ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" серпня 2024 р. справа № 300/5709/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач 2), в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №092350007765 від 22.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років;
2) зобов'язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до спеціального страхового стажу позивача за вислугу років роботу на лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах Надвірнянського лісокомбінату (згодом реорганізованого у ВАТ «Надвірнянський лісокомбінат») на посадах:
обрубувач сучків з 17.07.1990 по 14.02.1993 та тракторист на трелюванні і вивезенні деревини Зеленського лісопункту з 15.02.1993 по 31.01.1996;
тракторист на трелюванні і вивезенні деревини дочірнього лісозаготівельного підприємства «Бистриця» ВАТ «Надвірнянський лісокомбінат» з 01.02.1996 по 01.03.1998;
тракторист на трелюванні і вивезенні деревини дочірнього лісозаготівельного підприємства «Зелена» ВАТ «Надвірнянський лісокомбінат» з 02.03.1998 по 09.09.1998, які передбачені Списком професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.1.1992.
3) зобов'язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області призначити та виплачувати з 15.03.2024 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «в» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач протиправно не зарахував весь спеціальний страховий стаж, який ОСОБА_1 набув на лісозаготівлях, зокрема стаж з 17.07.1990 по 09.09.1998, у зв'язку із чим пенсійним органом протиправно відмовлено у призначенні пенсії згідно спірного рішення за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивачем зазначено, що для підтвердження відповідного стажу ним надавалось пенсійному органу трудову книжку та інші документи (архівну довідку, особисту картку форми Т-2, довідку про заробітну плату). Окрім цього, ОСОБА_1 наголосив, що факт його роботи з 17.07.1990 по 09.09.1998 на лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах Надвірнянського лісокомбінату (згодом реорганізованого у ВАТ «Надвірнянський лісокомбінат»), та його дочірніх лісозаготівельних підприємствах «Бистриця» та «Зелена» на посадах обрубувач сучків, тракторист на трелюванні і вивезенні деревини повний робочий день можуть підтвердити свідки, які в той час також працювали у даному підприємстві.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.08.2024 від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, зазначено, що згідно з п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговувані механізмів і обладнання, які станом на 11.10.2017 мають страховий стаж не менше 26 років 6 місяців, з них не менше 12,6 років на зазначеній роботі. Тобто стаж за вислугу років для визначення права на пенсію враховується лише по 11.10.2017.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом подання відзиву на позовну заяву не скористалося. Від останнього до суду не надходили заперечення проти позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В даному випадку відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який не скористався своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов та, як наслідок, суд кваліфікує це як визнання позову.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , відповідно до копії паспорта громадянина України, який міститься у матеріалах справи, народився 23.01.1969 (а.с. 5).
15.03.2024, досягнувши 55-річного віку, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі - Закон №1788-ХІІ).
Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За результатами розгляду поданих позивачем до заяви документів відповідачем згідно рішення №092350007765 від 22.03.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на підставі п. «в» ст. 55 Закону №1788-ХІІ. У рішенні відповідач зазначив, що пунктом «в» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають право робітники, майстри безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговувані механізмів і обладнання, які станом на 11.10.2017 мають страховий стаж не менше 26 років 6 місяців, з них не менше 12,6 років на зазначеній роботі. Водночас, страховий стаж особи становить 32 роки 7 місяців 19 днів, пільговий стаж становить 8 років 1 місяць 11днів (а.с. 26).
Отже, причиною відмови у призначенні пенсії позивачу стала відсутність необхідного стажу за вислугу років.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №092350007765 від 22.03.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Водночас, суд звертає увагу, що Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (надалі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Частиною 1 статті 52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання.
Пунктом «в» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи, зокрема для чоловіків - не менше 26 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Як слідує із матеріалів справи, вік позивача в даному випадку не є спірним. Проте, з оскаржуваного рішення №092350007765 від 22.03.2024 вбачається, що, на думку відповідача 2, пільговий (спеціальний) стаж позивача, необхідний для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «в» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» враховується лише по 11.10.2017, при цьому зазначено, що спеціальний стаж у позивача становить 8 років 1 місяць 11днів (а.с. 26).
