28 серпня 2024 року м. Харків Справа №922/831/23 (644/5432/23)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлокомсервіс» (вх.№1468Х від 11.06.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 у справі №922/831/23 (644/5432/23) (м. Харків, суддя Усатий В.О., повний текст рішення складено 16.04.2024),
за позовом ОСОБА_1 , м. Харків,
до Комунального підприємства «Житлокомсервіс», м. Харків,
про відшкодування шкоди,
в межах справи про банкрутство Комунального підприємства «Житлокомсервіс», -
Позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просив зобов'язати КП «Жилкомсервіс» усунути протікання покрівлі над квартирою АДРЕСА_1 , полагодити з'єднання воронки та водозливної труби біля квартири АДРЕСА_2 та провести заходи з ремонту покрівлі даху житлового будинку АДРЕСА_3 . Крім того, просив стягнути з КП «Жилкомсервіс» на користь позивача компенсацію за завдану залиттям квартири шкоду у розмірі 106 733,00 грн.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 02.11.2023 справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків послуг та зобов'язання вчинити певні дії - передано на розгляд Господарського суду Харківської області за підсудністю.
06.02.2024 до Господарського суду Харківської області від представника позивача - адвокатки Ашурової А.Р. надійшла заява (вх.№3393) про усунення недоліків з додатком у вигляді заяви про зменшення позовних вимог та квитанції №5764-9099-4861-1773 від 06.02.2024 про сплату судового збору. В обґрунтування заяви про зменшення позовних вимог представник позивача зазначила, що у зв'язку з тим, що КП «Жилкомсервіс» вже фактично не зможе провести жодних дій, то відпали підстави для розгляду позовної вимоги у частині зобов'язання КП «Жилкомсервіс» вчинити дії, а відтак представник позивача вважає за необхідне зменшити позовні вимоги і просить розглядати в частині стягнення з КП «Жилкомсервіс» на користь позивача компенсацію за завдану залиттям квартири шкоду у розмірі 106 733,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської від 13 лютого 2024, крім іншого, прийнято справу №644/5432/23 до розгляду в межах справи №922/831/23 про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс» з урахуванням заяви представника позивача - адвокатки Ашурової А.Р. про зменшення позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Жилкомсервіс» на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану залиттям квартири шкоду у загальному розмірі 66733,00 грн, з яких 48733,00 грн - матеріальні збитки, 8000,00 грн - витрати на проведення звіту з оцінки розміру матеріальних збитків, 10000,00 грн - моральна шкода. Стягнуто з Комунального підприємства «Жилкомсервіс» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. В решті вимог відмовлено. Ухвалено видати накази після набрання рішення законної сили.
Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити відповідний процесуальний строк; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 у справі №922/831/23 (644/5432/23) в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлокомсервіс» у повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» вказує, що відповідальність за належний технічний стан та проведення якісних ремонтних робіт на внутрішньобудинкових системах зливової каналізації не покладено на КП «Житлокомсервіс», як на управителя будинку АДРЕСА_3 , а покладено на КП «Харківводоканал» відповідно до Договору №16/2 від 29.12.2011. Скаржник зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що залиття квартири Позивача відбулось внаслідок нездійснення аварійно-відновлювальних робіт на внутрішньобудинкових системах зливової каналізації. На думку апелянта, навіть якщо припустити, що залиття сталося не з причин від'єднання воронки водозливної труби на даху будинку, а через незадовільний стан покрівлі будинку, КП «Житлокомсервіс» не є особою, відповідальною за проведення поточного і капітального ремонту, а тому, не може виступати належним відповідачем у цій справі. Відповідач стверджує, що суд першої інстанції лише дійшов висновку про відповідність моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн вимогам розумності та справедливості, не надавши оцінки факту відсутності будь-яких доказів обґрунтування такої моральної шкоди
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2024 для розгляду справи №922/831/23 (644/5432/23) визначено склад суду, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 поновлено Комунальному підприємству «Жилкомсервіс» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №922/831/23 (644/5432/23). Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (вх.№1468Х від 11.06.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 у справі №922/831/23 (644/5432/23). Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/831/23 (644/5432/23).
