22 серпня 2024 рокусправа № 380/56/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Брильовського Р.М.,
при секретарі судових засідань - Мудрик Б.П.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Манукян М.А.
представника відповідача - Паїк М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області від 08.12.2023 № 4383 "Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих працівників ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області", яким до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0063355) застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення.
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП у Львівській області №577 о/с від 19.12.2023, згідно з яким звільнено старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0063355) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77.
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області з 21.12.2023.
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.12.2023 по 22.08.2024 в розмірі 351455,28 грн.
- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі за один місяць.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що він тривалий час проходив службу в правоохоронних органах. На момент звільнення займав посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції №2. Вважає, що наказ про застосування дисциплінарного стягнення був прийнятий за наслідком формально проведеного службового розслідування та на підставі необґрунтованих висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи. Службове розслідування проведено упереджено, однобічно, необ'єктивно, без повного та всебічного встановлення обставин з порушенням порядку проведення, що стало наслідком незаконного застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Позивач зазначає, що відносно нього було проведено службове розслідування за результатом якого складено висновок 04.12.2023 року. На виконання висновку за результатом проведення службового розслідування від 04.12.2023 року видано наказ начальника ГУ НП у Львівській області №4383 від 08.12.2023 року, яким за грубе порушення службової дисципліни, застосовано до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0063355) дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції. На виконання вище вказаного наказу видано Начальником ГУ НП у Львівській області наказ №577 о/с від 19.12.2023 року, яким звільнено Позивача із займаної посади. Позивач зазначає, що ним належно виконувались посадові обов'язки і не було допущено систематичного порушення службової дисципліни, що стало підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, згідно з яким не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. На обґрунтування чого відповідач вказує, що його рішення повністю відповідають нормам чинного законодавства України. Вказує, що накази прийняті за результатом проведення об'єктивного та повного службового розслідування. Відповідач зазначає, що позивач систематично не виконував службові завдання та вчиняв діяння які вказують на порушення службової дисципліни, що стало підставою для проведення службового розслідування. Просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 04.01.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16 січня 2024 року о 08:45 год.
Протокольною ухвалою від 23.04.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Просили позов задовольнити повністю з підстав викладених у позові з урахуванням наданих пояснень та долучених доказів.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши доводи сторін, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, що подані сторонами суд встановив такі правовідносини та відповідне їм правове регулювання.
Суд встановив, що 20.12.2023 наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №577 о/с від 19.12.2023 «Про особовий склад» старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0063355) звільнено зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Підставою для видання наказу ГУНП у Львівській області від 19.12.2023 №577 о/с «Про особовий склад» був наказ ГУНП у Львівській області №4383 від 08.12.2023 року.
Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування встановлені порушення ОСОБА_1 полягали в наступному: грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог п.1,2 ч.1 ст.18 та ч. 1 статті 61 Закону України «Про національну поліцію», ст.38 Закону України «Про запобігання корупції», підпунктів 1,6,13 частини 3 статті 1 розділу Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців 2,3,6 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, підпунктів 1.1 та 1.2 пункту 1 наказу ГУ НП у Львівській області від 27.04.2023 року №1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», пункту 5 розділу І, підпунктів 3,5,6,7 пункту 4 та пункту 5 розділу ІV Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад, затвердженої наказом МВС України від 28.07.2017 №650, пункту 2 розділу ІII Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції, затвердженого наказом МВС України від 25.02.2019 № 124, пункту 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, частини 1 статті 15, абзацу 2 частини 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян», пунктів 2, 3, 5 розділу IV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України», затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, пункту 9 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, абзацу 1 частини 1 статті 255 КУпАП та статті 283 КУПАП.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та не погоджуючись зі звільненням з посади, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи вказаний спір суд керується наступним.
Спір у цій справі виник у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення на поліцейського у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Пунктами 1, 2, 3, 6 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частин першої - третьої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Згідно із пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: 1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; 2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; 3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII.
Згідно з пунктами 1, 2, 5, 6, 8, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов'язаний, зокрема, контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.
Частиною 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан в Україні було продовжено.
Проведення службового розслідування в період дії воєнного стану врегульовано розділом V Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку (ч. 1 ст. 19).
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості (ч.ч. 3, 4, 6 ст. 19).
Частинами 8-9 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
З наведеного можна зробити висновок, що лише за умов дійсного вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, за наявності його вини та після належного доведення таких обставини у ході відповідного службового розслідування, на таку особу, в порядку й у строки, що визначені чинним законодавством України, може бути накладено дисциплінарне стягнення, вид якого залежить від тяжкості проступку та інших істотних обставин справи.
Суд звертає увагу на те, що обов'язковому встановленню, підлягає у першу чергу факт вчинення конкретного проступку певною особою. Окрім того, має бути встановлено не лише факт певного порушення, а й вчинення його відповідною особою саме всупереч своїм службовим обов'язкам. При цьому, одним із істотних елементів, який передує накладенню дисциплінарного стягнення, є доведена вина такої особи по невиконанню чи неналежному виконанню покладених на неї обов'язків і така провина у вчиненні дисциплінарного проступку повинна проявлятися у вигляді прямого чи опосередкованого наміру. Таким чином, має бути доведено, що працівник хотів чи свідомо допускав настання несприятливих наслідків, не дотримався своїх службових обов'язків, чим спричинив відповідне порушення.
Дослідивши оскаржуваний наказ начальника ГУ НП у Львівській області від 08.12.2023 року № 4383 "Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих працівників ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області" та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив, що викладені в оскаржуваному наказі твердження не повністю знайшли своє підтвердження.
Зокрема, допитаний в суді свідок ОСОБА_2 повідомив, що жоден із дільничних офіцерів поліції сектору превенції ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області не носить на постійній основі табельну вогнепальну зброю та спецзасоби. Такі видаються лише за розпорядженням керівництва при виконанні відповідних службових завдань згідно з окремо складеним дорученням.
Суд дослідив наказ №118 від 09.10.2023 ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області та наказ №124 від 17.10.2023 про закріплення на постійне носіння спеціальних засобів за ДОП секторі превенції ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області згідно з яким закріплено спеціальні засоби: кайданки, гумовий кийок, бронижелет, засіб споряджений речовими сльозогінної та дратівливої дії на постійне носіння за працівникам ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області, в тому числі і Позивачем. Відповідно у вересні місяці дані спецзасоби не були закріплені за Позивачем на постійній основі.
Також суд врахував, що відповідно до відповіді ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 13.03.2024 року зазначено, що протягом вересня - жовтня місяця 2023 року дільничним офіцерам поліції сектору превенції ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області видавалась автоматична, вогнепальна зброя та спеціальні засоби 14 раз (07.09.2023, 08.09.2023, 21.09.2023, 25.09.2023, 28.09.2023, 3.10.2023, 06.10.2023, 13.10.2023, 19.10.2023, 20.10.2023, 22.10.2023, 4.10.2023, 26.10.2023, 27.10.2023). З вказаної відповіді вбачається, що жоден дільничний офіцер поліції сектору превенції ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області не мав на постійному носінні вогнепальну зброю та спеціальні засоби. Натомість відповідач не зазначив коли саме позивач допустив виконання службових функцій на закріпленій за ним поліцейській дільниці без табельної вогнепальної зброї та спецзасобів і не надано доказів на підтвердження обгрунтованості оскаржуваного наказу у цій частині.
Відносно ведення контрольно-наглядової справи позивачем на поліцейську дільницю, то суд враховує, що сторона відповідача не надала для дослідження таку справу, а тому перевірити законність та обгрунтованість вказаної підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності у суду об'єктивно немає. Крім цього, з відповіді ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 13.03.2024 року вбачається, що Позивач до 20.12.2023 завів контрольно-наглядову справу по території обслуговування Щирецької ОТГ, яка належним чином накопичувалася інформацією щодо роботи підприємств, установ та організацій, об?єктів дозвільної системи, об?єктів критичної інфраструктури, контактів відповідальних осіб, органів місцевого самоврядування, інших довідкових та інформаційних матеріалів, а також кількістю населених пунктів та населення, місць концентрацій осіб схильних до вчинення правопорушень, осіб, які раніше судимі та перебувають на обліку.
Також суд дослідив матеріали службового розслідування та складений за результатом проведення такого висновок, де на 4 аркуші вказано - «під час вивчення облікових справ осіб, які перебувають на профілактичному обліку встановлено, що профілактична робота з ними ведеться належним чином», що спростовує твердження викладені в оскаржуваному наказі.
Крім цього, допитаний в суді свідок ОСОБА_2 зазначив, що здійснював свої повноваження дільничного офіцера на одній і тій же ділянці з Позивачем і відповідно заповнював разом із Позивачем одну контрольно-наглядову справу на їх поліцейську дільницю. Натомість після проведеної перевірки ведення контрольно-наглядової справи свідка ОСОБА_2 не було притягнено до дисциплінарної відповідальності незважаючи на спільне ведення КНС разом із Позивачем. Окрім цього, свідок підтвердив, що перевірка діяльності дільничних офіцерів ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області стосувалась лише Позивача, що суд розцінює як упереджене ставлення Відповідача відносно Позивача.
Щодо підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності - не виконання позивачем жодного службового завдання щодо перевірки кривдника ОСОБА_3 та неповідомлення керівника про виявлення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України вчинене ОСОБА_4 , то суд враховує у вказаному випадку покази свідка ОСОБА_2 , який повідомив що несе службу на одній поліцейській дільниці із позивачем та систематично перевіряв разом у групі із позивачем зокрема кривдників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Крім цього, свідок повідомив, що після розгляду судом протоколу про вчинення домашнього насильства, зокрема і відносно ОСОБА_4 , суд не направляє судове рішення до відділу поліції і відповідно виявити наявність складу кримінального правопорушення у діяннях кривдника у працівників поліції немає. Вказану обставину також підтверджено відповіддю ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 13.03.2024.
Оскаржуваний наказ № 4383 від 08.12.2023 також містить посилання на неналежний розгляд звернення громадянки ОСОБА_5 щодо несплати аліментів на трьох неповнолітніх дітей її колишнім чоловіком ОСОБА_6 з 2014 року (ІП «ЄО» ІКС ІПНП від 16.08.2023 № 8107) та ОСОБА_7 з приводу вчинення домашнього насильства з боку її чоловіка (ІП «ЄО» ІКС ІПНП від 26.08.2023 N 8648). Проте вказані обставини спростовано показами свідка ОСОБА_2 та матеріалами перевірки звернень, де зафіксовано проведення профілактичної бесіди із сторонами по зверненню ОСОБА_7 і відмова від написання заяви ОСОБА_8 -Кунтій. Крім цього, жоден із заявників не оскаржував діяння позивача, що вказує на відсутність будь-яких негативних наслідків.
Щодо не складення протоколу про вчинення С. Дреботом адміністративного правопорушення передбаченого статтею 152 КУпАП, то суд враховує, що матеріали перевірки діянь ОСОБА_9 були направлені до Щирецької селищної ради. За результатом розгляду матеріалів було складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_10 і як наслідок згідно постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Щирецької селищної ради від 07.07.2023 року ОСОБА_10 притягнено до адміністративної відповідальності у виді штрафу, який сплачено ОСОБА_10 . Вказані дії позивача співвставлені із нормою передбачено статтею 218 КУпАП, згідно з якою адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема статтею 152 КУпАП.
Посилання відповідача на допущення позивачем виправлення шляхом використання канцелярського приладдя (коректору) в постанові серії ГБВ № 149285 від 03.02.2023 про притягнення ОСОБА_11 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП та в постанові серії ГБВ № 200047 від 20.03.2023, про притягнення ОСОБА_12 до адміністративної відповідальності за ч. І ст. 175-1 КУпАП, в постанові серії ГАБ № 399699 від 18.05.2023 про притягнення 1. ОСОБА_13 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, в постанові серії ГБВ № 578585 від 15.06.2023, щодо притягнення ОСОБА_14 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП та в постанові серії ГБВ № 578583 від 16.06.2023 про притягнення ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності за 4. 1 ст. 178 КУпАП, де не зазначив нормативного акту, що передбачає відповідальність за правопорушення не є співмірним до застосованого виду відповідальності. Суд звертає увагу, що усі постанови були сплачені правопорушниками та не оскаржувались, що вказує на їх законність. Крім цього, суд враховує покази свідка ОСОБА_2 , який вказав, що нагляд за правильністю складення постанов веде сектор адмінпрактики, який відповідно визначає чи належним чином складена постанова. Відповідно притягнення Позивача до відповідальності у виді звільнення за дані діяння суд вважає безпідставним.
Щодо зазначення в оскаржуваному наказі посилання на вручення Позивачу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1. ст.366 КК України, то представник відповідача в суді зазначив що це не було підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення, а тому не досліджується судом.
Суд одночасно звертає увагу, що на вказаний час Сторонами не було надано вироку суду, який набрав законної сили, щодо притягнення Позивача до кримінальної відповідальності.
Адміністративний суд у силу вимог статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Слід ураховувати, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19, а також від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21 тощо.
В контексті особливостей спірних правовідносин слід також зазначити, що відсутність вироку суду про визнання особи винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування наказів, якими така особа звільняється зі служби у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, адже особа звільняється не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21, від 11.07.2023 у справі №1.380.2019.002223 від 03.08.2023 у справі №160/7157/19, а також від 31.08.2023 у справі №160/3330/19, тощо.
Крім цього, вбачається вибірковість проведення службової перевірки діяльності працівників ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, зокрема дільничних офіцерів поліції сектору превенції, що вказує на упереджене проведення службового розслідування відносно позивача. Вказану обставину також підтвердив допитаний в суді свідок ОСОБА_2 .
Також, суд дослідив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі №380/29104/23, яким скасовано наказ Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Львівській області №1232 від 28.11.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення стосовно окремих працівників відділу поліції №3 Львівського РУП №2 ГУ НП у Львівській області», яким до Позивача застосовано стягнення у вигляді догани. Враховуючи, що сторона Відповідача вказує підставу для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення - систематичний характер таких діянь з боку Позивача, вказане судове рішення спростовує таке твердження Відповідача.
Суд звертає увагу на те, що жодне із вказаних порушень позивачем не спричинило негативних наслідків, які б стали підставою для наявності складу дисциплінарного правопорушення.
Адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.05.2019 по справі №826/18834/15, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
На думку суду застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Суд встановив, що у позивача відсутня систематичність вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до частин першої та другої статті 29 Дисциплінарного статуту, яка набрала чинності з 15.03.2022, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. При цьому види дисциплінарних стягнень визначені статтею 13 цього статуту.
Згідно із частинами 1,2 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Водночас, відповідач в порушення вимог ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту НП України не застосував до позивача дисциплінарне стягнення в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого, а одразу застосував найбільш суворе стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
З урахуванням положень статей 13 та частин першої та другої статті 29 Дисциплінарного статуту, позивач уважає, що у разі якщо відповідач вважав, що зібрав достатньо доказів, які підтверджують скоєння ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, то він зобов'язаний був обрати дисциплінарне стягнення - зауваження, так як воно є першим та найменш суворим з переліку стягнень, визначеного у статті 13.
Також, відповідач жодним чином не обґрунтував підстав застосування до позивача саме крайнього виду дисциплінарно стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та не вмотивано неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналізуючи у справах № 420/14443/22 та № 260/5566/22 положення частин першої, другої статті 29 Дисциплінарного статуту, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання. Верховний Суд зауважив на тому, що повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що відповідач у ході судового розгляду даної справи не довів вчинення позивачем проступку, за який його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку про невідповідність рішення відповідача в контексті вимог ч.2 ст.2 КАС України. Відтак, оспорюваний наказ ГУНП у Львівській області №4383 від 08.12.2023 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих працівників ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області" в частині застосування до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення є протиправним і підлягає скасуванню.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
У вказаному випадку, дисциплінарне стягнення, накладене наказом ГУНП у Львівській області №4383 від 08.12.2023, було виконано за наказом №577 о/с від 19.12.2023 року «Про особовий склад».
