вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2452/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Золотарьової Я.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення 3% річних та інфляційних втрат
Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 924 815, 83 грн, яка складається з 240 031,89 грн - 3% річних, 684 783, 94 грн - інфляційні втрати, та витрати на судовий збір.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
В межах строків, передбачених частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, 14.06.2024 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" усунулo недоліки.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
27.06.2024 відповідач подав відзив. У відзиві відповідач просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову в зв'язку зі спливом строку позовної давності та/або зменшити розмір стягнення інфляційних втрат та 3% відповідно до положень ст. 233 ГК України, 551 ЦК України на 99%.
05.07.2024 позивач подав відповідь на відзив.
09.07.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
Судова система не припиняє працювати, але значна кількість повітряних тривог, відключення електроенергії, призводить до збільшення часу розгляду судових справ.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.
Позиція позивача, викладена у позові
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 по справі № 904/1875/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача плату за користування вагонами у розмірі 5 039 055, 36 грн та збір за зберігання вантажу у розмірі 175 177, 56 грн, яке відповідач добровільно виконав , сплативши позивачу 5 214 232, 92 грн.
Неправомірні дії відповідача призвели до порушення з його боку строку виконання грошового зобов'язання по Договору, а тому він має сплатити позивачу три проценти річних -240 031,89 грн та інфляційні втрати -684 783,94 грн.
Позиція відповідача, викладена у відзиві
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, стягнення з Відповідача, як з вантажоодержувача, інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням договору перевезення (несвоєчасною сплатою плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу) суперечить вимогам законодавства, а саме приписам ч. 5 ст. 307 ГК України, ч. 2 ст. 908, ст. 920 ЦК України, ст. 105 Статуту залізниць України.
Тому, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними і не підлягають задоволенню.
Також, з урахуванням умов п. 7.3. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, за період з моменту їх нарахування (липень-листопад 2022 року) по 06.06.2023 є такими, що пред'явлені зі спливом строку позовної давності.
Відтак, відповідач просить застосувати до позовних вимог позовну давність, та/або зменшити розмір стягнення інфляційних втрат та 3% відповідно до положень ст. 233 ГК України, 551 ЦК України на 99%.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач вказує, що строк позовної давності у цьому спорі становить не один рік, як помилково стверджує відповідач, а три роки.
Відтак, позов АТ «Українська залізниця» по цій справі був поданий 06.06.2024, тобто в межах трирічного строку.
З матеріалів цієї справи слідує, що позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законодавством (3%), суми яких (240 031,89 грн) значно менші за суми прострочених платежів (5 214 232,92 грн) та, відповідно, є більш, ніж співмірними, враховуючи також і період, за який вони нараховувались.
Підсумовуючи вищевикладене, підстав для зменшення сум 3% річних немає.
Позиція відповідача, викладена у запереченнях
Як вбачається з позовної заяви та доданого до неї розрахунку, плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, прострочення зі сплати яких було допущено ПРАТ «ІНГЗК», були нараховані Позивачем в липні-листопаді 2022 року.
З урахуванням приписів ч. 5 ст. 315 ГК України, ст. 137 Статуту залізниць України, умов п. 7.3. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладеному 30.06.2020 між АТ «Українська залізниця» та ПРАТ «ІНГЗК», строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, що були нараховані в липні-листопаді 2022 року, становить 1 рік і сплинув в липні-листопаді 2023 року.
Відповідно, в липні-листопаді 2023 року зі спливом позовної давності про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу сплила й позовна давність за вимогою про сплату збитків з процентів і сум інфляційних нарахувань згідно зі статтею 625 ЦК України.
Позивач звернувся з позовом до суду 06.06.2024, тобто після спливу строку позовної давності, тому у задоволенні позову слід відмовити.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 у справі № 904/1875/23 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 5 039 055,36 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 175 177,56 грн. та 78 213,49 грн. судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024 Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 у справі №904/1875/23 залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 у справі №904/1875/23 залишено без змін.
08.02.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2024, які набрали законної сили 25.01.2024, господарським судом Дніпропетровської області видано наказ.
Позивач вказує, що відповідно до витягу з реєстру документів по рахунку зі спеціальним режимом використання, станом на дату 31.01.2024 відповідач добровільно виконав рішення суду у справі №904/1875/23, сплативши позивачу 5 214 232, 92 грн.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач нарахував на заборгованість, яка встановлена судовий рішенням у справі № 904/1875/23 три проценти річних - 240 031,89 грн та інфляційні втрати - 684 783,94 грн, які просить стягнути з відповідача.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо позовних вимог
Відповідно до ст. 307 ГК України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було укладено договір від 30.06.2020 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001.
Так, у справі № 904/1875/23, судове рішення по якій набрало законної сили, судом доведено правомірність стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 5 039 055, 36 грн, збір за зберігання вантажу у розмірі 175 177, 56 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних -240 031,89 грн та інфляційні втрати -684 783,94 грн за загальний період нарахування з 13.07.2022 по 30.01.2024.
За змістом положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає що вони є правильними.
Водночас, відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення нарахованих позивачем сум, мотивуючи це таким:
-погіршення умов господарювання та фінансового стану підприємства внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України;
-зменшення чисельності працівників (зокрема з причин призову до служби в ЗСУ та загибелі внаслідок військових дій);
-надання суттєвої матеріальної підтримки Збройним силам України та Військовим адміністраціям.
Суд не убачає підстав для задоволення цього клопотання в частині зменшення інфляційних втрат та 3 відсотків річних з огляду на таке.
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Суд уважає за необхідне зазначити, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які наведені ним на обґрунтування клопотання про зменшення суми інфляційних та 3 відсотків річних, суд зазначає, що ті обставини, про які зазначає відповідач поширюються також й на позивача. Крім того з матеріалів цієї справи вбачається, що позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законодавством (3%), суми яких (240 031,89 грн) значно менші за суми прострочених платежів (5 214 232,92 грн) та, відповідно, є більш, ніж співмірними, враховуючи також і період, за який вони нараховувались.
Відтак, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягає.
Тому, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 684 783, 94 грн та 3% річних на суму 240 031, 89 грн є обґрунтованими.
Щодо строку позовної давності
Відповідачем також заявлено про застосування позовної давності.
Якщо позовні вимоги визнані господарським судом обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але у будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Відтак, строк позовної давності може бути застосовано судом лише у разі, коли позовна заява підлягає задоволенню.
Так відповідач уважає, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, що були нараховані в липні-листопаді 2022 року, становить 1 рік і сплинув в липні-листопаді 2023 року.
Відповідно, в липні-листопаді 2023 року зі спливом позовної давності про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу сплила й позовна давність за вимогою про сплату збитків з процентів і сум інфляційних нарахувань згідно зі статтею 625 ЦК України.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на таке.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (стаття 260 ЦК України).
Частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу) (п.6, ч.2, ст. 258 Цивільного кодексу України).
Частина перша статті 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.
Разом з тим суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 Розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 №928 вніс зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.06.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 скасовано з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Також відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено військовий стан в Україні. В подальшому військовий стан в Україні неодноразово продовжувався. Зокрема, строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 10.11.2024.
За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судовий збір у розмірі 13 872, 24 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл., 50102; ідентифікаційний код 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108, код 40081237) інфляційні втрати у розмірі 684 783, 94 грн, 3% річних на суму 240 031, 89 грн та судовий збір у розмірі 13 872, 24 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя Я.С. Золотарьова