Відповідно до Витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 28.08.2024 у зв'язку з відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи №922/831/23 (644/5432/23) визначено наступний склад суду: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Про відкриття апеляційного провадження та розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження позивач повідомлявся шляхом надсилання копії ухвали від 17.06.2024 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Позивачу та його представнику вказана ухвала направлена в електронні кабінети системи «Електронний Суд».
Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України. Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.
Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Під час розгляду справи колегією суддів установлено, що відповідач змінив найменування з Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» (61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Конторська, будинок 35; код ЄДРПОУ 34467793) на Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» (61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Конторська, будинок 35; код ЄДРПОУ 34467793).
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Суд враховує, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити найменування сторони по справі (відповідача) з Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» (61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Конторська, будинок 35; код ЄДРПОУ 34467793) на Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» (61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Конторська, будинок 35; код ЄДРПОУ 34467793).
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .
Позивач зазначає, що з травня 2023 року квартиру АДРЕСА_1 постійно затоплює.
Факт залиття квартири, масштаб залиття, характер та обсяг пошкодження майна, що належить позивачу, зафіксувала комісія дільниці №48 КП «Жилкомсервіс», про що склала Акт від 26 червня 2023 року, в якому при обстеженні встановлено наступне: у квартирі АДРЕСА_2 у кухні на стелі, стіні є сліди залиття пл.4м2, у житловій кімнаті на стелі, стінах є сліди залиття пл.5м2, у санвузлі на стіні сухі сліди залиття пл.1м2, на балконі на стелі, стіні є сліди залиття пл.Зм2. Над сходовою клітиною 5 поверху на стелі, стіні сліди залиття пл.Зм2. Покрівля знаходиться у незадовільному стані. Біля квартири №80 з боку під.№4 відбулось роз'єднання воронки на водозливній трубі.
Висновок комісії: потребує ремонту покрівля над під.№4 житлового будинку №7 по вул.12 Квітня на пл.220м2. Заявка у КАДС №3056222 від 17.05.23р.; необхідне з'єднання воронки на водозливній трубі з боку під.№4 біля квартири АДРЕСА_2 . Заявка у КАДС №3021449 від 27.04.23.
Із відповіді КП «Жилкомсервіс» №Б-23/4670.07.03 від 05.07.2023 на звернення позивача щодо проведення робіт з ремонту даху будинку над його квартирою, вбачається, що обстеженням квартири АДРЕСА_1 встановлено, що необхідно виконати роботи з ремонту покрівлі, оголовків над під'їздом №4 та роботи по з'єднанню водостічної труби до воронки у межах під'їзду №4 даного будинку. Зазначені роботи внесені до переліку потреби ремонту багатоквартирних житлових будинків, питання ремонту буде розглянуто при формуванні планів ремонтних робіт в межах виділеного бюджетного фінансування.
Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем долучено адвокатський запит адвокатки Ашурової А.Р. вих.№28/05 від 14.07.2023, в якому остання зазначила, що виданий дільницею №48 КП «Жилкомсервіс» Індустріального району акт від 26.06.2023 не відповідає встановленій Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» формі, а саме, крім іншого, не вказано що це саме акт обстеження залиття квартири АДРЕСА_4 , у зв'язку з чим адвокатка просила КП «Жилкомсервіс» повідомити, крім іншого, чи є акт обстеження будинку №7 по вулиці 12 Квітня по зверненню мешканців квартири АДРЕСА_2 Панчишак Д.С. з питання ремонту покрівлі від 26.06.2023 року актом залиття квартири АДРЕСА_2 ? Якщо ні, просила видати акт залиття квартири АДРЕСА_4 з належним зазначенням причин залиття.
Із відповіді КП «Жилкомсервіс» №1878/2/07-05 від 20.07.2023 вбачається, що останній зазначив, що акт від 26.06.2023 року складений дільницею №48 (як акт для внутрішнього використання), не є актом залиття в розумінні Наказу №76, Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 «Про затвердження Правил утримати жилих будинків та прибудинкових територій», оскільки акт залиття, відповідно до вимог вищевказаного Наказу складається у випадку залиття, аварії, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), а залиття квартири АДРЕСА_4 відбулось внаслідок опадів. Крім того, КП «Жилкомсервіс» зазначив, що акт залиття (відповідно до Наказу №76) складається за участю представника комунального підприємства-постачальника відповідної послуги, з якої виникло затоплення, а діючим законодавством не передбачено складання актів у випадку залиття опадами.
Крім того, КП «Жилкомсервіс» у відповіді №1879/2/07-05 від 20.07.2023 зазначив, що з метою приведення житлового будинку АДРЕСА_5 до належного стану представниками КП «Жилкомсервіс» зроблені заявки на виконання наступних робіт:
-щодо ремонту покрівлі над під'їздом №4 житлового будинку на 220 м2 - 17.05.2023;
-стосовно виконання робіт зі з'єднання воронки на водозливній трубі з боку під'їзду № 4 - 27.04.2023;
-встановлення зонтів на оголовках димовентканалів над під'їздом №4 від 15.02.2022;
- ремонту парапету з торця під'їзду № 4 - 25.10.2019.
Позивач вказує, що ремонтні роботи, необхідні для усунення протікання даху над квартирою до теперішнього часу не виконані.
Згідно звіту №0-04/07/23/02 від 14.07.2023 про оцінку розміру реальних збитків, спричиненого залиттям квартири АДРЕСА_4 сума майнової шкоди складає 48 733,00 грн, вартість проведеного дослідження 8000,00 грн.
Моральну шкоду, завдану тривалим залиттям квартири, яка виразилася у моральних стражданнях від пошкодження квартири, стресом, хвилюваннями, зміною образу життя, з урахуванням стану здоров'я, позивач оцінив у 50 000,00 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції зазначив, що надані Комунальному підприємству «Жилкомсервіс» міською радою функції з управління будинком, перш за все, передбачають забезпечення його належної експлуатації відповідно до Закону та умов договору. Суд вказує, що примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженим наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №150 від 10 серпня 2004 року на виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачений такий вид надання послуг суб'єктами господарювання у сфері житлово-комунальних послуг, як ремонт даху та покрівлі. З врахуванням викладеного, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що відповідно до нормативних актів, якими врегульовані спірні правовідносини, та рішень органу місцевого самоврядування, якими визначений правовий статус, права та обов'язки відповідача, до його повноважень і, відповідно, обов'язків не належить ремонт даху спірного будинку. Суд вважає доводи відповідача про те, що залиття квартири сталось не з причин незадовільного стану даху будинку такими, що спростовуються матеріалами справи. Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, суд дійшов висновку, що КП «Жилкомсервіс» є належним відповідачем у даній справі та позивачем доведено належними доказами протиправність діянь відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і діями відповідача, а також розмір заподіяної матеріальної шкоди (майнової) у сумі 48 733,00 грн та вартість проведеного дослідження в сумі 8000,00 грн. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди позивачу у даній справі, суд враховує тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину її душевних страждань, пов'язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін, з огляду суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам розумності і справедливості є сума моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.
Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
За приписами пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон).
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5 ч.1 ст.1 Закону).
Відповідно до частин 1,2 статті 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб'єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з поводження з побутовими відходами - суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.
Перелік житлово-комунальних послуг визначено статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Так, до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, врегульовано правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» за рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
При цьому, згідно з пунктами 4, 5 статті 13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.
У разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
Як вбачається із матеріалів справи відомості про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків, вул. 12 Квітня, будинок №7 відсутні.
Разом з цим, у відповідності до вищевказаних нормативних положень, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків.
