Постанова
Іменем України
27 вересня 2010 року Справа № 5020-10/148-3/109
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю:
позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 14.04.04;
представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність №1590 від 15.06.10;
відповідача: Гребеньова Олександра Вікторівна, довіреність №б/н від 10.09.10;
третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 12 липня 2010 року у справі № 5020-10/148-3/109
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" (вул. Ковпака, 5, місто Севастополь, 99003)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного підприємства "Стройпромресурс" (пр. Октябрьської Революції, 22, кв. 274, місто Севастополь, 99038)
про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна та спонукання виконати певні дії
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом про зобов'язання відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна та спонукання виконати певні дії.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.07.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено приватне підприємство "Стройпромресурс"
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 12 липня 2010 року у справі № 5020-10/148-3/109 у позові відмовлено повністю.
Господарський суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами вже було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна у виконання умов договору оренди від 15.10.2001, який було розірвано за рішенням суду, у зв'язку з чим обов'язок відповідача щодо укладення такого договору у теперішній час відсутній. Також виходив з того, що об'єкт, який є предметом договору купівлі-продажу вже не існує, оскільки відповідачем було проведено рек5онструкцію майна.
Не погодившись з постановленим судовим актом, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення першої інстанції скасувати, задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення умов укладених сторонами договорів оренди з правом викупу відповідач відмовляється укласти з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу орендованого майна.
В судовому засіданні 27.09.2010 позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, представник відповідача з вимогами скарги не погодився з підстав, викладених у запереченнях, представник третьої особи не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представника третьої особи не було визнано обов'язковою, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції у його відсутність.
У судовому засіданні 27.09.2010 позивач надав клопотання, в якому просив призначити виїзне засідання суду за місцезнаходженням спірного майна.
Відповідно до вимог частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частині 1 статті 39 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів.
При цьому, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (частина 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України).
Зазначене клопотання позивача мотивовано тим, що відповідач вказує на відсутність предмету спору.
Однак, як вбачається з рішення господарського суду першої інстанції судом досліджувались вказані доводи відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" та надавалась оцінка відповідним доказам, а позивачем під час розгляду судом першої інстанції клопотань про призначення виїзного засідання суду для огляду спірного майна не подавалось.
У зв'язку з викладеним судова колегія дійшла висновку про те, що заявник апеляційної скарги не обґрунтував неможливість здійснення відповідного огляду речових доказів судом першої інстанції, тому клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.1998 між відкритим акціонерним товариством "Севастопольська автобаза" (орендодавець), правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство "Техком Севастополь", та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди, предметом якого є реконструкція частини ангара площею 117,6 м з прилеглою територією 58,24 м2, що знаходиться на території відкритого акціонерного товариства "Севастопольська автобаза" за адресою: вул. Ковпака, 5, та облаштування в ньому пункту спеціалізованого обслуговування транспортних засобів (том 1, аркуші справи 11-12).
Згідно пункту 8.1 договору від 01.11.1998 строк його дії складає з 01.11.1998 по 01.11.2008.
15.10.2001 сторони уклали додаткову угоду №2 до Договору від 01.11.1998, якою встановили порядок викупу орендованого майна (том 1, аркуш справи 16).
Матеріалами справи також підтверджено, що 15.10.2001 між відкритим акціонерним товариством "Севастопольська автобаза" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди майна з правом викупу №17/10, відповідно до умов якого відповідач (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у володіння і користування нежилі приміщення, що розташовані в одноповерховій будівлі боксу-складу зберігання оборотних агрегатів, загальною площею нежитлових приміщень 98,8 м2 вартістю 15273,00 грн. (пункти 1.1-1.3 договору) (том 1, аркуші справи 14-15).
Строк дії вказаного договору визначено з 20.09.2001 по 20.09.2011 (пункт 3.1 договору).
Згідно пункту 1.1 додаткової угоди №2 до договору оренди від 01.11.1998 та пункту 8.1 договору від 15.10.2001 викуп майна, що орендується, здійснюється за його розрахунковою вартістю на момент укладення цих договорів. Орендоване майно переходить у власність орендаря з моменту внесення ним всієї належної суми орендної плати за весь період дії цього договору та здійснення розрахунків в погашення розрахункової вартості майна, що орендується. Викуп майна оформляється договором купівлі-продажу між орендодавцем та орендарем.
Зазначеними угодами також передбачено, що порядок передачі та оформлення права власності на орендоване майно здійснюється сторонами за актом приймання-передачі протягом 30 календарних днів з моменту закінчення строку дії договору, а також здійснення орендарем останнього перерахування орендної плати та розрахункової вартості майна на розрахунковий рахунок орендодавця (пункт 2.1 додатку №2 та пункт 8.2 договору від 15.10.2001). Водночас, пунктами 2.2 Додатку №2 до договору оренди від 01.11.1998 та 8.3 договору оренди майна з правом викупу від 15.10.2001 передбачене достроковий викуп орендованого майна.
Позивачем був підготовлений та надісланий відповідачу для розгляду проект договору від 18.05.2010 купівлі-продажу орендованого майна за договорами оренди, проте, відповідач відмовився від укладення договору купівлі-продажу орендованого майна, що і стало причиною для звернення позивача до суду з даним позовом.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України цей Кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Отже, враховуючи те що правовідносини із договорів оренди від 01.11.1998 та від 15.10.2001 продовжували існувати після набрання чинності положень Господарського кодексу України, судова колегія вважає можливим застосувати до спірних відносин норми Господарського кодексу України.
Згідно частині 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди (частина 1 статті 289 Господарського кодексу України).
Як вбачається з умов пункту 1.1 додаткової угоди №2 до договору оренди від 01.11.1998 та пункту 8.1 договору від 15.10.2001 сторони домовились про право орендаря на викуп об'єкту оренди.
Проте, матеріалами справи підтверджено, що 23.08.2002 між відкритим акціонерним товариством "Севастопольська автобаза", правонаступником якого є відповідач у справі, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, а саме: частини профілакторію а/к-1 (літера Б ІІ-2, III), розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Ковпака, 5, загальною площею 216,4 м2 (реконструйованою площею 338 м ), вартістю 37100,00 грн. (том 1, аркуші справи 72-74). Тобто вказаний договір укладався стосовно того ж об'єкту, щодо якого позивач просить зобов'язати укласти договір купівлі-продажу у даному позові.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі викупу (приватизації) об'єкта оренди.
Отже, судова колегія дійшла висновку про те, що обов'язок відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" щодо укладення договору купівлі-продажу, передбачений умовами пункту 1.1 додаткової угоди №2 до договору оренди від 01.11.1998 та пункту 8.1 договору від 15.10.2001, припинив свою дію, у зв'язку з чим вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є безпідставними.
При цьому, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду України від 13.05.2008, яку було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2008 у справі №20-5/092-7/126-2/110 договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.08.2002 розірвано.
Більш того, позивачем заявлені позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача до укладення договору купівлі-продажу частки профілакторію автоколони № 1 (№ П-2, з № III-1 по № Ш-6), загальною площею 240 м2, що розташовані в літері „Б" (будівля гаражу) за адресою: м. Севастополь, вул. Ковпака, 5.
А з наданої відповідачем копії інвентарної справи вбачається, що в літ. „Б" за адресою: м. Севастополь, вул. Ковпака, 5, приміщення № ІІ-2 та з № III-1 по № Ш-6, загальною площею 240 м2 відсутні, що також свідчить про неможливість задоволення позову (том 1, аркуші справи 122-125).
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та скасування рішення господарського суду першої інстанції судовою колегією не вбачається.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 12 липня 2010 року у справі № 5020-10/148-3/109 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді