28 серпня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/10459/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О. розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження та розгляд у загальному позовному провадженні адміністративної справи
за позовомГоловного управління ДПС у Чернігівській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинтепломережі"
простягнення податкового боргу
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинтепломережі" про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 19543482,13 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
19.08.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, а відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства всі спори з майновими вимогами до боржника повинні розглядатися в межах справи про банкрутство. Крім того, відповідач також зазначає, що сума, що належить до стягнення в даній справі є значною, а тому розгляд справи повинен відбуватися в загальному позовному провадженні.
Розглянувши клопотання відповідача суд зважає на такі норми чинного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 260 КАС України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Так, особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження передбачені ст.262 КАС України. Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 5 цієї статті суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно із ч. 7 ст. 262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
При цьому, пунктом 2 частини 6 цієї статті визначено, що якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
З наведеного слідує, що суд, за власним переконанням, оцінює характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі та при відкритті провадження вирішує питання щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на ухвалу про відкриття провадження від 30.07.2024 суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі є незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, і відповідно призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 1 ст. 12 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). При цьому, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи, зокрема, у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з предмету спору, дана справа не підпадає під визначення справ, які розглядаються за правилами загального позовного провадження, в той час як пункт 7 частини 6 статті 12 КАС України встановлює, що справами незначної складності є справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
З огляду на підстави виникнення податкового боргу судом встановлено, що останній є наслідком несплати податку на додану вартість, самостійно визначеного в деклараціях, а також застосованих штрафних санкцій, податкові-повідомлення рішення щодо яких оскаржені відповідачем та рішення суду у справі набрало законної сили.
Питання, що належать встановленню в даній справі обмежуються встановленням правомірності прийняття податковим органом рішень щодо стягнення та дотримання процедури, передбаченої Податковим кодексом України.
Зрештою, в умовах воєнного стану не варто залишати поза увагою і міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Щодо заявленого клопотання про закриття провадження у справі зважаючи на провадження про банкрутство відповідача, що виключає правові підстави для розгляду цієї справи за правилами адміністративної юрисдикції, суд зазначає таке.
Так, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства в цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).
Статтею 7 цього Кодексу визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.
Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Так само як особливості розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України, регламентуються ПК України, особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної ГПК України, регламентуються КУзПБ.
Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Вказана текстуальна конструкція статті 7 КУзПБ свідчить на користь того, що законодавець, маючи на меті віднести до юрисдикції господарських судів певні категорії спорів, як-то стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, окремо про це детально зазначив та виокремив такі спори, при цьому у статті жодним чином не виокремлено податкових спорів, що виникають з податкових відносин та врегульовані ПК України.
Зазначення у статті 7 КУзПБ «всі майнові спори» є широким поняттям та жодним чином не свідчить, що цей Кодекс розширює господарську юрисдикцію за межі юрисдикції, визначеної ГПК України.
Відсутність у КУзПБ застереження про невиключення з розгляду в межах процедури банкрутства спорів з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, що виникають з податкових правовідносин, не визначає їх підсудність господарським судам, оскільки такі застереження містяться в пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України, яка визначає юрисдикцію господарських судів, у тому числі щодо справ про банкрутство.
Отже, юрисдикцію судів щодо розгляду тих чи інших спорів встановлюють лише процесуальні кодекси (ГПК України, КАС України, ЦПК України). Тобто зі змісту статті 7 КУзПБ слід дійти висновку, що така не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають з податкових відносин, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.
КУзПБ та ПК України є кодексами з консолідованими нормами права, тобто є спеціальними в частині розгляду окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються господарським судом за правилами ГПК України з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ, та відповідно окремого виду адміністративних спорів (податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами КАСУкраїни з урахуванням особливостей, визначених ПК України.
Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, від висновку щодо якого Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав відступати, що констатовано в ухвалі від 01.11.2023 у справі №908/129/22.
Зважаючи на вказане вище, справа про стягнення податкового боргу є справою, віднесеною до компетенції адміністративних судів, що виключає правові підстави для закриття провадження, а отже і для задоволення клопотання відповідача в цій частині.
Керуючись ст. 2, 4, 19, 167, 237, 260, 262, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, а також про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - залишити без задоволення.
Копію ухвали суду направити сторонам.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.О. Скалозуб