Справа: № 3/722 (2-а-12577/08) Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І
Іменем України
"20" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді -Цвіркуна Ю.І.;
суддів - Зайця В.С.,
Петрика І.Й.,
при секретарі судового засідання - Петриченко Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного департаменту інтелектуальної власності на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного департаменту інтелектуальної власності про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 (далі -ОСОБА_3, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2009 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про реєстрацію знака від 14 квітня 2008 року № 21258, зобов'язано Державний департамент інтелектуальної власності повторно розглянути питання про реєстрацію знака для товарів і послуг » за заявкою № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року щодо усіх заявлених товарів та послуг 9, 11 та 37 класів МКТП відповідно до вимог чинного законодавства України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2009 року, Державний департамент інтелектуальної власності звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до частини 1 статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Як встановлено частиною 1 статті 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»до повноважень Відповідача входить забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, Державний департамент інтелектуальної власності, зокрема, організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг; приймає в установленому порядку нормативно-правові акти у межах своїх повноважень.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Державного департаменту інтелектуальної власності заявку. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Заявка повинна стосуватися одного знака. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за МКТП. У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу. За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги. Документ про сплату збору повинен надійти до Державного департаменту інтелектуальної власності разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.
Встановлено, що 7 липня 2006 року ОСОБА_3 до Державного департаменту інтелектуальної власності було подано заявку № m 2006 09893 на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг ».
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.
Частиною 2 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»встановлено, що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень.
В силу положень частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть одержати правову охорону також позначення, які: звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.
Рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності вих. № 21258 від 14 квітня 2008 року, за результатом розгляду заявки № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року, було встановлено, що для всіх товарів 11 класу та споріднених послуг 37 класу, заявлене позначення є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар та надає послуги. Певному колу споживачів, як зазначено в Рішенні Державного департаменту інтелектуальної власності вих. № 21258 від 14 квітня 2008 року, відома продукція французької фірми », заснованої 100 років назад. Фірма »є одним з визнаних лідерів на світовому ринку теплотехніки і пальникових пристроїв.
Як підтверджується матеріалами справи, Позивачу було відмовлено в реєстрації позначення на підставі Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», розділ ІІ, стаття 6, пункт 2, та зазначено ряд Інтернет-адрес:
- www.ati.com.ua/view_bb _card_60295/html;
- infomir.org.ua/Catalog/Site/30037.htn;
- www.termoservice.com.ua/cat_boilers_cuenod.html ;
- www.10links.info/production/page20.html;
- www.cuenod.ru/company/ .
Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» заявник може оскаржити рішення Відповідача за заявкою у судовому порядку або до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Державного департаменту інтелектуальної власності чи копій матеріалів, затребуваних відповідно до пункту 3 статті 10 цього Закону.
15 травня 2008 року Позивачем до Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності було подано заперечення проти рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про реєстрацію знака, в якому Позивач просив визнати недійсним Рішення № 21258 від 14 квітня 2008 року по заявці № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року та зареєструвати позначення, що подане на реєстрацію по заявці № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року в повному обсязі.
Рішенням Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 14 серпня 2008 року було відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заперечення, рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 14 квітня 2008 року про реєстрацію знака для товарів і послуг »за заявкою № m 2006 09893 відносно частини товарів і послуг залишено чинним.
Наказом Державного департаменту інтелектуальної власності № 187 від 15 вересня 2008 року «Про затвердження рішення апеляційної палати»було затверджено рішення Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 14 серпня 2008 року щодо заперечення позивача стосовно заявки № m 2006 09893 на знак для товарів і послуг ».
Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що не можуть одержати правову охорону також позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
Вимоги до заявки, правила подання та процедуру розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг встановлені Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затвердженими наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року № 116.
Відповідно до пункту 4.3.1.3 Правил при перевірці позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови в наданні правової охорони, відповідно до пункту 2 статті 6 Закону, встановлюється, чи не являються позначення такими, що: а) не мають розрізняльної здатності; б) є загальновживаними як позначення товарів певного виду; в) являють собою загальновживані символи і терміни; г) вказують на вид, якість, кількість, властивості, склад, призначення, цінність товарів і/або послуг, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту; ґ) є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
Як вбачається зі змісту рішення Державного департаменту інтелектуальної власності № 21258 від 14 квітня 2008 року, підставою для відмови в реєстрації позначення відносно частини товарів і послуг є те, що «… заявлене позначення є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар та надає послуги». При цьому Відповідач посилається на пункт 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»та в якості доказів зазначає ряд Інтернет-адрес:
- www.ati.com.ua/view_bb _card_60295/html;
- infomir.org.ua/Catalog/Site/30037.htn;
- www.termoservice.com.ua/cat_boilers_cuenod.html ;
- www.10links.info/production/page20.html;
- www.cuenod.ru/company/ .
