Справа: № 2-а-10/09/100 Головуючий у 1-й інстанції: Терещенко Н. І
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Собківа Я.М.
суддів: Зайцева М.П., Романчук О.М.,
при секретарі: Кравченко Д.І.
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.6 ст.12 КАС України у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради Черкаської області на постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 08 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради Черкаської області про визнання дій неправомірними, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, про визнання дій неправомірними та стягнення з відповідача на її користь різницю недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік, як передбачено статтею ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", тобто у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму, оскільки відповідачем було виплачено допомогу у розмірі меншому, ніж це визначено статтею 43 згаданого Закону.
Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 08 квітня 2009 року вимоги позивачки задоволено. Визнано дії відповідача неправомірними. Стягнуто з відповідача на користь позивача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 03 травня 2008 року в сумі 3440,00 грн..
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у вимогах позивача відмовити.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та слухання справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду -слід скасувати з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є матір'ю дитини, яка не досягла трирічного віку, з якою вона разом проживає та яку вона фактично доглядає, є також застрахованою особою, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, внаслідок чого має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка надається застрахованій особі у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи вважає, що суд першої інстанції при ухваленні постанови помилково застосував норми матеріального права. Суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував норми Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», вважаючи, що позивач є особою непрацюючою та відповідно незастрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Проте з матеріалів справи вбачається, що позивач є працюючою особою та відповідно застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що підтверджується довідкою, виданою позивачу (а.с. 11), а тому дані правовідносини повинні регулюватись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Проаналізувавши положення ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», колегія суддів приходить до висновку, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку розраховується, виходячи зі встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць.
Щодо позовних вимог за 2007 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-р/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Отже, з 9 липня 2007 року допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить з 1 квітня 2007 року 463 грн., з 1 жовтня 2007 року -470 грн.
Таким чином, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року при здійснені виплати позивачу допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку відповідач повинен був керуватися зазначеними сумами.
Відповідачем не заявлено клопотання відповідно до ст.ст. 99,100 КАС України, в зв'язку з чим слід задовольнити позовні вимоги з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Щодо позовних вимог за 2008 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»виключено ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Однак п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі №1-28/2008 вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно п. 5 вищевказаного Рішення положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до п.6 Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
За ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Про це також вказано і в ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Як вбачається з матеріалів справи, всупереч рішенням Конституційного Суду України допомога, передбачена ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", позивачу виплачувалась не в повному розмірі.
Таким чином, позивач мав би право на отримання допомоги по догляду за дитиною з 22.05.20089 року по 31.12.2008 року, однак дитина досягла 3-річного віку 03.05.2008 року, що виключає задоволення позовних вимог за 2008 рік.
Крім того, судом першої інстанції для розрахунку розміру суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, яку належить стягнути з відповідача, помилково був застосований змінний розмір прожиткового мінімуму, встановлений для основних соціальних і демографічних груп населення - дітей віком до 6 років згідно з абзацом 2 частини 1 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(з 1 квітня - 463, з 1 жовтня - 470 грн.) та абз.2 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень).
Колегія суддів зазначає, що розмір прожиткового мінімуму, встановлений для дітей віком до 6 років береться за основу лише при розрахунку розміру суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, котра виплачується незастрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особі згідно зі ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що на користь позивача з відповідача підлягає виплаті сума заборгованості по недоплаченій грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що складає різницю між сумою, яку повинен був отримати позивач та сумою, яка була виплачена йому у цей період, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, встановленому абзацом 1 частини 1 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня -525 гривень, з 1 жовтня -532 гривень.
З урахуванням вищенаведеного дії відповідача в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року є протиправними, вчиненими не відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Таким чином, судом першої інстанції помилково не враховано статус позивача як застрахованої особи, а тому помилковим є посиланням на ст. 15 Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», зупинення якої в 2008 році неконституційною не визнавалась, замість врахування ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", зупинення якої було визнано неконституційним.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. (У справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).
Доводи апелянта, що він є неналежним відповідачем не приймаються судом до уваги, оскільки згідно з ч.1 ст.5 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 № 790 “Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації” призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством, здійснюються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання їх отримувача.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновок суду першої інстанції, відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.
Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 202, 205 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради Черкаської області - задовольнити частково.
Постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 08 квітня 2009 року -скасувати.
Постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради Черкаської області -неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ватутінської міської ради Черкаської області провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за мінусом виплачених сум, на користь ОСОБА_2 відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого абзацом 1 частини 1 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на постанову може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2010 року