вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" серпня 2024 р. Справа№ 910/19102/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 01.08.2024:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024
у справі №910/19102/23 (суддя - Чинчин О.В.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Цибенка Олега Михайловича
до Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС
про стягнення шкоди у розмірі 618 144 грн. 00 коп.,
Короткий зміст заявлених вимог
Фізична особа - підприємець Цибенко Олег Михайлович (далі - позивач, ФОП Цибенко Олег Михайлович) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (далі - відповідач, КП «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС», скаржник) про стягнення шкоди у розмірі 618 144 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з Відповідача шкоди на підставі статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у зв'язку із зловживанням монопольним (домінуючим) становищем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/19102/23 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» на користь Фізичної особи - підприємця Цибенка Олега Михайловича грошові кошти у розмірі 618 144 (шістсот вісімнадцять тисяч сто сорок чотири) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 9 272 (дев'ять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 16 коп.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (зловживання монопольним (домінуючим) становищем), у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що саме через винні дії відповідача позивачу було завдано шкоду в сумі 309 072 грн. 00 коп., яка на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" повинна бути відшкодована Відповідачем у подвійному розмірі, тобто у сумі 618 144 грн. 00 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду та задовольнити її. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 від 27.03.2024 року у справі №910/19102/23; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Цибенка Олега Михайловича до Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" про стягнення грошових коштів відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на Фізичну особу - підприємця Цибенка Олега Михайловича; стягнути з Фізичної особи - підприємця Цибенка Олега Михайловича на користь Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 13 908, 24 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при ухваленні рішення дійшов до безпідставного висновку, що наявність рішення Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15 липня 2021 року надає позивачу підстави для стягнення з відповідача шкоди відповідно до статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки згідно з статтею 75 ГПК України вказане рішення не має преюдиційного значення для розгляду даної справи.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення учасників апеляційного провадження
У своєму відзиві на апеляційну скаргу від 15.05.2024 позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що в апеляційній скарзі скаржник не спростував жодної обставини, які зазначені в рішення суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19102/23, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
06.05.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/19102/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/19102/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/19102/23 у судовому засіданні 13.06.2024.
12.06.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю його представника в іншому судовому засіданні яке розглядається у Господарському суду Львівської області.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги. Відкладено розгляд справи на 01.08.2024.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
Представники позивача та відповідача з'явилися в судове засідання 01.08.2024 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи неявку та клопотання учасників апеляційного провадження, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2 від 12.08.2019 року по лоту "Право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 28-а (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва", який було проведено Комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» 03.07.2019, Фізичну особу - підприємця Цибенка Олега Михайловича визнано переможцем аукціону.
У протоколі електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2 від 12.08.2019 визначено, що сума, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону становить 309 072 грн. 00 коп.
Фізичною особою - підприємцем Цибенком Олегом Михайловичем було сплачено на користь Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» грошові кошти у розмірі 309 072 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1462027257.1 від 12.09.2019 із зазначенням призначення платежу: «одноразовий платіж згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2».
06.09.2019 між Фізичною особою - підприємцем Цибенком Олегом Михайловичем (сторона-2) та Комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (сторона-1) було укладено Договір №ДНП-2019-09/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, відповідно до умов якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул, Бальзака, 28-а, (вздовж лінії швидкісного трамвая) в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для маркування), що включає 120 (сто двадцять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 13 (тринадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (п. 1.1. договору).
Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано:
- що КП "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента;
- визнано дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов'язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
За зазначені порушення на відповідача накладено штраф.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок того, що Відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, позивачу були завдані збитки у вигляді втрат, пов'язаних із сплатою одноразового платежу за право на укладення договору. За таких підстав, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та на підставі ч.2 статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» просить суд стягнути з Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» грошові кошти у сумі 618 144 грн. 00 коп., що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем у зв'язку із порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для відшкодування шкоди.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2 від 12.08.2019 по лоту "Право на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Бальзака, 28-а (вздовж лінії швидкісного трамвая), в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва", який було проведено Комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» 03.07.2019, Фізичну особу - підприємця Цибенка Олега Михайловича визнано переможцем аукціону.
У протоколі електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2 від 12.08.2019 визначено, що сума, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону становить 309 072 грн. 00 коп.