Відповідно до пункту 5 зазначеного рішення визначено управлінню житлового господарства підготувати необхідні документи для передачі житлового фонду від житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Харкова до Комунального підприємства «Жилкомсервіс». Управлінню комунального майна та приватизації міської ради здійснити передачу в установленому порядку житлового фонду з господарського відання житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Харкова в господарське відання КП «Жилкомсервіс».
Отже, вказаним рішенням, прийнятим органом місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, визначено статус КП «Жилкомсервіс» як управителя будинків.
Сторонами у справі не заперечується, що багатоквартирний будинок за адресою: м. Харків, вул. 12 Квітня, будинок №7, в якому знаходить квартира позивача, перебуває на балансі КП «Жилкомсервіс».
Відповідно до п.п.12, 14 ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Статтею 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено права і обов'язки виконавців комунальних послуг та управителів, зокрема, управитель зобов'язаний: забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком; від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг; за рішенням співвласників багатоквартирного будинку та в межах виділених ними коштів організовувати виконання та виступати замовником робіт з капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку.
Матеріали справи свідчать про те, що 28.11.2006 у газеті «Слобода» опубліковано публічний Договір про надання житлово-комунальних послуг між КП «Житлкомсервіс» та споживачами (власниками житлових і нежитлових приміщень, які знаходяться на балансі територіальної громади м. Харкова).
Відповідно до п.1 Публічного Договору предметом вказаного договору є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-сантехнічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) (далі -послуги) у будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, а Споживачем своєчасної оплати цих послуг за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.
Споживач має право на усунення Виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг у встановлені законодавством строки; відшкодування збитків, заподіяних його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок незадовільного санітарного утримання території або неналежного надання послуг (пп. 2,4, п.12 Публічного Договору).
В свою чергу, Виконавець зобов'язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень у наданні послуг у строки, встановлені законодавством; відшкодовувати Споживачеві збитки, заподіяні його майну та/або приміщенню, шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю Споживача внаслідок незадовільного санітарного утримання території або неналежного надання послуг; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень (пп.3,8,9 п.15 Публічного Договору).
Відповідно до пп.1 п.17 Публічного Договору Виконавець несе відповідальність за неналежне надання або ненадання послуги, що призвело до заподіяння збитків майну та/або приміщенню Споживача, шкоди його життю чи здоров'ю, - шляхом відшкодування збитків.
Згідно з розділом 2 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, визначено, що технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків, яка включає в себе проведення планових та позапланових оглядів. Метою підготовки житлового фонду до сезонної експлуатації є забезпечення нормативних санітарно-технічних вимог щодо експлуатації приміщень жилих будинків і режимів функціонування інженерного обладнання. Під час підготовки житлового фонду до експлуатації в зимовий період виконуються такі роботи: - усунення несправностей: стін, фасадів, дахів, віконних і дверних заповнень, а також опалювальних печей, димоходів, газоходів, внутрішніх систем тепло-, водо- та електропостачання й установок із газовими нагрівачами; - приведення в технічно справний стан прибудинкової території із забезпеченням безперешкодного відведення атмосферних і талих вод від відмостки, спусків (входів) у підвал і їх віконних приямків; - забезпечення належної гідроізоляції фундаментів, стін підвалу і цоколю та їх сполучення із суміжними конструкціями, сходових кліток, підвальних і горищних приміщень, машинних відділень ліфтів, справність та утеплення пожежних гідрантів (пункти 2.1, 2.8.1, 2.8.2 Правил).
Крім того, розділом 4 Правил №76 передбачено особливості технічного обслуговування водовідводів, зокрема контроль за станом водовідводів після злив, а також постійну перевірку внутрішніх водостоків з дахів, які повинні безперебійно відводити дощові і талі води.
Відповідно до п. 2.4.1 Правил №76 організація поточного ремонту жилих будинків повинна проводитися відповідно до нормативно-правових та нормативно-технічних документів з організації і технології поточного ремонту жилих будинків. Поточний ремонт виконується виконавцем послуг власними силами або із залученням підрядних організацій.
На виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з метою впорядкування за видами послуг з утримання будинків і прибудинкових територій та ремонту приміщень Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №150 від 10 серпня 2004 затверджено Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд. Вказаним переліком також передбачений такий вид надання послуг суб'єктами господарювання у сфері житлово-комунальних послуг, як ремонт даху та покрівлі; усунення недоліків зовнішніх та внутрішніх водостоків.
Вищевказаним спростовуються доводи апелянта про те, що КП «Житлокомсервіс» не є особою, відповідальною за проведення поточного і капітального ремонту у спірних правовідносинах.
Зазначені вище висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.09.2019 у справі №639/3568/16.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Акта від 26.06.2023 комісією у складі представників КП «Жилкомсервіс», складеному за результатами звернення мешканця квартири АДРЕСА_2 з питання ремонту покрівлі, встановлено, що покрівля знаходиться у незадовільному стані; біля квартири №80 з боку під.№4 відбулось роз'єднання воронки на водозливній трубі. За висновками комісії потребує ремонту покрівля над під.№4 житлового буднику №7 по вул.12 Квітня на пл.220 кв м. У вказаному Акті також зазначено встановленні при обстеженні наслідки залиття квартири позивача.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частинами першої-третьої статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно із пунктом 8 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частиною першою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За правилами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
При цьому, апелянт наполягає на тому, що залиття квартири Позивача відбулось внаслідок нездійснення аварійно-відновлювальних робіт на внутрішньобудинкових системах зливової каналізації, відповідальність за що покладено на КП «Харківводоканал». З цього приводу колегія суддів вказує про наступне.
Як вже зазначено вище, комісією в Акті від 26.06.2023 за результатом звернення позивача з питання ремонту покрівлі та завданих залиттям квартири збитків, зроблено висновок, що покрівля у багатоквартирному будинку потребує ремонту та необхідне з'єднання воронки на водозливній трубі з боку під'їзду №4.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звертався з адвокатським запитом №28/05 від 14.07.2023 до відповідача у справі з приводу надання інформації про відповідність Акту від 26.06.2023 законодавчим вимогам до нього та зазначення конкретних причини залиття квартири АДРЕСА_1 за адресою м.Харків, вул. 12 Квітня.
Так, КП «Житлокомсервіс» у листі №1878/2/07-05 від 20.07.2023, який надано у відповідь на вищезазначений адвокатський запит представника позивача, зазначило, що акт від 26.06.2023 складений дільницею № 48 (як акт для внутрішнього використання), не є актом залиття в розумінні Наказу №76, Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», оскільки акт залиття, відповідно до вимог вищевказаного Наказу складається у випадку залиття, аварії, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), а залиття квартири АДРЕСА_4 відбулось внаслідок опадів. Крім того, КП «Житлокомсервіс» зазначило, що акт залиття (відповідно до Наказу №76) складається за участю представника комунального підприємства-постачальника відповідної послуги, з якої виникло затоплення, а діючим законодавством не передбачено складання актів у випадку залиття опадами.
Тобто, фактично КП «Житлокомсервіс» вищезазначеним підтвердило, що залиття квартири АДРЕСА_4 відбулось не внаслідок залиття, аварії, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання/холодного водопостачання, про що стверджує апелянт.
Крім того, КП «Житлокомсервіс» у вказаному листі зазначило, що з метою приведення житлового будинку №7 по вулиці 12 місті Харків до належного стану представниками КП «Жилкомсервіс» зроблені заявки на виконання наступних робіт: щодо ремонту покрівлі над під'їздом №4 житлового будинку на 220 м2 - 17.05.2023; стосовно виконання робіт зі з'єднання воронки на водозливній трубі з боку під'їзду №4 - 27.04.2023; встановлення зонтів на оголовках димовентканалів над під'їздом №4 від 15.02.2022; ремонту парапету з торця під'їзду №4 - 25.10.2019.