Колегія суддів звертає увагу на те, що до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача. (пункт 4.3.1.9 Правил).
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі Установою.
Частиною 9 статті 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що під час проведення формальної експертизи: встановлюється дата подання заявки на підставі статті 8 цього Закону; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 7 цього Закону та правилам, встановленим на його основі Установою; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.
Відповідно до частини 15 статті 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання.
Таким чином, Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено перелік ресурсів, які можуть використовувати закладом експертизи.
Звертається увага на те, що експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи в силу частини 1 статті 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу»наукова і науково-технічна експертиза -це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об'єктів експертизи і підготовка обгрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об'єктів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про науково-технічну інформацію»науково-технічна інформація -це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності.
Інформаційні ресурси науково-технічної інформації -це систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях (стаття 1 Закону України «Про науково-технічну інформацію»).
Довідково-пошуковий апарат -це сукупність упорядкованих вторинних документів, створюваних для пошуку першоджерел (стаття 1 Закону України «Про науково-технічну інформацію»).
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність посилання Відповідача на ряд Інтернет-адрес як на підставу відмови в реєстрації знака щодо частини товарів та послуг, враховуючи те, що підтвердження існування таких Інтернет-сайтів, як і конкретної інформації, яка на них була розміщена, суду не надано.
В період між поданням Позивачем заявки та прийняття оскаржуваного рішення Відповідачем було видано Наказ № 116 від 28 вересня 2007 року «Про затвердження складу інформаційної бази для проведення експертизи заявок на знаки для товарів і послуг», яким затверджено склад інформаційної бази для проведення експертизи заявок на знаки для товарів і послуг.
Слід зазначити про те, що Наказом Державного департаменту інтелектуальної власності № 116 від 28 вересня 2007 року «Про затвердження складу інформаційної бази для проведення експертизи заявок на знаки для товарів і послуг»не передбачено віднесення до складу інформаційної бази для проведення експертизи заявок на знаки для товарів і послуг Інтернет-адрес, зазначених Відповідачем як підставу відмови Позивачу в реєстрації позначення щодо частини товарів та послуг, а саме:
- www.ati.com.ua/view_bb _card_60295/html;
- infomir.org.ua/Catalog/Site/30037.htn;
- www.termoservice.com.ua/cat_boilers_cuenod.html ;
- www.10links.info/production/page20.html;
- www.cuenod.ru/company/ .
Враховуючи викладене та норми чинного законодавства України в сфері інтелектуальної власності та є підстави вважати, що Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності № 21258 від 14 квітня 2008 року в частині відмови в реєстрації позначення щодо частини товарів і послуг є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням імперативно встановлених критеріїв, якими повинен керуватися суб'єкт владних повноважень при прийнятті відповідного рішення, а тому підлягає скасуванню.
Стосовно позовної вимоги про скасування Рішення Апеляційної палати від 14 серпня 2008 року, затверджене наказом Державного департаменту інтелектуальної власності № 187 від 15 вересня 2008 року по заявці № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про її необґрунтованість. Оскільки, скасування Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності № 21258 від 14 квітня 2008 року є достатнім та належним способом захисту порушених прав Позивача в публічно-правових відносинах.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державного департаменту інтелектуальної власності зареєструвати знак для товарів і послуг »за заявкою № m 2006 09893 від 7 липня 2006 року щодо усіх заявлених товарів та послуг 9, 11 та 37 класів МКТП, слід зазначити наступне.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішення суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, завданням адміністративного суду завжди є контроль легальності.
Позовна вимога щодо зобов'язання Відповідача прийняти відносно Позивача позитивне рішення щодо реєстрації знака є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду жодних об'єктивних доказів на підтвердження існування підстав, що позначення UENOD»є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар та надає послуги. Посилання на Інтернет-ресурси в даному випадку є безпідставними, оскільки Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження існування зазначених в оскаржуваному рішенні Інтернет-ресурсів, як і розміщення на них інформації, яка б давала підстави для прийняття рішення про відмову в наданні позначенню NOD»правової охорони.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в позовній заяві вимоги ОСОБА_3 є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державного департаменту інтелектуальної власності залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: В.С. Заяць
Суддя: І.Й. Петрик
Складено у повному обсязі 25.10.2010р.