вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" серпня 2024 р. Справа№ 920/1464/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Козир Т.П.
Мальченко А.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України
на рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2024 (повний текст рішення складено 17.05.2024)
у справі № 920/1464/23 (суддя Джепа Ю.А.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України
про стягнення 77 285,30 грн, -
У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про стягнення 77 285,30 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару за Договором постачання природного газу № 17-1189/21-БО-Т . У зв'язку із чим позивач звертається до суду з позовом про стягнення боргу у загальній сумі 77285,30 грн, з яких: основний борг - 23379,26 грн; пеня - 37071,21 грн; 3% річних - 3839,07 грн; інфляційні втрати - 12995,76 грн.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.05.2024 року задоволено понвістю. Присуджено до стягнення з з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" основний борг в розмірі 23 379, 26 грн, пеню в розмірі 37 071, 21 грн, 3% річних в розмірі 3 839, 07 грн, інфляційні втрати в розмірі 12 995, 76 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147, 20 грн.
Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується, що у період з 26.12.2022 по 16.02.2023 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 23 379, 26 грн, доказів оплати зазначеного боргу матеріали справи не містять, у зв'язку з чим місцевий господарський суд визнав вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. Крім того, судом першої інстанції задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 839, 07 грн, інфляційних втрат в сумі 12 995, 76 грн та пені в сумі 37 071, 21 грн.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2024 року у частині нарахування пені в розмірі 37 071, 21 грн, 3% річних в розмірі 3 839, 07 грн, інфляційні втрати в розмірі 12 995, 76 грн та прийняти нове рішення в цій частині, яким розмір штрафних санкцій зменшити на 90%. Одночасно, з апеляційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що війна є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), а тому особа звільняється від відповідальності у випадку несплати чи несвоєчасної сплати за комунальні послуги. Крім того, апелянт вказує, що починаючи із лютого по квітень 2022 року основна частина особового складу частини, у тому числі управління тилу здійснило відхід з пункту постійної дислокації та виконувала службово-бойові завдання в Чернігівській та Київській області. Після повернення частина здійснювала першочергово заходи із відсічі збройної агресії рф та забезпечення особового складу, а тому об'єктивної можливості для здійснення діяльності для своєчасної оплати комунальних послуг відповідач не мав та з огляду на вищезазначене, відповідач підкреслює, що розмір штрафних санкцій є неправомірними та порушує принципи справедливості та пропорційності, оскільки виходячи із обставин справи несвоєчасне виконання зобов'язань сталося внаслідок дії непереборної сили (збройної агресії рф) та вповній мірі не лежить на відповідачеві, а тому просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022, витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1464/23.
21.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Сумської області надійшли матеріали справи №920/1464/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК-20" на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2024у справі №920/1464/23, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної Гвардії України було укладено Договір постачання природного газу № 17-1189/21-БО-Т (далі- Договір).
На виконання умов Договору, протягом листопада 2021 року - грудня 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 273 745,82 грн згідно актів приймання - передачі природного газу, зокрема:
Акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2021, обсяг переданого газу 1, 73673 тис. куб. м, вартістю 28 749, 83 грн;
Акт приймання - передачі природного газу від 31.12.2021, обсяг переданого газу 16, 73178 тис. куб. м, вартістю 276 977, 81 грн;
Акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2022, обсяг переданого газу 16, 90507 тис. куб. м, вартістю 279 846, 46 грн;
Акт приймання - передачі природного газу від 28.02.2022, обсяг переданого газу 11, 60301 тис. куб. м, вартістю 192 076, 16 грн;
Акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2022 та Коригуючий акт приймання - передачі природного газу від 25.04.2022, обсяг переданого газу 12, 19417 тис. куб. м, вартістю 201 680, 56 грн;
Акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2022, обсяг переданого газу 6, 76342 тис. куб. м, вартістю 111 860, 86 грн;
Акт приймання - передачі природного газу від 31.05.2022, обсяг переданого газу 0, 00033 тис. куб. м, вартістю 5, 47 грн;
Акт приймання - передачі природного газу від 30.06.2022, обсяг переданого газу 0, 00053 тис. куб. м, вартістю 8, 77 грн;
Акт приймання - передачі природного газу від 31.07.2022, обсяг переданого газу 0, 00033 тис. куб. м, вартістю 5, 47 грн;
Акт приймання - передачі природного газу від 31.08.2022, обсяг переданого газу 0, 00033 тис. куб. м, вартістю 5, 47 грн;
Акт приймання - передачі природного газу від 30.09.2022, обсяг переданого газу 0, 13569 тис. куб. м, вартістю 2 246, 20 грн;
Акт приймання - передачі природного газу від 31.10.2022, обсяг переданого газу 1, 04761 тис. куб. м, вартістю 17 342, 025 грн;
Акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2022, обсяг переданого газу 2, 57331 тис. куб. м, вартістю 42598, 28 грн;
Акт приймання - передачі природного газу від 31.12.2022, обсяг переданого газу 7, 26974 тис. куб. м, вартістю 120 342, 46 грн.
Відповідно до п. 1 Договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Згідно з п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання- передачі природного газу.
Відповідно до п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Позивач готує та надає відповідачу два примірники акту приймання- передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Позивача.
Відповідно до п.п. 3.5.3 та 3.5.4 п. 3.5 Договору, відповідач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від відповідача відповідно до п. 3.5.1 Договору, та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.
На виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5 Договору, позивачем направлялись Відповідачу примірники актів приймання-передачі із листопада 2021 по грудень 2022, підписані уповноваженим представником позивача, проте, станом на дату складання позовної заяви, відповідач не повернув позивачу вказаний підписаний акт приймання- передачі природного газу.
Таким чином, на виконання умов Договору, позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 1 273 745,82 грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу із листопада 2021 по грудень 2022, з ресурсу Позивача у відповідності до п.п. 3.5.4 п. 3.5 Договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання- передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Крім того, місцевим господарським судом також встановлено, що доказів на підтвердження своєчасної сплати боргу в повному обсязі відповідачем на виконання Договору від 24.11.2021 №17-1189/21-БО-Т матеріали справи не містять.
Водночас, стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені поданого у апеляційну інстанцію, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини першої та другої статті 217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Положеннями статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Одночасно, відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Водночас, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
В свою чергу, слід зазначити, що у зв'язку з не поданням позивачем клопотання про зменшення розміру пені до суду першої інстанції, у колегії суддів відсутні правові підстави для розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 90%, крім того, зменшення судом нарахованих відсотків річних, які не є штрафними санкціями, законодавством не передбачено.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 3 839, 07 грн, інфляційних втрат в сумі 12 995, 76 грн та пені в сумі 37 071, 21 грн.
Разом з тим, з приводу посилань відповідача про наявність форс-мажорних обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, одночасно з цим, матеріали справи не містять і сертифікатів (довідок, свідоцтв) Торгово-промислової палати про настання форс-мажорних обставин, а відтак твердження апелянта про звільнення від відповідальності у випадку несплати чи несвоєчасної сплати за комунальні послуги, колегією суддів вважаються безпідставними.
Крім того, слід також звернути увагу, що заборона на нарахування штрафних санкцій за несплату або за несвоєчасну сплату за комунальні послуги поширювалася виключно на фізичних осіб, в той же час, відповідач це юридична особа, на яку не поширювалася дія постанови Кабінету Міністрів України щодо питань оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2024 року у справі №920/1464/23 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2024 у справі №920/1464/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 17.05.2024 року у справі №920/1464/23 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1464/23.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Т.П. Козир
А.О. Мальченко