465/5398/24
3/465/2548/24
Іменем України
29.08.2024 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, за даними протоколу проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
02 липня 2024 року до Франківського районного суду м. Львова поступили матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.183-1 КУпАП.
Згідно протоколу №15 про адміністративне правопорушення від 11 червня 2024 року, 11.06.2024р. виявлено правопорушення, передбачене ст.183-1 КУпАП, яке полягає у несплаті аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання за період з 27.10.2023 (з дати набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» № 2234-VIII від 07.12.2017р.), що спричинило виникнення заборгованості по сплаті аліментів по 11.06.2024р., заборгованість становить 38384,44 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред?явлення виконавчого документа до примусового виконання.
В судові засідання, призначені судом на 22.07.2024р., 08.08.2024р та 29.08.2024р., правопорушник не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом скерування судових повісток.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Між тим, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно зі ст. 268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справи за ч.1 ст.183-1 КУпАП, а також з урахуванням принципу судочинства, зазначеного в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника за наявними матеріалами справи.
Суд вважає, що неявка правопорушника ОСОБА_1 в судове засідання, який повинен добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, свідчить про безпідставне умисне затягування справи, нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Вивчивши представлені на розгляд адміністративні матеріали та дослідивши фактичні обставини, у їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, дії останнього правильно кваліфіковано, оскільки ОСОБА_1 допустив несплату аліментів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
В силу вимог ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.183-1 КУпАП, передбачено відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Об'єктом правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП, виступають суспільні відносини у сфері забезпечення і дотримання прав дитини та інших передбачених законом суб'єктів на матеріальне утримання з боку осіб, які в силу нормативних приписів зобов'язані таке утримання надавати.
З об'єктивної сторони адміністративний проступок характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов'язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї. При цьому для утворення складу правопорушення є обов'язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності, але при відсутності ознак злісного ухилення від сплати аліментів, передбаченого статтями 164, 165 Кримінального кодексу України.
Суб'єктом правопорушень є особа, яка на відповідній правовій підставі зобов'язана сплачувати аліменти на утримання іншої особи.
04.12.2023р. Франківським районним судом м. Львова видано судовий наказ №465/8583/23, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно у розмірі 1/3 (однієї третьої) його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 жовтня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
17.01.2024р. головним державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лодинською О.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73858738 з виконання судового наказу №465/8583/23.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного 11.06.2024р. головним державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лодинською О.І. , при примусовому виконанні судового наказу №465/8583/23, загальна заборгованість по аліментах складає 38384 (тридцять вісім тисяч триста вісімдесят чотири) гривень 44 коп.
За нормами частин 1 та 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Виходячи з диспозиції ч.1 ст.183-1 КУпАП, не має значення, з яких причин особа не платить аліменти і чи були вони поважними, а достатньо лише факту несплати, який призвів до виникнення заборгованості у загальній сумі платежів понад шість місяців.
Відповідно до ч.12 ст.71 Закону України «Про виконавчепровадження», у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.
Докази, які б спростовували вину ОСОБА_1 , ним не надані, не здобуті такі в ході розгляду адміністративних матеріалів.
В матеріалах адміністративної справи відсутні будь - які докази, які свідчать про те, що державний виконавець склав протокол про адміністративне правопорушення в порушення вимог чинного законодавства.
Неприбуття ОСОБА_1 в судове засідання та ненадання пояснень чи доказів в спростування складених відносно ньогої адміністративних матеріалів, суд розцінює як спосіб його самозахисту, бажання уникнути відповідальності за скоєне.
Суд вважає встановленим, що вина правопорушника ОСОБА_1 доведена зібраними по справі матеріалами справи, дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.183-1 КУпАП (несплата аліментів) кваліфіковані правильно.
Правопорушення стверджується протоколом №15 про адміністративне правопорушення від 11 червня 2024 року та доданими до нього матеріалами, які безпосередньо перевірені судом.
Наведені вище докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді.
З урахуванням обставин справи, враховуючи особу винного, вважаю, що адміністративне стягнення слід призначити в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення, у виді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.
Відповідно до ст.325-1 КУпАП, постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили.
Порядок виконання адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт регламентований наказом Міністерства юстиції України №474/5 від 19 березня 2013 року «Про затвердження Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт».
Відповідно до п.11.1 цього порядку, виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 268, 283, 284 КпАП України, -
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п"ять) грн. 60 коп. судового збору.
Направити постанову суду до Франківського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області - для відома та виконання в частині виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.
На постанову про адміністративне правопорушення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через суд, що постановив рішення.
Суддя В. Кузь