29 серпня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/960/24
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 9621/24 від 09.08.2024 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю інкубаторно-птахівничного підприємства "Кронос-Агро" (57214, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Мішково-Погорілове, вул. Баштанське шосе, 2; e-mail: pvy1991@gmail.com; код ЄДРПОУ 33896464) до Російської Федерації в особі міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля 1; e-mail: info@minjust.gov.ru) про відшкодування збитків, -
Товариство з обмеженою відповідальністю інкубаторно-птахівничного підприємства "Кронос-Агро" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Російської Федерації в особі міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків в розмірі 51854,00 доларів США.
Також позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат 15000,00 грн. витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.
В обґрунтування позову заявник посилається на те, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України на території Мішково-Погорілівської селищної територіальної громади відбувались активні бойові дії, через які було пошкоджено та знищено належне ТОВ ІПП «Кронос-Агро» майно, а саме: товарно-матеріальні цінності у вигляді сіна лугових трав вагою 343,214 тон, інформація про що відображена в балансовій довідці станом на 23.02.2022 р., а також трактор колісний БЕЛАРУС-82.1 (2018 року випуску, заводський номер 82008668, № двигуна НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво від 17.04.2018 р. НОМЕР_3), право власності на який підтверджується договором купівлі-продажу №43/300565 від 12.04.2018 р., специфікацією до договору купівлі-продажу №43/300565 від 12.04.2018 р., актом приймання-передачі від 16.04.2018 р., видатковою накладною №103679 від 16.04.2018 р. Наразі позивач вказує, що вказане майно перебувало в ангарі площею 478, 8 м.кв, що розташований за адресою Миколаївська область, Вітовський (нині - Миколаївський) район, село Мішково-Погорілове, Баштанське шосе, 2, яке було орендоване позивачем для здійснення сільськогосподарської діяльності та зберігання свого майна. Так, позивач зазначає, що Комісією з обстеження Мішково-Погорілівської територіальної громади за результатами комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, було складено акт №2 від 20.06.2022 р. Крім того, згідно звіту про оцінку №06-Д/24/1 реальних збитків, завданих внаслідок збройної агресії рф власнику рухомого майна у вигляді ТОВ ІПП «Кронос-Агро» (код ЄДРПОУ 33896464) розмір реальних збитків згідно до вимог Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також реальних збитків від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності» становить 1970373 грн., що за курсом долару США за даними НБУ на дату оцінки становить 51854,00 дол. США, в тому числі реальні збитки в результаті знищення: трактору колісного БЕЛАРУС-82.1 (2018 року випуску) становлять 596267 грн., що за курсом долару США за даними НБУ на дату оцінки становить 15692 дол. США; товарно-матеріальних цінностей у вигляді сіна лугових трав 343,214 тон становлять 1374106 грн., що за курсом долару США за даними НБУ на дату оцінки становить 36162 дол. США.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.08.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю інкубаторно-птахівничного підприємства "Кронос-Агро" (вх. № 9621/24) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України не зазначено вірну ціну позову відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову та не надано належних доказів на підтвердження надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 названої статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Вказана ухвала суду була вручена 15.08.2024 о 21:35 год. позивачу, у якого наявний зареєстрований в системі "Електронний суд" електронний кабінет в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України згідно з довідкою Господарського суду Миколаївської області про доставку електронного документу від 19.08.2024.
Таким чином, датою вручення ухвали господарського суду від 14.08.2024 у справі № 915/960/24 позивачу є 16.08.2024, відтак перебіг встановленого позивачу десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви розпочався з 16.08.2024 р., а кінцевий строк - до 26.08.2024.
Так, 23.08.2024 р. від представника позивача Пономаренко В.Ю. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків від 22.08.2024 (вх. № 10124/24), в якій заявник зазначив ціну позову відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
Щодо доказів на підтвердження надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів представник позивача, посилаючись на свою особисту практику направлення заяв та процесуальних документів на адреси посольств Російської Федерації, зокрема, до Посольства Російської Федерації у Польщі, зазначає, що це не дало бажаного результату, оскільки всі міжнародні відправлення поверталися до відправника з причини «відмова від отримання». Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що направлення листів до посольств Російської Федерації в інших країнах не виконує свою мету та не призводить до отримання Російською Федерацією поштової кореспонденції, направленої у такий спосіб (при тому, що вартість поштових відправлень, перекладів матеріалів справи, нотаріального засвідчення справжності підпису перекладача є дуже високою, особливо для позивачів, які, попри це, вже зазнали величезних збитків від дій держави-агресора). При цьому представник позивача до заяви про усунення недоліків в якості доказів направлення відповідачу позовної заяви (уточненої) про відшкодування завданої майнової шкоди у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації №08/08/1 з додатками надає скриншот листа з електронної пошти, в якому зазначено відправника та адреси його електронної пошти, отримувача, вміст документів (з накладенням ЕЦП), що направляються.
Разом з тим, ухвалою господарського суду від 14.08.2024 позивача було зобов'язано усунути недоліки позовної заяви (вх. № 9621/24) в певний спосіб, а саме шляхом направлення копії позовної заяви з додатками на поштову адресу посольства Російської Федерації у будь-якій країні, зручній для вручення (направлення) документів, надавши суду докази знаходження відповідного (-их) посольства Російської Федерації у іноземній країні з зазначенням наявності / відсутності адреси електронної пошти, на яку можна здійснити відправлення документів.
Однак, позивач не виконав вимоги ухвали суду від 14.08.2024, не надав суду доказів направлення до будь-якого посольства Російської Федерації копії позовної заяви та доданих до неї документів.
При цьому суд зауважує, що у разі направлення електронної копії позовної заяви з додатками на електронну пошту відповідача позивач повинен надати роздруківку підтвердження або про доставку електронного листа, або про те, що електронний лист не доставлений адресатові з певних причин. Тому надання лише скріншоту листа електронної пошти не є належним доказом такого направлення.
Також суд зазначає, що, незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя, у зв'язку з чим процесуальний обов'язок позивача щодо направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу є невід'ємною частиною процесуального механізму та не може бути скасовано в умовах можливості вжиття інших заходів на виконання норм процесуального закону. В даному випадку посилання позивача на особисту практику направлення заяв та процесуальних документів на адреси посольств Російської Федерації, зокрема, до Посольства Російської Федерації у Польщі, що не дало бажаного результату, судом до уваги не приймаються і не звільняють позивача від виконання встановленого законом процесуального обов'язку.
Частиною першою ст. 43 ГПК України встановлений обов'язок учасників господарського процесу добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, який у світлі приписів ст. ст. 42 (п. 3 ч. 1, п. п. 1, 2, 7 ч. 2), 80 (ч. 9) ГПК України, а також принципів верховенства права, змагальності сторін і рівності їх перед законом і судом, неприпустимості зловживання процесуальними правами та пропорційності господарського судочинства (ст. ст. 2, 7, 11, 13, 15 ГПК України) свідчить про обов'язок позивача докласти всіх можливих зусиль для повідомлення відповідача про факт подання позову та його зміст з метою надання відповідачу можливості скористатися своїми процесуальними правами та висловити свою позицію щодо поданого позову.
Вимога щодо надання доказів надсилання копії позову іншій стороні у справі, в першу чергу покликана на необхідність забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надати рівну можливість з іншими особами представити свою позицію перед судом.
Дотримання принципу процесуальної рівності сторін, закріпленого статтею 6 Конвенції полягає, серед іншого і в належному інформування сторін про провадження у їхніх справах (пункти 29, 33-34 постанови Верховного Суду від 16.09.2021 у справі N 916/662/20).
Отже, суд доходить висновку, що позивач належним чином не виконав процесуальний обов'язок, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 164 та ч. 1 ст. 172 ГПК України.
Враховуючи наведене, з огляду на ненадання заявником у встановлений судом строк доказів усунення всіх виявлених судом недоліків позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю інкубаторно-птахівничного підприємства "Кронос-Агро" (вх. № 9621/24 від 09.08.2024 р.), про які вказано в ухвалі суду від 14.08.2024 р., суд вважає за необхідне застосувати наслідки, які настають у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Відповідно до ч.ч. 4, 6, 7 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Таким чином, оскільки у встановлений строк Товариство з обмеженою відповідальністю інкубаторно-птахівничного підприємства "Кронос-Агро" не усунуло недоліки позову, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю інкубаторно-птахівничного підприємства "Кронос-Агро" до Російської Федерації в особі міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування збитків.
При цьому суд зазначає, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивачу з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Оскільки позовна заява надійшла до суду у вигляді електронного документа через підсистему "Електронний суд", позивачу надсилається лише копія ухвали про повернення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю інкубаторно-птахівничного підприємства "Кронос-Агро" до Російської Федерації в особі міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування збитків.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя Л.М. Ільєва