок, заниження суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2 387 898,44 грн, а також віднесення до податкового зобов'язання ПДВ із товарно-матеріальних цінностей, ПДВ з придбання яких включено до податкового кредиту та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань на загальну суму 210 530,59 грн, завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. В той же час, порушення термінів реєстрації (не реєстрація) податкових накладних, заниження сплаченого податку з єдиного внеску, податку на доходи, а також військового збору є похідними правопорушеннями від встановлених вище порушень в частині заниження доходу в спірний період платником податків. Таким чином податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами такої перевірки підлягають скасуванню, як належний спосіб захисту порушених прав платника податків в даного випадку.
Водночас, в частині застосування до платника податків штрафних санкцій за неподання повідомлення про об'єкти оподаткування за формою №20-ОПП, суд зазначає, що з огляду на обставини, встановлені податковим органом в ході перевірки, а саме запит до Територіального сервісного центру 7441 та надану відповідь, у власності позивача в перевіряємий період знаходились транспортні засоби, за переліком, наведеним в акті перевірки (таблиця 11). Факт наявності вказаних транспортних засобів фізична особа-підприємець не заперечив в поданому позові, пояснень та обґрунтувань в цій частині не надав.
Зважаючи на вимоги пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (п. 8.4 Розділу VIII Порядку повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків).
За встановлених обстави, факт порушення платником податків вимог податкового законодавства щодо подання повідомлення про об'єкти оподаткування підтверджений в ході здійснення перевірки, із наведенням порушених норм законодавства та обставин, підтверджуючих вчинення протиправного діяння з посиланням на відповідні докази, що в повній мірі відображено в акті, складеного за результатами перевірки.
Таким чином, порушення платником податків вимог податкового законодавства щодо не повідомлення контролюючий орган про зареєстровані об'єкти оподаткування, підтверджується належними та допустимими доказами, що виключає підстави для скасування податкового повідомлення-рішення (форма «ПС») №3358/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024 про застосування штрафних санкцій в сумі 340 грн, а отже відмови у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Враховуючи зазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення (форма «Р») №3351/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; (форма «Р») №3349/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; (форма «В4») №3356/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; (форма «Р») №3357/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; рішення про застосування штрафних санкцій №3354/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; вимога про сплату боргу №Ф-3352/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024, прийняті без з'ясування всіх обставин та є необґрунтованим, а отже позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню, в той час як позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення (форма «ПС») №3358/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, протиправність прийняття останнього не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, що виключає підстави для задоволення вимог в указаній частині.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено 8845,74 грн судового збору, а відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Чернігівській області підлягає відшкодуванню судові витрати в сумі 8800,00 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №3351/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; податкове повідомлення - рішення (форма «Р») №3349/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; податкове повідомлення - рішення (форма «В4») №3356/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; податкове повідомлення - рішення (форма «Р») №3357/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; рішення про застосування штрафних санкцій №3354/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024; вимогу про сплату боргу №Ф-3352/Ж10/25-01-24-05 від 29.02.2024, що прийняті Головним управлінням ДПС в Чернігівській області за результатами перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі висновків акту перевірки від 30.01.2024 №1394/Ж5/25-01-24-05/ НОМЕР_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Чернігівській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 8800,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124.
Дата складення повного рішення суду - 28.08.2024.
Суддя Ю. О. Скалозуб