Справа № 308/11921/24
29 серпня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі
головуючого судді - Шумило Н.Б.
за участю секретаря судового засідання - Кравчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Короткий виклад обставин справи
ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Шкорка І.М. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 957214 від 07.07.2024 року.
В обґрунтування позову посилається на те, що 07.07.2024 відносно позивача винесено постанову серії БАД №597214. Вважає дана постанова є незаконною, свавільною, безпідставною та необгрунтованою.
Згідно даної постанови позивач 07.07.2024 о 11.31 год. поза населеним пунктом керував транспортним засобом, на якому не були увімкнені фари ближнього світла або денного ходового світла, після зупинки також не мав при собі відповідних документів, чим ніби порушив ПДР.
Однак, дане не відповідає дійсності, так, в дійсності позивач 07.07.2024 о 11.31 год. поза населеним пунктом керував транспортним засобом, на якому були увімкнені фари ближнього світла. Жодних доказів поліцейський в оспорюваній постанові у графі 7 не зазначив. Враховуючи наведене вказана постанова є незаконною, та підлягає скасуванню.
Процесуальні дії по справі
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.07.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху. При цьому, 22.07.2024 представник позивача , якою були усунуті недоліки зазначені в ухвалі.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.07.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, та постановлено справу розглядати із врахуванням особливостей провадження, встановлених ст. 286 КАС України.
До суду 05.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника ГУНП в Закарпатській області Олексій В.В. поступив відзив на позовну заяву, з доказами направлення іншим учасникам справи. У відзиві, серед іншого зазначено, що ГУНП в Закарпатській області не визнає позов ОСОБА_1 в повному обсязі. 3 матеріалів справи вбачається, що 07.07.2024 року о 12 год 03 хв, водій керував ТЗ без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, під час перевірки документів водія, останній не надав ні посвідчення водія ні свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу чим порушив п.п. 9.8., 2.1. А,Б, 2.4.А ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст.126 та ч. 2 ст.122 КУпАП. Постановою серії БАД № 597214 від 07.07.2024 ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Вказано, що відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов?язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. За приписами пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Також містятьть посилання на положення п.9.8, 2.1 ПДР, норми КУпАП.
Також зазначено, що старшим інспектором СРПП ВП 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_3 , було виявлено правопорушення, вчинене позивачем, внаслідок чого було складено постанову серії БАД № 597214 та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 та ч 1 ст. 126 КУпАП. Звернуто увагу суду, що 07.07.2024 р. позивачем також було вчинено адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, та матеріали справи були передані до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (справа №308/11822/24 призначено до судового розгляду на 06.08.2024 року.
Вказано, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню
13.08.2024 до суду від представника позивача поступила відповідь на відзив, в якій зазначено що твердження відповідача, що ніби позивач їхав із не увімкнутими фарами та габаритами, не підтверджено жодним доказом, є голослівним.
Розгляд справи 13.08.2024 та 22.08.2024 не відбувся, через зайнятість головуючого судді в розгляді невідкладних справ, як слідчий суддя.
Позивач у судове засідання 29.08.2024 не з'явився, хоча про дату, місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому, 22.08.2024 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Шкорки І.М., який діє на підставі ордера серія АО №1135308 від 17.07.2024 поступила заява, в якій просить розглядати справу за їх відсутності, що суд вважає за можливе.
Відповідач Головне управління Національної поліції в Закарпатській області у судове засідання свого повноважного представника не направив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, через зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, про причини неявки такого суд не повідомив. При цьому, 05.08.2024 до суду поступив відзив на позовну заяву.
Разом з тим, в силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що 07.07.2024 року старшим інспектором СРПП ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській областікапітаном поліції Стойкою М.П. відносно ОСОБА_2 винесено постанову серії БАД № 597214 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Згідно постанови серія БАД № 597214 від 07.07.2024 року ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом 07.07.2024 о 11.31 год. керуючи транспортним засобом марки «Пежо», реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі Київ-Чоп, 825 км, поза населеним пунктом рухався без увімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів, чим порушив п.п. 9.8, під час перевірки водія водій не мав при собі, не пред'явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.п. 2.4а, 2.1б ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП.
З копії посвідчення водія НОМЕР_2 слідує, що таке видане 22.06.2023 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорія «В».
Також, до позову додано документи не на мові якою здійснюється судочинство, тому суд немає можливості такі дослідити та надати їм оцінку.
Застосовані норми права, позиція суду та оцінка доводів
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За приписами частини 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.п. 2.1а,б Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони -технічний талон).
Відповідно до п.2.4.а на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Згідно пункту 9.8 (д) ПДР під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
У позовній заяві позивач просить скасувати постанову серії БАД № 597214 від 07.07.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП, вважає її незаконною та необгрунтованою, оскільки 07.07.2024 о 11.31 год. поза населеним пунктом керував транспортним засобом, на якому були увімкнені фари ближнього світла.
При цьому, слід зазначити, що факт порушення водієм Правил дорожнього руху фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинен бути достатньо обґрунтованим належними та допустимими доказами, які б усували будь-які сумніви щодо наявності такого порушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В той же час, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події тощо.
Також, Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 року у справі № 357/10134/17 звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Проте відповідачем до відзиву не надано, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, згідно переліку ст. 251 КУпАП, які б свідчили про наявність викладеного в оскаржуваній постанові порушення або що інспектором здійснено під час розгляду адміністративної справи заходи щодо збирання та оцінки цих доказів, відео з нагрудної камери поліцейського в матеріалах справи відсутні та відповідачем не долучено, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав до суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 72 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Суд погоджується із наведеними у позовній заяві доводами позивача, про те, що відповідачем, всупереч ст. 77 КАС України не надано доказів та не зазначено обставин, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень передбачених ч.2 ст. 122 та ч.1 ст. 126 КУпАП.
При цьому, відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити правомірність своїх дій на стадії судового розгляду справи, судом було забезпечено відповідачу право на подання до суду відзиву на позовну заяву, останній таким правом скористався, однак на підтвердження викладених у відзиві обставин жодних доказів не додано.
Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відтак, суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у постанові про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», оскільки відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Також, слід зазначити, що відносно ОСОБА_1 винесено постанову та накладено стягнення, в тому числі за ч.1 ст. 126 КУпАП, а саме за керування особою транспортним засобом, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія.
Водночас, із оскаржуваної постанови вбачається, що у такій в графі «серія (за наявності) та номер документа, що посвідчує особу» зазначено посвідчення водія НОМЕР_2 від 22.06.2023.
Беручи до уваги наведене, а також те, що будь-яких належних і допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені ч.2 ст.122 та ч.1 ст. 126 КУпАП, відповідачем до суду надано не було, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до положень ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд у даній справі також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на викладене, з врахуванням з'ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що оспорювана постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, оскільки фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.2, 3, 5, 9, 72, 75-77, 90, 139, 286, 293 КАС України, ст. 122, 245, 251, 280 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- задовольнити.
Скасувати постанову серії БАД № 597214 від 07.07.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 40108913, місцезнаходження: м.Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13.
Повне рішення суду складено - 29 серпня 2024 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б. Шумило