Справа: № 2-а-221/09 Головуючий у 1-й інстанції: Кулинич Ю.П.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"27" жовтня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Петрика І.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 23 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу Державної автомобільної інспекції у м. Чернігові, старшого інспектора Державної постової служби відділу Державної автомобільної інспекції у м. Чернігові Зеніча Юрія Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії СВ № 017530 від 16 грудня 2008 року.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 23 квітня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 грудня 2008 року ОСОБА_2, порушив вимогу дорожнього знака «Напрямок руху по смузі»зі смуги призначеної для повороту праворуч поїхав прямо.
В наслідок чого була складена постанова про адміністративне порушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на позивача штраф в сумі 450 гривень.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 прийшов до висновку, що факт порушення позивачем підтверджений належними доказами і не спростований позивачем, а дії відповідача носили правомірний характер.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Як передбачено ч.1 ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1 та 2 ст. 122 цього Кодексу, належать до компетенції органів внутрішніх справ.
Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати передбачені ними вимоги, а особи, які порушують їх, відповідно до п.1.9. цих Правил несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із пунктом 11.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, (далі - ПДР) кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
Як встановлено дорожнім знаком 5.16 ПДР, кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
В порушення вимог ПДР, ОСОБА_2 проїхав прямо зі смуги, призначеної для повороту направо.
Згідно чинного законодавства за правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КпАП України, передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу розміром від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Накладати ж таке стягнення відповідно до ст.222 КпАП України вправі працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Відповідно до ст.255 КпАП України, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-17 КпАП України, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ.
Дії інспектора дорожньої патрульної служби, щодо складення ним протоколу за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП України є правомірними.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не було надано суду доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Крім того в протоколі про адміністративне правопорушення від 04 серпня 2009 року факт порушення Правил дорожнього руху України позивачем не заперечувався.
Таким чином факт порушення позивачем ПДР України зафіксований компетентною особою, відповідно до вимог чинного законодавства. Вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, розмір штрафу відповідає санкції вказаної статті.
Аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи вказує на те, що позивач дійсно не дотримався вимог Правил дорожнього руху України, а тому дії відповідача носили правомірний характер, оскаржувана постанова винесена з додержанням норм чинного законодавства і підстав для її скасування та визнання неправомірною не вбачається.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 23 квітня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
І.Й.Петрик