Зважаючи на те, що такий наказ є наслідком наказу №4383 від 08.12.2023 року, а також ураховуючи протиправність останнього, він не може породжувати жодних правомірних наслідків.
Отже, наказ №577 о/с від 19.12.2023 року «Про особовий склад» підлягає визнанню протиправним і скасуванню, так як він ґрунтується на тих же висновках та підставах, що і наказ №4383 від 08.12.2023.
Суд дійшов висновку, що відповідачем ані під час службового розслідування, ані під час прийняття оскаржуваного наказу не здобуто належних доказів, які б свідчили про те, що поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції, не наведено доказів недодержання позивачем приписів Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту Національної поліції в частині неухильного дотримання нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, та які б негативно позначитись на іміджі та репутації Національної поліції України та давали б можливість застосувати до нього крайній, найбільш суворий захід дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову. Відповідач у свою чергу не надав доказів на спростування позовних вимог.
Як випливає зі змісту рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року №8-рп/202 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року №753/11/13-10 «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби», під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Враховуючи те, що Законом України «Про Національну Поліцію» не врегульовано питання поновлення на службі, у даному випадку підлягають застосуванню загальні норми Кодексу законів про працю України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відтак, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушених прав позивач є постановлення рішення про поновлення ОСОБА_1 з відповідної дати на посаді, займаній до часу неправомірного звільнення, а саме на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області.
Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.
З аналізу вищевикладеного слідує, що день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.
З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з ГУНП у Львівській області 20.12.2023 року, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, з 21.12.2023.
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, суду в цій справі слід вирішити питання виплати позивачу середнього грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Водночас, виплата грошового забезпечення поліцейському під час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, з наступними змінами та доповненнями.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, встановлено, що при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту вищевказаного Порядку, який є специфічним для вирішення даних спірних відносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Отже, обрахування середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення повинно здійснюватися відповідно до кількості календарних днів за два останніх повних місяці служби. Тобто, діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Відтак, норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 застосуванню у вказаній справі не підлягають.
Аналогічний висновок сформовано викладено в постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі № 805/1110/17-а, де чітко врегульовано питання про те, як здійснюється виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу, а саме - в календарних, а не робочих днях.
У довідці про доходи позивача за жовтень-листопад 2023 рік, зазначено сукупний розмір грошового забезпечення за жовтень - 45845,99 грн, за листопад 41303,51 грн. Разом 87149,50 грн. Кількість календарних днів у жовтні 2023 -- 31 день, у листопаді -- 30 днів. Разом - 61 календарний день. Таким чином середньоденне грошове забезпечення складає 1 428,68 грн. (87149,50 грн/ 61 календарний день).
Сума середнього заробітку, що підлягає до відшкодування за час вимушеного прогулу з 21.12.2023 (наступний день за днем звільнення) по 22.08.2024 (день винесення рішення судом) становить 351 455,28 грн. (1428,68 грн * 246 календарних днів).
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 351 455,28 грн.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на вказане, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення на користь позивача середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, оскільки відповідачем жодним чином не наведено доказів вчинення ОСОБА_1 саме дисциплінарного проступку, за який може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення.
Зважаючи на відсутність підтверджених судових витрат, то такі відповідно до вимог ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, 371 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Львівській області від 08.12.2023 №4383 "Про застосування дисциплінарного стягнення до окремих працівників ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП" в частині застосування до старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №є3 Львівського районного управління поліції №є2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0063355) дисциплінарного стягнення як - звільнення.
Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Львівській області №577 «Про особовий склад» від 19.12.2023, згідно з яким звільнено старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №є3 Львівського районного управління поліції №є2 ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 (0063355) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №є3 Львівського районного управління поліції №є2 ГУНП у Львівській області з 21.12.2023 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.12.2023 по 22.08.2024 у сумі 351 455 гривень 28 копійок.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 44289 грн 08 коп допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2024.
СуддяБрильовський Роман Михайлович