Справа: № 2-а-1491/09 Головуючий у 1-й інстанції: Саган В.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"26" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Умнової О.В., Кузьменка В.В.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2006 у справі за позовом ОСОБА_2 до Київського обласного військового комісаріату про зобов'язання проведення перерахунку пенсії, -
15.11.2006 позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просив:
- визнати його право на дорахування недоплаченої пенсії до рівня визначеного чинними нормативно - правовими актами України, прийнятими після його звільнення зі служби;
- зобов'язати відповідача провести дорахування недоплаченої пенсії і виплату йому пенсії за минулий час з урахуванням:
з 01 вересня 1999 року до 31 грудня 2002 року - 40 % надбавки посадового окладу введеної Указом Президента України № 847/99 від 14 липня 1999 року;
з 01 січня 2003 року до 22 березня 2005 року -100 % надбавки, введеної Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173;
з 01 травня 2003 року до 22 березня 2005 року -90 % надбавки, введеної Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/03;
з 01 жовтня 1996 року до 22 березня 2005 року - 33,3 % премії, згідно Указу Президента України № 923/96 «Про грошове забезпечення військовослужбовців»від 4.10.1996, постанови КМ України від 22 травня 2000 року № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців»та п. 34.5 «Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 05 березня 2001 року № 75.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2006 зобов'язано Київський обласний військовий комісаріат провести та виплатити ОСОБА_2 перерахунок пенсії з врахуванням:
- премії 33,3 % (надбавка до грошового забезпечення) з 01.11.96 (Указ Президента № 615/95 від 14.07.95, який був - премії 33,3 % (надбавка до грошового забезпечення) з 01.11.96 (Указ Президента № 615/95 від 14.07.95, який був виданий у відповідності до ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-ХІІ від 20.12.91, Указ Президента України № 923 від 04.10.96 з 01.10.1996 до 22.03.2005;
- 40 % надбавки від посадового окладу, введеної Указом Президента № 847/99 від 14.07.99 та постанови КМ України № 1695 від 15.09.99 за період з 01.09.99 по 31.12.02 (включно);
- 100 % надбавки (до окладів грошового утримання та відсоткової надбавки за вислугу років) за службу в ЗС України, введеної з 01.01.03 Указом Президента України № 173 від 23.02.02 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців...»зі змінами згідно з Указом Президента України № 308/2002 від 29.03.02 з 01.01.2003 до 22.03.2005;
- 90 % надбавки до грошового забезпечення за безперервну службу в ЗС України, введеної з 01.05.03 Указом Президента України за № 389 від 05.05.03 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України... за безперервну службу»з 01.05.2003 до 22.03.2005.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.02.2009 замінено сторону виконавчого провадження з Київського обласного військового комісаріату на ГУПФ України у Київській області.
Не погоджуючись із зазначеною постановою ГУПФ України у Київській області подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, військовий пенсіонер, що прослужив у ЗС 28 календарних років і направлений на пенсійний облік, де йому з 1980 року було обчислено та нараховано пенсію залежно від вислуги років та грошового забезпечення, яке він отримував на час звільнення.
Згідно з матеріалами пенсійної справи позивача пенсія призначена з 23.09.1980 відповідно до діючого на той час законодавства виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років.
За період з 1994 року по теперішній час грошове забезпечення військовослужбовців неодноразово підвищувалося на підставі Указів Президента України, зокрема: № 487/94 від 29.08.94 «Про підвищення окладів за військове звання військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу», № 615/95 від 14.07.95 «Про надбавки до грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України», № 923/96 від 04.10.96 «Про грошове забезпечення військовослужбовців», № 847/99 від 14.07.99 «Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» № 98/99 від 29.01.99 «Про підвищення окладів військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ за військовими (спеціальними) званнями», № 685/2000 від 16.05.00 «Про впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців», № 173/2002 від 23.02.02 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ», № 389/2003 від 05.05.03 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства Внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління Державної охорони України за безперервну службу». Позивачу відповідні перерахунки пенсії проведено не було.
Доводи апелянта полягають у тому, що відповідно до Указу Президента України від 14.07.1999 № 847 «Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних сил України»з 01.09.1999 впроваджено щомісячну надбавку у розмірі 40 % посадового окладу (Указ втратив чинність з 01.01.2003 на підставі Указу № 173 від 23.02.2002 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», яким з 01.01.2003 встановлено щомісячну надбавку у розмірі 100 % грошового забезпечення).