Водночас, згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 (Форма РС-право) слідує, що спеціальний стаж позивач набув у період з 1998 по 2013. Натомість, стаж роботи з 17.07.1990 по 09.09.1998 зарахований до страхового, однак не зарахований до спеціального страхового стажу. Відмову у врахуванні такого стажу до спеціального у спірному рішення відповідач жодним чином не обґрунтував.
Таким чином, спірним у межах даної адміністративної справи є кількість здобутого позивачем спеціального страхового стажу.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічні норми містяться і в Постанові №22-1, відповідно до п. 2.1 якої передбачено, що документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка, а у разі її відсутності чи відповідних записів у ній, підтвердження трудового стажу здійснюється згідно Порядку №637, зокрема, шляхом надання уточнюючих довідок.
Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Так, відповідно до записів трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 від 22.03.1990 (а.с. 7) підтверджується стаж його роботи у Надвірнянському лісокомбінаті та його дочірніх підприємствах «Бистриця та «Зелена»» з 23.03.1990 по 09.09.1998, зокрема ОСОБА_1 :
23.03.1990 на підставі наказу №146-к прийнятий на роботу у Надвірнянський лісокомбінат на посаду водій автомобіля 3-го класу у Хрипелівське лісництво (запис 2).
17.07.1990 на підставі наказу №359-с переведений на посаду обрубувач сучків в Зеленському лісопункті (запис 3);
15.02.1993 на підставі наказу №91-к переведений на посаду тракторист на трелюванні та вивезенні деревини Зеленського лісопункту (запис 4);
01.02.1996 на підставі наказу №24-к переведений в дочірнє лісозаготівельне підприємство «Бистриця» ВАТ «Надвірнянського лісомбінату» на посаду тракторист на трелюванні та вивезенні деревини Зеленського лісопункту (запис 6);
02.03.1998 на підставі наказу №89-к переведений в дочірнє лісозаготівельне підприємство «Зелена» ВАТ «Надвірнянського лісомбінату» на посаду тракторист на трелюванні та вивезенні деревини Зеленського лісопункту (запис 7);
09.09.1998 на підставі наказу №326-к звільнений з роботи за власним бажанням (запис 8).
Суд констатує, що жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці ОСОБА_1 немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Вказані записи у трудовій книжці скріплені і засвідчені підписами вповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.
Окрім того, факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується іншими документами, які надавались відповідачу, зокрема: архівною довідкою, виданою Державним архівом Івано-Франківської області за №0-3/06-07 від 13.02.2024 (а.с. 10), особистою карткою форми Т-2 (а.с. 12-13), довідкою про заробітну плату, видану Державним архівом Івано-Франківської області за №0-2/06-07 від 13.02.2024, відповідно до якої позивач у період з 17.07.1990 по 09.09.1998 працював на лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах Надвірнянського лісокомбінату (згодом реорганізованого у ВАТ «Надвірнянський лісокомбінат»), дочірнього лісозаготівельного підприємства «Бистриця» на посадах обрубувач сучків, тракторист на трелюванні і вивезенні деревини (а.с. 11).
Суд констатує, що записи трудової книжки повністю співпадають із відомостями згаданих документів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 затверджено Список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно з затвердженим списком право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: Здимщики-збирачі; Звальщики лісу; Водії автомобілів по вивезенню лісу; Лебідчики на трелюванні лісу; Лісоруби; Машиністи-кранівники, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; Машиністи з'єднувальних (сортувальних) машин; Машиністи трелювальних машин; Навальники-звальщики лісоматеріалів, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; Обрубувачі сучків; Розкряжувальники; Слюсарі по ремонту лісозаготівельного обладнання, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; Сортувальники деревини на воді; З'єднувачі плотів; Трактористи на підготовці лісосік, трелюванні та вивезенні лісу; Трелювальники; Формувальники плотів; Чокувальники; Штабелювальники деревини, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах; Спеціалісти: Майстри, старші майстри, зайняті на лісосіках, лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах.
Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1 у спірний період з 17.07.1990 по 09.09.1998 працював на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, тобто відповідають посадам, передбаченим Списком, який затверджений постановою КМУ №583 від 12.10.1992.
З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 17.07.1990 по 09.09.1998, а саме:
з 17.07.1990 по 14.02.1993 на посаді обрубувач сучків та з 15.02.1993 по 31.01.1996 на посаді тракторист на трелюванні і вивезенні деревини Зеленського лісопункту;
з 01.02.1996 по 01.03.1998 на посаді тракторист на трелюванні і вивезенні деревини дочірнього лісозаготівельного підприємства «Бистриця» ВАТ «Надвірнянський лісокомбінат»;
з 02.03.1998 по 09.09.1998 на посаді тракторист на трелюванні і вивезенні деревини дочірнього лісозаготівельного підприємства «Зелена» ВАТ «Надвірнянський лісокомбінат».
Як наслідок, спірне рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №092350007765 від 22.03.2024 про відмову у призначенні пенсії підлягає до скасування.
Водночас, суд звертає увагу, що позбавлення позивача права на призначення пенсії за вислугу років, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде, окрім визнання протиправним і скасування спірного рішення, зобов'язання пенсійного органу зарахувати позивачу до спеціального страхового стажу періоди роботи.
Окрім цього, враховуючи викладене, та з огляду на встановлені у справі обставини щодо подання позивачем пенсійному органу разом із заявою від 15.03.2024 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених законодавством умов для призначення ОСОБА_1 пенсії (досягнення пенсійного віку, що і не заперечується пенсійним органом, страховий стаж позивача складає понад 26 років і 6 місяців, що також не заперечується пенсійним органом, а також спеціальний страховий стаж позивача, включно з спірним, складає більше необхідних 12 років 6 місяців), суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленим гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення, а тому, на думку суду, останній має право на призначення пенсії за віком.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, зокрема, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 15.03.2024, а 55-річного віку досягнув 23.01.2024, то призначити йому пенсію необхідно з 24.01.2024 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку (а не з 15.03.2024, як того просив позивач).
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Окрім цього, визначаючи відповідача, який має виконувати рішення зобов'язального характеру, суд виходить із такого.
Статтею 44 Закону України №1058 врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України №1058, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
Сторонами не заперечується, що заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відтак на останнього й має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача, оскільки саме відповідач 2 не виконав свого обов'язку щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то в силу вимог частини 3 статті 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке винесло спірне рішення, на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого нею судового збору у розмірі 908,40 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги 26, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №092350007765 від 22.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги 26, м. Дніпро, 49000) зарахувати до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за вислугу років роботу на лісонавантажувальних пунктах, верхніх і проміжних складах Надвірнянського лісокомбінату (згодом реорганізованого у ВАТ «Надвірнянський лісокомбінат») на посадах:
обрубувач сучків з 17.07.1990 по 14.02.1993 та тракторист на трелюванні і вивезенні деревини Зеленського лісопункту з 15.02.1993 по 31.01.1996;
тракторист на трелюванні і вивезенні деревини дочірнього лісозаготівельного підприємства «Бистриця» ВАТ «Надвірнянський лісокомбінат» з 01.02.1996 по 01.03.1998;
тракторист на трелюванні і вивезенні деревини дочірнього лісозаготівельного підприємства «Зелена» ВАТ «Надвірнянський лісокомбінат» з 02.03.1998 по 09.09.1998, які передбачені Списком професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.1.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги 26, м. Дніпро, 49000) призначити та виплачувати з 24.01.2024 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до пункту «в» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги 26, м. Дніпро, 49000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого нею судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Відповідачам рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.