вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" серпня 2024 р. Справа№ 925/740/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Мальченко А.О.
Агрикової О.В.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від апелянта: Пікалов С.В. орд.
від заявника: Кулакова С.С. орд.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 про забезпечення позову
у справі № 925/740/24 (суддя - Васянович А.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛАК"
про забезпечення позову до подання позову,особа, щодо якої заявник просив суд застосувати заходи забезпечення позову - Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат",
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11 червня 2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛАК" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" в межах ціни позову в розмірі 4 114 012,18 грн., які знаходяться (обліковуються) на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" в усіх банківських установах або інших кредитно - фінансових установах на території України.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІЛАК" про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" не вчиняв дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання), а сам факт підписання акту звірки взаєморозрахунків свідчить про те, що він не ухиляється від виконання свого обов'язку, а навпаки, підтверджує взяті на себе зобов'язання; вживаючи заходи забезпечення позову, суд не перевірив та не витребував від позивача доказів на підтвердження того, що майно (у т.ч. грошові суми), які є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути на момент прийняття рішення, що може в майбутньому утруднити виконання рішення; договір з позивачем був укладений на виконання державних контрактів між відповідачем та Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" і заборгованість перед позивачем виникла внаслідок несвоєчасної оплати вказаним державним підприємством замовленого та поставленого товару; вжиті заходи забезпечення позову можуть істотно ускладнити господарську діяльність відповідача і не забезпечують збалансованість інтересів сторін.
ТОВ "ЛІЛАК" у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що 22.03.2024 між ним та ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" був укладений договір поставки №22/03-2024, згідно якого останній отримав товар на загальну суму 4 466 247,54 грн, однак не оплатив його в повному обсязі і станом на 31.05.2024 борг (з урахуванням штрафних санкцій і процентів річних) становив 4 114 012,18 грн, що стало підставою для звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви; позивачем було доведено і судом було вірно встановлено наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а відповідач не довів недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення позову, вжиття яких просив позивач; 17.06.2024 ухвалою Господарського суду Черкаської області було відкрито провадження у справі за позовною заявою ТОВ "ЛІЛАК" до ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" і наразі спір у цій справі не розглянуто по суті; станом на 10.07.2024 відповідач має велику заборгованість не лише перед позивачем, а й перед власними контрагентами; відповідачем не доведено, що вжиті заходи забезпечення позову призведуть до істотного ускладнення його господарської діяльності; застосовані заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову є реальною гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане; у зв'язку із частковою оплатою відповідачем заборгованості 25.06.2024 судом було винесено ухвалу про скасування заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти у розмірі 149 282,52 грн; доводи відповідача суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та від 06.10.2022 у справі №905/446/22. Також вказав, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правову (правничу) допомогу становить 30000 грн, докази понесення яких будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" у відповіді на відзив заперечив проти доводів ТОВ "ЛІЛАК", посилаючись на те, що останнім не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а захід забезпечення не є співмірним заявленим позовним вимогам.
Представник ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.
Представник ТОВ "ЛІЛАК" (заявника) у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали оскарження, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЛАК" подало у Господарський суд Черкаської області заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви, у якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" в межах ціни позову в розмірі 4 114 012,18 грн, які знаходяться (обліковуються) на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" в усіх банківських установах або інших кредитно-фінансових установах на території України.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник послався на те, що:
- 22.03.2024 між ТОВ "ЛІЛАК", як постачальником, та ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат", як покупцем, був укладений договір поставки №22/03-2024, згідно якого покупець повинен здійснити розрахунки у строк 21 банківський день з моменту отримання товару;
- на виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 4 466 247,54 грн, що підтверджується підписаними видатковими накладеними за період з 26.03.2024 по 06.04.2024, однак вказаний товар покупець не оплатив;
- 19.04.2024 покупцем було повернуто товар на загальну суму 655 630,02 грн, а 23.05.2024 частково сплатив вартість товару на суму 200 000,00 грн;
- покупець не заперечує проти наявності суми основного боргу, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 22.03.2024, а станом на 10.06.2024 борг покупця, з урахуванням штрафних санкцій та трьох процентів річних, становить 4 114 012,18 грн;
- під час підготовки позовної заяви представником встановлено, що в проваджені судів перебувають та винесені рішення у справах, відповідачем в яких виступає ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат", а саме: справа №925/560/24 за позовом ТОВ "Євро-Комерс" до ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 1 102 451,83 грн та справа №925/1601/24 за позовом ТОВ МНВП до ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 645 451,36 грн;
- отже, ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" має велику заборгованість перед власними контрагентами і це свідчить про обґрунтоване припущення існування загрози невиконання рішення суду в майбутньому, оскільки грошові кошти, що будуть надходити на рахунки відповідача не будуть спрямовані, на думку позивача, на сплату заборгованості за договором поставки №22/03-2024 від 22.03.2024.
На підтвердження вказаних обставин заявник додав до заяви копії договору поставки, видаткових накладних, виписки по рахунку позивача, акту звірки станом на 29.04.2024, ухвали суду у справі №925/560/24, рішення суду у справі №925/1601/24.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11 червня 2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛАК" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити виконання рішення суду (у разі задоволення позову в майбутньому), а тому заява позивача про вжиття судом відповідних заходів є достатньо обґрунтованою.
Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст. 137).
Отже, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).
У п. 23 постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, на який посилається позивач, зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Однак, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 01.03.2024 у справі №917/1610/23 констатував, що наведене у пункті 23 постанови від 03.03.2023 у справі №905/448/22 засвідчує, що у ній (постанові) взагалі відсутні правові висновки, про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову.
Апеляційний господарський суд також звертаються до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, а саме:
« 33. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
34. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
35. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20);
37. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18);
46.Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».
З матеріалів даної справи вбачається, що заявник просив накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" в межах ціни позову в розмірі 4 114 012,18 грн, які знаходяться (обліковуються) на всіх рахунках вказаного товариства в усіх банківських установах або інших кредитно-фінансових установах на території України, з посиланням на наявність заборгованості за договором поставки та на наявність заборгованості у ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" перед двом іншими його контрагентами.
Однак, при цьому заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на порушенні відповідачем строків оплати товару та наявності інших судових спорів, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від сплати коштів у випадку задоволення позову, враховуючи те, що як зазначив сам заявник у заяві про забезпечення позову, відповідач не заперечує проти наявності суми основного боргу, що підтверджується актом звірки розрахунків, і відповідачем здійснювались дії по проведенню оплати вартості отриманого товару.
Відтак, подана заявником заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявником не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи заявника зводяться виключно до припущень про таку можливість, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд першої інстанції порушив норми статті 136 ГПК України, оскільки, вжив заходи забезпечення позову, які порушують справедливий баланс інтересів учасників спірних правовідносин, за відсутності належно обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
За таких обставин ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11 червня 2024 року щодо задоволення заяви ТОВ "ЛІЛАК про забезпечення позову до подачі позовної заяви визнати законною та обґрунтованою не можна, а тому вона підлягає скасуванню. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню
Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" задовольнити.
2. Скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11 червня 2024 року.
3. Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
4. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29.08.2024.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді А.О. Мальченко
О.В. Агрикова