Фізичною особою - підприємцем Цибенком Олегом Михайловичем було сплачено на користь Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» грошові кошти у розмірі 309 072 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1462027257.1 від 12.09.2019 року із зазначенням призначення платежу: «одноразовий платіж згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2».
06.09.2019 між Фізичною особою - підприємцем Цибенком Олегом Михайловичем (сторона-2) та Комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» (сторона-1) було укладено Договір №ДНП-2019-09/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, відповідно до умов якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул, Бальзака, 28-а, (вздовж лінії швидкісного трамвая) в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для маркування), що включає 120 (сто двадцять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 13 (тринадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (п. 1.1. договору).
При зверненні до суду з вказаним позовом, враховуючи приписи ч. 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» грошові кошти у сумі 618 144 грн. 00 коп., що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем у зв'язку із порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
При цьому, правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 "Захист цивільних прав та інтересів" Розділу І "Основні положення" Книги першої "Загальні положення", Глави 51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання" Розділу І "Загальні положення про зобов'язання" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України та Главою 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Розділу V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання" ГК України.
На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Тобто, збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов'язання.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Також, пред'явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов'язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.
Колегією суддів встановлено, що Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано:
- що КП "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента;
- визнано дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов'язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
За зазначені порушення на відповідача накладено штраф.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Так, при розгляді справи №38/60/42-рп/к.20 Комітетом було встановлено наступні обставини.
КП "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (п. 50 вказаного рішення).
Положенням про порядок реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування із застосування електронних торгів, затвердженого наказом директора КП "Київтранспарксервіс" № 70 від 06.08.2019, встановлені загальні вимоги, правила та єдиний порядок ведення роботи при застосуванні систем електронних торгів для реалізації іншим суб'єктам господарювання прав на експлуатацію майданчиків для паркування.
Так, відповідно до п. 5.2 зазначеного Положення, загальна вартість договору складається з двох основних компонентів: вартість експлуатації паркувального майданчика на весь період, що підлягає оплаті на умовах договору; та одноразовий платіж за право укладення договору (10% від вартості експлуатації місць для паркування).
Пунктом 56 рішення встановлено, що за інформацією КП "Київтранспарксервіс", одноразовий платіж сплачується переможцем торгів на користь КП "Київтранспарксервіс" впродовж 3-ох банківських днів із дня підписання протоколу про результати проведення торгів та не підлягає поверненню.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої істанції, що АМКУ встановлено, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов'язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Приписами ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що обставини, встановлені у рішенні Антимонопольного комітету України не входять до переліку підстав, що звільнюють від доказування в розумінні статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Тобто, обставини, встановлені в рішеннях адміністративних органів (органів виконавчої влади), які в силу наданої їм компетенції розглядають певні категорії справ, не мають для суду преюдиціального значення. Так, відповідно до ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами. Проте, обставини, викладені в актах Антимонопольного комітету та його органів, не є такими, що не підлягають доказуванню під час розгляду господарської справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується із скаржником, що обставини встановлені Антимонопольним комітетом України під час розгляду справи № 38/60/42-рп/к.20 від 15.07.2021 не мають для суду преюдиціального значення.
У той же час, колегія суддів зазначає, що Комунальне підприємство «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та часткове скасування рішення Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 №75-р/тк у справі №38/60/42-рп/к.20.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 910/16055/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2022, у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» до Антимонопольного комітету України часткове визнання недійсним та часткове скасування рішення відмовлено повністю.
Водночас, під час розгляду справи №910/16055/21 судами встановлено, що необхідність стягнення КП "Київтранспарксервіс" з переможців торгів одноразового платежу, штрафу 1 та штрафу 2 жодним чином не пов'язана з підготовкою або проведенням торгів; сплачуючи забезпечувальний платіж, суб'єкт господарювання позбавляється свого права впродовж трьох років вільно користуватися та розпоряджатися власними грошовими коштами, які були стягнуті КП "Київтранспарксервіс" як забезпечувальний платіж.
При цьому, суб'єкту господарювання забезпечувальний платіж може бути взагалі не повернений у разі дострокового розірвання договору.
Однак, розірвання договору є правом кожної з його сторін і може бути застосоване суб'єктом господарювання внаслідок обставин, які навіть не залежать від неї.
