26 серпня 2024 року м. Харків Справа № 917/704/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Радіонова О.О.
за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,
та представників сторін
від позивача Коноплицький І.В.- представник;
від відповідача: Лук'янова Ю.В. - представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ на ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 у справі № 917/704/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубнигаз-Трейдинг", м. Лубни, Полтавська область
про стягнення 101 023 250,58грн
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.03.2024 по справі №917/704/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубнигаз-Трейдинг" (далі- ВІдповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі -Позивач) 62 277 229,42грн. - основного боргу, 16 126 290,51грн - пені, 1 630 780,50грн - 3% річних, 8 151 235,39грн - інфляційних втрат, 11 794 847,70грн - штрафу, 923 756,99грн. - судового збору. В частині стягнення 1 042 867,06грн. основного боргу - закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Після набрання рішенням законної сили 21.05.2024 видано наказ на його виконання.
Відповідач 21.05.2024 звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання вказаного рішення на один рік,оскільки вважав наявними обставини, які можуть ускладнити виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/704/23 та роблять його негайне виконання неможливим без істотного погіршення тяжкого фінансового стану Відповідача, що ставить під загрозу його подальшу діяльність, що в свою чергу, може призвести до неможливості виконання функцій, покладених на постачальника природного газу.
Крім того, Відповідач зазначав, що спірна заборгованість підлягала врегулюванню відповідно до вимог Закону України від 14.07.2021р. № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", яка всупереч вимогам Закону не погашається за рахунок держбюджету, а фактично покладена на Боржника, що істотно впливає на платоспроможність останнього.
За результатами розгляду заяви Відповідача суд визнав наявність зазначених Відповідачем обставин, які можуть ускладнити виконання рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/704/23 та роблять його негайне виконання неможливим без істотного погіршення фінансового стану ТОВ "Лубнигаз-Трейдинг", ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 року означену заяву задоволено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.
У якості підстав до скасування оскаржуваної ухвали, апелянт зазначав наступне:
- Відповідач здійснює господарську діяльність, укладає господарські договори та постійно отримує грошові кошти, однак суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, не в повній мірі дослідивши фінансовий стан Відповідача та не надавши оцінку доводам Позивача щодо отримання Відповідачем грошових коштів з інших джерел, погодився з твердженнями останнього про його скрутне фінансове становище і прийшов до висновку про наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду у цій справі для надання Боржнику відстрочення виконання судового рішення;
- місцевий суд при прийнятті оскаржуваної ухвали зазначив, що доказів здійснення за рахунок державного бюджету, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон №1639-ІХ) взаєморозрахунків з Боржником, матеріали справи не містять, однак за даним рішенням суду може бути врегульовано частково тільки основний борг на суму 34 083 904,24 грн, тоді як інші суми, стягнуті за рішення суду у цій справі, не підлягають врегулюванню у відповідності до Закону №1639-IX, що спростовує висновки місцевого суду стосовно того, що внаслідок відстрочення виконання судового рішення по цій справі, Боржник буде мати додаткову можливість врегулювати вищевказані питання та здійснити взаєморозрахунки з погашення своїх боргових зобов'язань за рахунок видатків державного бюджету;
- у відповідності до норм Закону №1639-IX реструктуризації (ст. 5 Закону) та списанню (ст. 6 Закону) підлягає заборгованість перед НАК «Нафтогаз України», в той час як за даним рішення суду стягувачем є ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»;
- місцевий суд не врахував те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загально-суспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» на Позивача, як на суб'єкта ринку природного газу, покладено спеціальні обов'язки для забезпечення ресурсом природного газу, необхідним для забезпечення виконання спеціальних обов'язків та щодо формування ресурсу природного газу для побутових споживачів і виробників теплової енергії шляхом придбання газу;
-надання відстрочки виконання вказаного рішення судом не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє боржнику і в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана відстрочка буде порушувати майнові інтереси стягувача, внаслідок перенесення терміну виконання зобов'язання Відповідача у спірних правовідносинах;
- поставка природного газу за Індивідуальним договором №БГр-21/22-ЛБТР від 08.10.2021 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЛБТР від 08.10.2021 відбувалась у період з 09.10.2021 до 30.04.2022, проте наразі Відповідач розрахувався лише частково. Таким чином, на сьогоднішній день зобов'язання за Договором є не виконаним на протязі тривалого терміну, отже фактично Відповідач вже відстрочив свій обов'язок щодо оплати отриманого газу більш як на 2 роки.
Проте, місцевий суд, не взявши до уваги і так тривалий період не виконання Відповідачем судового рішення, ще додатково надав Відповідачу один рік відстрочення виконання рішення, чим подовжив період відновлення порушеного права Позивача і як наслідок порушив право Позивача на отримання своїх коштів в розумний строк.
На думку Позивача, наведені Відповідачем доводи у заяві про відстрочення виконання рішення суду, не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочення виконання рішення суду в розумінні статей 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі. Доказів наявності виключних обставин Відповідачем не надано, однак суд першої інстанції, неправильно застосувавши статтю 331 ГПК України, дійшов висновку про задоволення заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення у справі № 917/704/23.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, а ухвалою від 12.08.2024 розгляд справи призначено на 26.08.24р. о 14:00.
У відзиві на апеляційну скаргу, Відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.
Зокрема зазначав, що борг Відповідача, всупереч вимогам Закону №1639-ІХ не погашається за рахунок держбюджету, що істотно впливає на платоспроможність Відповідача, оскільки розрахунок проводиться за спеціальним алгоритмом, встановленим Законом, відтак обставини справи свідчать про відсутність вини Боржника.
У судовому засіданні 26.08.2024р. представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник Відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, ухвалу суду вважав законною та обґрунтованою.
Колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.
Враховуючи, що вирішення питання про відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду першої інстанцій, який в ухвалі навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відмову у відстроченні виконання рішення у цій справі, і в цьому випадку не вбачається, що суд здійснив свої дискреційні повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або із недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни прийнятої судом першої інстанції ухвали про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду немає.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Тобто, законодавцем у вказаній нормі права чітко визначено максимальний строк, протягом якого учасник справи може (має право) звернутися до суду з заявою про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 17.05.2002 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02, на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.
У справі «Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003 судом встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
Тобто, відстрочення виконання рішення - є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд.
Як було зазначено вище, положенням закону прямо встановлено необхідність оцінки ступеня вини відповідача у виникненні спору, при вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення.
Колегія суддів вважає, що на неможливість належним чином своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки з Позивачем за Індивідуальним договором №БГр-21/22-ЛБТР від 08.10.2021 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЛБТР від 08.10.2021, могли суттєво вплинути наступні обставини:
- існування несплачених заборгованостей кінцевими побутовими споживачами природного газу, яким Відповідач постачав природний газ за встановленими Кабінетом Міністрів України торгівельними надбавками від реалізації природного газу таким споживачам, які (торгівельні надбавки) не могли перевищувати 2,5%;
- встановлення Постановою КМУ №25 від 18.01.2021 граничної ціни на природний газ для побутових споживачів на рівні 6,99 грн. за 1 кубометр, приймаючи до уваги, що частково природний газ на потреби побутових споживачів закуповувався Відповідачем у інших оптових продавців газу за ціною, що суттєво перевищувала кінцеву ціну реалізації Боржником природного газу побутовим споживачам.
Щодо врегулювання спірної заборгованості перед Позивачем відповідно до вимог Закону України від 14.07.2021р. № 1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Статтею 1 вказаного Закону передбачено вживання термінів в такому значенні:
- взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості;
- договір про організацію взаєморозрахунків - договір, що укладається між учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу для погашення заборгованості (грошових зобов'язань) та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону;
- заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме:
- заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату.
Отже за зазначеним визначенням спірна заборгованість з оплати природного газу, що постачався побутовим споживачам, охоплюється межами врегулювання на підставі даного закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» передбачено, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання, зокрема, сумнівної та/або безнадійної дебіторської заборгованості побутових споживачів перед постачальниками природного газу, внаслідок та за рахунок якої утворилася кредиторська заборгованість постачальників природного газу за договорами купівлі-продажу природного газу, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб'єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, та за договорами, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
В матеріалах справи відсутні докази здійснення за рахунок державного бюджету, передбачених вищевказаним Законом, взаєморозрахунків з Боржником, як відсутні докази того, що у врегулюванні вказаного питання Відповідачу відмовлено.
Змістом ст.3 Закону передбачений порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості, за яким для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач включений до зазначеного реєстру без вказання суми заборгованості та підстав її виникнення, отже за умови відсутності доказів зворотного, судова колегія вважає безпідставним доводи Позивача, що спірна заборгованість повністю чи частково не підпадає під дію наведеного закону.
Виходячи з того, що єдиним власником Групи Нафтогаз, до якої входить Позивач, є держава в особі Кабінету Міністрів України, й саме державою встановлені обмеження щодо граничної ціни на природний газ для побутових споживачів, мораторій на його відключення в період 2022-2024 року у зв'язку з військовою агресією росії, тощо, є цілком законними очікування з боку Відповідача щодо компенсації державою його витрат, зокрема в порядку Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Отже наміри Позивача стягнути спірну заборгованість негайно, саме за рахунок Відповідача, а не в порядку, передбаченому наведеним Законом - істотно впливає на платоспроможність останнього.
За таких обставин надання Відповідачу розстрочки виконанні рішення в межах передбаченого законом річного строку- є таким, що враховує баланс інтересів обох сторін.
Питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).
Колегія суддів вважає, що внаслідок відстрочення виконання судового рішення по цій справі, Боржник буде мати додаткову можливість врегулювання вищевказаних питань щодо отримання компенсацій з державного бюджету, що дасть змогу здійснити взаєморозрахунки з погашення боргових зобов'язань за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання таких зобов'язань.
Тоді як стягнення з Боржника коштів, які слід було б враховувати при таких взаєморозрахунках, - має наслідком неможливість їх врегульовання в порядку вимог вищевказаного Закону України від 14.07.2021 № 1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
На думку колегії суддів, відстрочка виконання рішення для Відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, таких доказів Позивачем не надано.
Щодо строку відстрочення, то судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У даному випадку, рішення Господарського суду Полтавської області по цій справі було прийнято 14.03.2024, тому суд наділений повноваженнями для надання відстрочки виконання рішення суду по цій справі тільки до 14.03.2025.
Посилання апелянта на те, що Відповідач весь час відстрочення продовжує вести господарську діяльність, не впливає на вірність висновку суду першої інстанції, адже ведення відповідачем такої господарської діяльності навпаки свідчить про існування у нього можливості у строк, встановлений судом, виконати рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2024 у справі №917/704/23 - до 14.03.2025.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновку суду першої інстанції.
Аргументи скаржника про те, що ним було надано достатньо доказів на підтвердження тих виключних обставин, які є підставами для відстрочення виконання судового рішення зі справи, спростовуються дослідженими судами обставинами.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції у винесенні судового акту порушено приписи статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки надано пріоритет доводам стягувача та не надано належної оцінки доводам боржника, спростовується змістом судового акту та врахуванням судом першої інстанції у вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для надання відстрочки виконання судового рішення як матеріальних інтересів боржника, так і матеріальних інтересів стягувача у справі.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 11.06.2024р. у справі № 917/704/23 з урахуванням мотивів, наведених в цій постанові, ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ на ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 у справі № 917/704/23 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 11.06.2024 у справі № 917/704/23 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28.08.2024
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.О. Радіонова