Указами Президента України № 615/95 від 14.07.1995 та № 923 від 04.10.1996, постановою КМ України від 22.05.2000 № 829 та Наказом Міністерства Оборони України від 05.03.2001 № 75 «Про затвердження «Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України»», зареєстрованого в Мін'юсті України 20.03.2001 за № 251/5442 надано право командирам військових частин преміювати військовослужбовців в межах фонду преміювання, створеного в розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмежень індивідуальних премій максимальними розмірами. Місячний фонд преміювання становить 33,3 % грошового забезпечення.
Указом Президента України від 05.05.2003 № 389 встановлено з 01.05.2003 щомісячну надбавку за безперервну службу у розмірі (залежно від стажу служби) до 90 % грошового забезпечення.
В частині 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», у редакції від 24.07.2004, було вказано, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців. При цьому, для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Апелянт звертає увагу на те, що до 01.01.2005 перерахунок пенсій військовослужбовцям здійснювався відповідно до вимог ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», у якій зазначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям здійснюється у зв'язку зі змінами, що сталися після їх звільнення зі служби, розмірів грошового забезпечення виходячи з якого обчислювалась раніше призначена пенсія.
15.06.2004 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»№ 1769-ІV, який набув чинності 01.01.2005, введено нові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, а також у пункті 2 Прикінцевих положень вказано, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього закону та виплату 50 % перерахованої пенсії з 01 січня 2005 року, а з 01 січня 2006 року - 100 % перерахованої пенсії.
16.12.2004 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців»№ 2255-ІV, яким внесено зміни до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»та передбачено з 01.01.2006 перерахунок раніше призначених пенсій у зв'язку з введенням після звільнення нових видів грошового забезпечення та премій.
Враховуючи вищевикладене, апелянт стверджує, що позивач має право на перерахунок раніше призначеної пенсії, у зв'язку з введенням нових видів грошового забезпечення після його звільнення, лише з 01.01.2005, оскільки закони України не мають зворотної дії у часі.
При цьому, оскільки пенсія позивачу була призначена 23.09.1980, тобто до прийняття вищезазначених нормативних актів, якими були введені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, тобто, під час проходження служби позивач не отримував вищевказаних додаткових видів грошового забезпечення, то і підстави для перерахунку пенсії за вислугу років з урахуванням вказаних надбавок до 01.01.2005 відсутні, що не було враховано судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Апелянтом не враховано, що право позивача на перерахунок пенсії передбачено ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»№2262-XII від 09 квітня 1992 року, відповідно до якої призначені військовослужбовцям та членам їх сімей за цим Законом пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Крім того, згідно постанови КМ України №393 від 17.07.92 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», призначені військовослужбовцям пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення.
Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що наказом Міністра оборони України від 08.08.94 № 205 «Про затвердження Положення про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомоги військовослужбовцям та членам їх сімей»передбачено введення в дію механізму проведення перерахунку раніше призначених пенсій. Так, п. 118 цього Положення встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям і членам їх сімей у зв'язку зі зміною розмірів хоча б одного з видів грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсії, після звільнення зі служби військовослужбовців, проводиться з тієї ж дати, з якої підвищується грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Судом першої інстанції зазначено, що вищевказаний наказ грунтується на загальних принципах пенсійного забезпечення військовослужбовців, тому він бере цей доказ до уваги.
До того ж, у оскаржуваній постанові зазначено, що згідно ст. 8 Конституції України в державі визначається і діє принцип верховенства права, а Кабінет Міністрів України, до складу якого входить і Міністерство оборони України, відповідно до ст. 113 Конституції України у своїй діяльності повинен керуватися Конституцією, Законами України та актами Президента України.
Крім того, згідно ст. 24 Конституції України всі громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед Законом. Рівність громадян, зокрема військовослужбовців, перед Законом полягає і у їх рівному праві на соціальний захист, гарантований ст. 46 Конституції України, а тому військовослужбовці, які займали рівні за штатною категорією посади, мають однакове військове звання, кваліфікацію, науковий ступінь і вчене звання, тривалість та умови проходження служби і не відрізняються за іншими ознаками, отримуючи додаткову за видом пенсію, повинні мати і однаковий її розмір, який не може залежати від часу виходу на пенсію. Наявність такої диспропорції у розмірах пенсій військовослужбовців звільнених зі служби в різні часи є по суті ущемленням в правах одних пенсіонерів порівняно з іншими, що не відповідає змісту положень ст. 24 Конституції України.
Беручи до уваги встановлені факти і зазначені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано належних доказів на обґрунтування неправомірності позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області -залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2006 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 01.11.2010.