Доказів усунення вказаних недоліків на момент залиття квартири позивача матеріали справи не містять.
Суд вказує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Як вбачається із встановлених у даній справі обставин, у Акті від 26.06.2023 відсутнє будь-яке посилання на виникнення аварійної ситуації, яка стала причиною залиття квартири позивача, та відповідальність за яку може бути покладено на КП «Харківводоканал». Вказаний акт складено комісією КП «Житлокомсервіс» та підписано без зауважень.
Крім того, відсутні будь-які інші належні та допустимі докази на підтвердження обставин відповідальності саме КП «Харківводоканал» за завдану шкоду, зокрема, на підставі укладеного між КП «Житлокомсервіс» та КП «Харківводоканал» Договору №16/2 від 29.12.2011. При цьому, клопотань про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири, КП «Житлокомсервіс» не заявляло, а тому вина останнього не спростована належними та допустимими доказами.
Статтями 13, 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріали справи не містять доказів того, що залиття квартири сталося з вини КП «Харківводоканал» як виконавця послуги за Договором №16/2 від 29.12.2011.
Отже, у даному випадку, завдана залиттям квартири шкода заподіяна внаслідок неналежного виконання КП «Житлокомсервіс» обов'язків як управителя будинку, передбачених законодавчими положеннями та умовами публічного Договору про надання житлово-комунальних послуг, що є підставою для її відшкодування останнім відповідно до загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України.
Щодо посилання апелянта на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 18.11.2020 у справі №639/7313/16-ц; від 13.08.2020 у справі №643/14853/16; від 28.05.2020 у справі №640/419/17, суд вказує про наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні за змістом положення містяться у ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
У рішенні у справі «Тудор проти Румунії» Європейський суд з прав людини вказав, що роль найвищої судової інстанції кожної держави полягає в тому, щоб вирішувати суперечності у судовій практиці. Європейський суд з прав людини дає чітку відповідь: забезпечення єдності судової практики - завдання найвищої судової установи кожної держави. І не тільки Європейський суд з прав людини, а й інші органи Ради Європи відводять саме найвищій судовій установі в державі таку важливу роль.
Однак тлумачення правової норми судом у процесі вирішення спору з метою застосування закону до конкретних правовідносин, які виникли між сторонами, - одночасно і процесуальне право, і обов'язок суду. Жоден суд не може ухвалити рішення, не витлумачивши норму закону, яку він застосовує.
Разом із тим суддівський розсуд - необхідна складова незалежності суду. Знаходячись поза межами прецедентної судової системи, суд проявляє свій розсуд у тому, що вирішує спір, ґрунтуючись виключно на статутному праві, самостійно даючи йому тлумачення, виходячи зі змісту, значення конкретного закону, галузі права і законодавства в цілому у рамках індивідуальних особливостей обставин конкретної справи, що розглядається.
Таким чином, при врахуванні правових висновків Верховного Суду мають враховуватися індивідуальні особливості обставин даної справи та конкретних доказів з урахуванням принципу правової визначеності та верховенства права.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Водночас, у наведених скаржником справах, висновки суду про покладення відповідальності за завдану позивачам шкоду на виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій утримання будинків і споруд та прибудинкових територій центрального опалення, гарячого водопостачання, холодного постачання, тощо, зроблено за інших фактичних обставин справи та наданих доказів на підтвердження та спростування відповідних доводів сторін.
Отже, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у вищезазначених постановах Верховного Суду є нерелевантними для цієї справи, оскільки обставини справи не є подібними зі справою, яка переглядається.
З урахуванням вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про стягнення з КП «Житлокомсервіс» завданих залиттям квартири збитків, відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20).
Позивачем доведено факт завдання шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, а відповідач відповідно до вимог ст.ст.73,74 ГПК України це не спростував і не довів відсутності своєї вини.
Як встановлено судом вище, з метою визначення розміру матеріальних збитків, понесених в наслідок залиття квартири АДРЕСА_4 позивач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності - ПП «Рубікон Груп» та уклали договір №О-04/07/23/02 про проведення оцінки від 04.07.2023.
Відповідно до п.2.1. Договору №О-04/07/23/02 від 04.07.2023 вартість робіт по даному договору становить 8000,00 грн.
За результатом виконання вказаного договору, суб'єктом оціночної діяльності надано Звіт №0-04/07/23/02 від 14.07.2023 про оцінку розміру реальних збитків, спричиненого залиттям квартири АДРЕСА_4 . Відповідно до Звіту завдана позивачу сума майнової шкоди складає 48 733,00 грн.
До матеріалів справи надано відповідні докази сплати позивачем виконаних робіт (наданих послуг) за Договором №О-04/07/23/02 від 04.07.2023, зокрема, квитанція №НА79-15К6-2М24-К4ВА від 10.07.2023 на суму 8000,00 грн.
Належних та допустимих доказів на спростування розміру завданих збитків, відповідачем не надано.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено факт спричинення збитків позивачу внаслідок залиття квартири, а КП «Житлокомсервіс» дані обставини не спростовано, суд вважає, що, спричинена позивачу майнова шкода у сумі 48 733,00, розмір якої підтверджено належними і допустимими доказами, а також витрати на проведення незалежної оцінки завданої шкоди у сумі 8000,00 грн, підлягають стягненню з відповідача - КП «Житлокомсервіс», про що вірно вказав суд першої інстанції.
Щодо заявленої до стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювача шкоди.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20.
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжито термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не з виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивач зазначає, що внаслідок залиття квартири вимушений був виїхати через постійну течію та появу плісняви у квартирі; через необхідність витрачати багато часу на ремонт квартири та звернення за захистом для порушених прав змінився його звичайний спосіб життя; у зв'язку із вказаними подіями, стресом, хвилюванням, зміною образу життя, часу харчування, у позивача 19.07.2023 стався приступ ниркової кольки в результаті чого була проведена операція, що підтверджується Випискою з медичної картки стаціонарного хворого №2506 від 28.07.2023.
З урахуванням встановлених обставин справи, з огляду на понесення позивачем переживань та негативних наслідків у зв'язку із залиттям його житлового приміщення, врахувавши засади розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення суми моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав оцінки факту відсутності будь-яких доказів обґрунтування моральної шкоди у стягнутому розмірі, зокрема, матеріали справи не дозволяють встановити причинно-наслідковий зв'язок між вищезазначеною хворобою позивача, яка сталася 19.07.2023 та залиттям, що відбулося 26.06.2023.
Колегія суддів вважає такі доводи скаржника необґрунтованими, оскільки причинно-наслідковий зв'язок хвороби із залиттям квартири, зокрема, стресовими факторами внаслідок такого залиття, з урахуванням доданої по позову Виписки з медичної картки стаціонарного хворого №2506 від 28.07.2023, зазначеного часового проміжку виниклої хвороби, а також з огляду на стандарт доказування «вірогідність доказів», є достатнім для ствердження обставин понесення позивачем негативних наслідків, пов'язаних із погіршенням стану здоров'я. При цьому, суд враховує, що позивачем також вказані і інші негативні наслідки внаслідок залиття квартири, що завдали йому моральної шкоди. А тому стягнення судом першої інстанції суми моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн із заявлених до стягнення 50 000,00 грн є розумним, обґрунтованим та узгоджується із матеріалами справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача - КП «Житлокомсервіс» завданої позивачу шкоди.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст.ст. 73,74 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції у справі.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 09.11.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 №3891-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.
Керуючись статтею 129, 232, 233, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житлокомсервіс» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 у справі №922/831/23 (644/5432/23) залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 28.08.2024.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян