ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" серпня 2024 р. справа № 300/3903/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання рішення протиправним та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до суду, з урахуванням уточнених позовних вимог, з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №926150112336 від 26.03.2024 про відмову здійснити перерахунок страхового стажу ОСОБА_1 згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи у подвійному розмірі періоди роботи з 01.02.2006 по 29.05.2020 на посаді сестри медичної психіатричного кабінету консультативно-діагностичного відділення КНП «Болехівська центральна міська лікарня» Болехівської міської ради Івано-Франківської області та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії з 29.05.2020.
Адміністративний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, при призначенні пенсії позивачці не враховано трудовий стаж у подвійному розмірі за період роботи у КНП «Болехівська центральна міська лікарня» на посаді медичної сестри психіатричного кабінету, у зв'язку із чим вона звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 26.03.2024 №926150112336 ОСОБА_1 відмовлено в частині перерахунку страхового стажу відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки періоди роботи у закладах з надання психіатричної допомоги після 01.01.2004 у подвійному розмірі обчислюються тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та зараховуються в одинарному розмірі відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачка вважає рішення відповідача-2 протиправним, адже ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію. Відтак, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
24.06.2024 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву представницею відповідача-1 зазначено, що позивачка отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 19.03.2024 при досягненні 53 років ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про перерахунок пенсії у зв'язку зі звільненням та перерахунок страхового стажу згідно з ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглядало ГУ ПФУ в м. Києві, рішенням якого позивачці відмовлено у перерахунку пенсії. На думку представниці відповідача-1, робота у закладах з надання психіатричної допомоги після 01.01.2004 зараховується до пільгового та страхового стажу у подвійному розмірі тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. До страхового стажу періоди роботи у таких закладах після 01.01.2004 зараховуються в одинарному розмірі відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця відповідача-2 заперечила щодо позовних вимог, Зазначила, що 19.03.2024 позивачка звернулася із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із звільненням та перерахунок страхового стажу згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До заяви про перерахунок пенсії було надано довідку КНП «Болехівська центральна міська лікарня» Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 13.03.2024 №7. Однак, в зазначеній довідці неправильно вказано дату народження позивачки. Не вказано періоди перебування/неперебування у відпустках без збереження заробітної плати, по догляду за дитиною до досягнення 3-річного чи 6-річного віку. Представниця відповідача-2 вважає, що робота в закладах з надання психіатричної допомоги, до 01.01.2004 зараховується як до пільгового, так і до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а період роботи в такому закладі після 01.01.2004 у подвійному розмірі обчислюється тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. До страхового стажу періоди роботи у таких закладах після 01.01.2004 зараховуються в одинарному розмірі відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, для перерахунку стажу за період роботи в психіатричному кабінеті з 01.02.2006 по 29.05.2020 у подвійному розмірі відсутні підстави.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає про таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи.
19.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі звільненням та перерахунок страхового стажу згідно зі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За принципом екстериторіальності заяву позивачки від 19.03.2024 розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.03.2024 №926150112336 позивачці відмовлено у перерахунку страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зокрема, зазначено, що до страхового стажу періоди роботи у закладах з надання психіатричної допомоги після 01.01.2004 зараховуються в одинарному розмірі відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, у довідці КНП «Болехівська центральна міська лікарня» Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 13.03.2024 №7 неправильно зазначено дату народження позивачки. Не вказано періоди перебування/неперебування у відпустках без збереження заробітної плати, по догляду за дитиною до досягнення 3-річного чи 6-річного віку. Також зауважено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (а.с.11-12).
Позивачка, вважаючи протиправною відмову щодо незарахування окремих періодів роботи у подвійному розмірі, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає про таке.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами абз.1 частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.
Згідно із відомостями, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 08.09.1989, витягом з наказу №24-к від 01.02.2006, довідкою від 17.04.2024 №09 вбачається, що в оскаржуваний період, а саме з 01.02.2006 по 29.05.2020 позивачка працювала на посаді медсестри психіатричного кабінету (а.с.13-16).
Спірним у даній справі є пільговий порядок обчислення страхового стажу позивачки, а саме не врахування у подвійному розмірі до стажу роботи ОСОБА_1 періоду роботи з 01.02.2006 по 29.05.2020 на посаді медсестри психіатричного кабінету. З цього приводу суд зазначає про таке.
01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Так, положеннями статті 60 Закону №1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і № 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Психіатрична допомога - це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» професійні права, обов'язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров'я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.
Пунктом 2 Інструкції "Про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів , затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 2002 року № 12, передбачено, що обов'язковий попередній та періодичний психіатричні огляди проводяться лікарем-психіатром у державних та комунальних психіатричних закладах, закладах охорони здоров'я, що мають у своєму складі спеціалізовані психоневрологічні центри, відділення, кабінети (далі психоневрологічні заклади), та надають психіатричну допомогу за місцем проживання громадян.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі №689/872/17.
Разом з тим, відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, положення Закону України №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Крім того, згідно з вимогами абз.3 ч.4 ст. 24 Закону №1058-IV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Провівши системний аналіз вказаних норм, суд дійшов висновку, що Закон України №1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах і за вислугу років, а сама редакція статті 60 Закону України №1788-ХІІ є чинною на теперішній час.
Суд погоджується, що посада сестри медичної психіатричного кабінету, на якій позивачка працювала в оскаржуваний період з 01.02.2006 по 29.05.2020, дає їй право на пільгове обчислення, однак за умови перебування позивачки на пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсыйне страхування".
Докази переходу з одного виду пенсії на інший, зокрема, на пенсію за віком на пільгових умовах або за вислугу років, в матеріалах справи відсутні.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки пільговий порядок обчислення стажу роботи з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років, а позивачка отримує пенсію по інвалідності, тож підстав для задоволення позовних вимог немає.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене, у задоволені позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання рішення протиправним та зобов'язання до вчинення дій відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.