Враховуючи вищевикладене, передбачений договором забезпечувальний платіж КП "Київтранспарксервіс" застосовує на заміну скасованому одноразовому платежу за право укладання договору (10% від вартості експлуатації місць для паркування).
Таким чином, КП "Київтранспарксервіс" застосовував передбачений договором забезпечувальний платіж на заміну скасованому одноразовому платежу за право укладання договору (10 % від вартості експлуатації місць для паркування), що було не інакше як підміною понять.
КП "Київтранспарксервіс" встановлювало для переможців торгів такі умови реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві, які суперечать конкурентному законодавству та які неможливо було б застосувати за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.
Підсумовуючи викладене, дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов'язків зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування, забезпечувального платежу, штрафів за відмову від укладання договору або підписання актів приймання- передачі майданчиків у експлуатацію становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.
За таких підстав, в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів констатує, що обставина протиправності поведінки скаржника, яка полягала у зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві та встановлення в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов'язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, є встановленою та повторному доведенню не підлягає.
Відповідно до п. 4.3 Договору №ДНП-2019-09/01 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 06.09.2019 його загальна ціна становить 3 399 792 грн., з яких 3 090 720 грн. - вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору та 309 072 грн. одноразовий платіж за право укладання договору.
Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що Фізичною особою - підприємцем Цибенком Олегом Михайловичем було сплачено на користь Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» грошові кошти у розмірі 309 072 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1462027257.1 від 12.09.2019 із зазначенням призначення платежу: «одноразовий платіж згідно з протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-06-26-000013-2».
Однак, стягнення Комунальним підприємством «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» суми одноразового платежу за право укладення договору є неправомірним.
Таким чином, збитками в даному випадку є здійснена позивачем оплата одноразового платежу за право укладення договору у розмірі 309 072 грн. 00 коп.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками полягає в тому, що внаслідок вчинення вказаних вище дій позивачем були переплачені грошові кошти.
Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем доведено належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене в сукупності колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Цибенка Олега Михайловича до Комунального підприємства «КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС» про стягнення шкоди у розмірі 618 144 грн. 00 коп. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо посилання скаржника на те, що умовами Договору визначено повернення одноразового платежу після припинення Договору та відповідні кошти акумулюються на рахунку КП «Київтранспарксервіс», колегія суддів зазначає, що право на відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, регулюється нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 55 Закону, а не умовами Договору. Тому посилання КП «Київтранспарксервіс» на умови Договору є безпідставним.
Разом з тим, пунктом 4.4 Договору визначено, що Одноразовий платіж за право укладання договору підлягає оплаті Стороною-2 на користь Сторони-1 впродовж 3-х банківських днів з дня підписання Договору та не повертається у випадку непідписання Сторонами Акту приймання-передачі майданчика або розірвання договору.
Вказаний пункт Договору не містить положень щодо повернення Одноразового платежу після закінчення строку дії Договору, а лише містить застереження, що в разі непідписання Сторонами Акту приймання-передачі майданчика або розірвання договору, Одноразовий платіж (додатково 10% від вартості експлуатації) за право укладення Договору в жодному разі повернутий не буде.
Твердження скаржника про те, що одноразовий платіж акумулюється на рахунку КП «Київтранспарксервіс» є безпідставним, оскільки за інформацією КП «Київтранспарксервіс», всі грошові кошти, які надходять до Підприємства від сплати переможцями Торгів Одноразового платежу, Штрафу 1 та Штрафу 2, КП «Київтранспарксервіс» використовує для забезпечення власної господарської діяльності, сплати податків і зборів, виконання зобов'язань Підприємства із забезпечення надходжень до бюджету м. Києва (п. 74 рішення АМКУ). КП «Київтранспарксервіс», вказуючи, що ніби-то одноразовий платіж за право укладення Договору акумулюється на рахунку КП «Київтранспарксервіс» та є зайво сплаченим, не надав жодного доказу в підтвердження такої позиції.
Також відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що для стягнення шкоди з відповідача не має значення виконання чи невиконання умов Договору, підставою для стягнення шкоди є саме порушення відповідачем вимог конкурентного законодавства, а саме п. 2 ст. 50 Закону та застосування ч. 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/19102/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/19102/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 у справі №910/19102/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС".
4. Матеріали справи №910/19102/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 29.08.2024. (після виходу суддів з відпустки)
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім