Справа: № 2-а-2164/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Кучми А.Ю
Данилової М.В.
при секретарі: Комісаренко В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод «Агромаш»до Державної податкової адміністрації у Житомирської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
ВАТ «Житомирський завод «Агромаш»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі №00010915-3/0 від 13.03.2009 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №00010915-3/0 від 13.03.2009 року.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у м. Житомирі подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що в результаті проведеної працівниками ДПІ у м.Житомирі документальної невиїзної перевірки ВАТ «Житомирський завод «Агромаш»по питанню своєчасності сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по земельному податку та по збору за забруднення навколишнього природного середовища складено акт №15-340/1190 від 25.02.2009 року.
Вказаною перевіркою, згідно акту, встановлено, що позивачем в порушення ст.17 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 року №2535-ХІІ, п.п5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ допущено затримку в розрахунках з бюджетом в межах до 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в сумі 3002,70грн. та понад 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в сумі 203919,05грн.
За наслідками перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №00010915-3/0 від 13.03.2009 року про застосування до ВАТ «Житомирський завод «Агромаш»штрафу у розмірі 50% в сумі 101959,53грн.
06.07.2005 року Житомирською ОДПІ було прийнято повідомлення-рішення №4513/15-3/50539, згідно з яким до підприємства було застосовано штрафні санкції в розмірі 42698,29грн. за несвоєчасну сплату земельного податку з вересня 2003 року по січень 2005 року. 09.09.2005 року вказане рішення ВАТ «Житомирський завод «Агромаш»оскаржило до господарського суду Житомирської області, та яке в подальшому було оскаржено до судів вищих інстанцій.
Фактично несвоєчасна сплата узгоджених сум податкового зобов'язання по земельному податку та по збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з січня 2005 року по серпень 2008 року виникла у зв'язку з самостійним зарахуванням ДПІ у м. Житомирі суми поточних платежів в рахунок сплати податкового боргу в сумі 42698,29 грн., який виник за минулий період, а саме з вересня 2003 року по січень 2005 року.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі №00010915-3/0 від 13.03.2009 року, з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно ж п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Штрафні санкції вказані в податковому повідомленні-рішенні №4513/15-3/50539 від 06.07.2005 року не узгоджені в судовому порядку та не можуть бути розцінені як податковий борг, враховуючи те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2009 року у справі №16/130 «НА»зупинено виконання постанови господарського суду Житомирської області від 18.05.2007 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Оскільки судом встановлено, що позивач своєчасно сплачував податок за землю у період з січня 2005 року по серпень 2008 року, що підтверджується платіжними дорученнями, що знаходяться в матеріалах справи та в яких підприємством зазначалося в графі призначення платежу про сплату земельного податку за конкретний період, тому суд приходить до висновку, що позивач належним чином виконав свій обов'язок із сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а відтак у позивача був відсутній податковий борг за вказаний період.
Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
При частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.
Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що законодавство України не встановлює порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.
Податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу, та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашення податкового боргу за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу окремо, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
Чинним законодавством України не передбачено направлення податковим органам за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань.
За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності зарахування суми поточних платежів по платі за землю за період з січня 2005 року по серпень 2008 року на погашення раніше нарахованих штрафних санкцій в розмірі 42698,29грн., внаслідок чого і виникла недоплата за вказаний період, на яку відповідно податковим повідомленням-рішення №00010915-3/0 від 13.03.2009 року податковим органом до позивача нерпавомірно застосовані штрафні санкції у розмірі 101959,53 грн.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.
Ухвалу складено в повному обсязі - 29.10.2010 р.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді: