Справа № 308/11704/18
23 серпня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді ПридачукаО.А.
за участю секретаря судового засідання - БомбушкаряВ.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про стягнення безпідставно набутих коштів
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Ужгородської міської ради про стягнення безпідставно набутих коштів.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що на підставі рішення IV сесії Ужгородської міської ради V скликання № 199 від 26.01.2007 року отримав земельну ділянку площею 0,0621 га в мікрорайоні «Червениця», масив № 2 поз. 12. Цим же рішенням зобов'язано громадян створити товариство забудовників для централізованого розвитку інфраструктури за рахунок коштів забудовників. Також вирішено видавати документи котрі посвідчують право власності на земельну ділянку тільки членам створеного товариства.
Рішенням 4 сесії міської ради 5 скликання № 99 від 23.11.2006 року «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» та № 245 від 21.02.2007 року «Про зміни до рішення 4 сесії міської ради 5 скликання № 99 від 23.11.2006 року» при вирішенні питань про надання у приватну власність громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва передбачено обов'язкові умови: перерахування громадянами, яким міської радою виділено земельні ділянки для індивідуальної забудови, коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста з розрахунку 25,00 гривень за 1 кв. м. протягом 30-ти календарних днів з моменту підпису рішення міським головою. Відповідно до п. 3 рішення 4 сесії міської ради скликання № 99 від 23.11.2006 року «про умови надання земельних ділянок для індивідуального-житлового будівництва» - у разі невиконання цих умов, рішення про надання земельної ділянки втрачає чинність». Таким чином, рішення носило зобов'язальний характер для громадян, яким міською радою виділено земельні ділянки для індивідуальної забудови.
21.03.2007 року згідно з квитанцією № К1/1 позивачем через АППБ «Аваль» було перераховано суму 15525,00 грн. до міського бюджету м. Ужгорода. Кошти позивач сплатив з розрахунку 25 грн. за 1 кв.м. земельної ділянки, відповідно до рішення Ужгородської міської ради № 99 від 23.11.2006 року 4 сесії 5 скликання. Після здійснення оплати позивачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 020960 площею 0,0621 га з кадастровим номером 2110100000:45:001:0229
Також зазначає, що кошти на розвиток інфраструктури відраховувались на підставі постанови КМУ «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів» від 24.01.2007 року № 40, яка втратила чинність на підставі постанови КМУ № 415 від 28.04.2009 року. Розмір відрахувань залежав від вартості будівництва, однак мова про вартість будівництва при оформленні та отриманні державного акту на право власності на земельну ділянку не йшлося.
Зазначає, що постановою Ужгородського міськрайонного суду по адміністративній справі № 2а-1024/11 від 14.02.2013 року, яка набрала законної сили 20.03.2014 року на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 876/6629/13, рішення Ужгородської міської ради від 23.11.2006 року № 99 «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» яким встановлено обов'язкові умови при вирішенні питань про надання у приватну власність громадянам земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, визнано незаконним та скасовано.
Даною постановою встановлено, що всі питання, пов'язані з виготовленням будь-яких технічних умов будівництва житлового будинку на земельній ділянці та пов'язані з ними витрати, в тому числі і сплата коштів замовників, що залучалися для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів згідно постанови КМУ «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів» від 24.01.2007 року № 40, повинні вирішуватися вже після отримання у власність земельної ділянки, а не при вирішенні питання про її надання.
Вказує, що участі в адміністративній справі № 2а-1024/11 позивач не приймав, а тому не знав, що рішення Ужгородської міської ради № 99 від 23.11.2006 року «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» є скасованим і незаконним. Про безпідставність оплати та скасування рішення Ужгородської міської ради № 99 від 23.11.2006 року «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» позивач дізнався випадково із ЗМІ 22.10.2015 року, а отже станом на час звернення до суду строк позовної давності не пропущено. До того моменту позивач не володів інформацією про незаконність вищевказаного рішення та можливість повернення безпідставно набутих коштів, оскільки не є юридично грамотною людиною, а тому повірив у необхідність сплати коштів та до недавнього часу вважав його законним. Відтак, внаслідок сплати коштів, правові підстави яких відпали, йому нанесено матеріальну шкоду в сумі 15525,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, та приймаючи до уваги, що Ужгородська міська рада після скасування судом рішення Ужгородської міської ради від 23.11.2006 року № 99 «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» на підставі якого позивач перерахував на рахунок відповідача кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгород в мікрорайоні «Червениця» використовує ці кошти безпідставно позивач, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, просить поновити строк для звернення до суду з позовом, як такий, що пропущений з поважних причин та стягнути з Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ: 33868924, на його користь суму безпідставно набутих коштів у розмірі 15525,00 грн., а також сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У матеріалах справи наявна заява представника відповідача про розгляд справи у відсутності представника Ужгородської міської ради, з врахуванням поданого відзиву.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача в якому представник заперечує проти позову, вважаючи такий безпідставним. Зазначає, що рішенням Ужгородської міської ради №621 від 05.02.2008 року позивачу була передана у приватну власність вищевказана земельна ділянка. Посилаючись на лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 12/6-429 від 24.04.2008 року» «Щодо застосування положень постанови КМУ від 24.01.2007 року № 40 зазначає, що питання пов'язані з виготовленням технічних умов розвитку інженерних мереж кварталу, профілювання доріг тощо та пов'язані з цим витрати повинні вирішуватися під час отримання у власність земельної ділянки. Також вказує, що на момент винесення рішення Ужгородської міської ради № 621 від 05.02.2008 року позивачу було відомо про діючі рішення ради №99 від 23.11.2006 року, яким передбачалось перерахування коштів у разі виділення земельної ділянки. Позивач, отримавши земельну ділянку, в добровільному порядку сплатила кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. В подальшому згідно з рішеннями сесії №388 від 05.07.2007 року «Про зміни до рішення ХІХ сесії міськради IV скликання від 09.07.2007 р. №85» кошти від надходження внесків для пайової участі в розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, а також індивідуальних житлових районів, перерахованих громадянами індивідуальними забудовниками новостворених індивідуальних житлових масивів були використані 50% на проведення видатків, спрямованих на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, а 50% через головного розпорядника коштів спрямовуються новоствореним товариствам забудовників для центрального розвитку інфраструктури кварталу. Зазначає, що інформацію про скасування рішення позивач могла отримати раніше, оскільки така була опублікована на веб-сайті «Закарпаття онлайн» 09.04.2009 року та просить суд застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові.
Дослідивши матеріали справи суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до Рішення IV сесії V скликання Ужгородської міської ради від 26.01.2007 року № 199 «Про надання земельних ділянок» ОСОБА_1 , проживаючому по АДРЕСА_1 , була надана у приватну власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд в мікрорайоні «Червениця» масив № НОМЕР_1 , площею 0,0621 га поз. 12
Зазначеним рішенням зобов'язано громадян створити товариства забудовників для централізованого розвитку інфраструктури за рахунок коштів забудовників. Документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, видати членам створеного товариства.
У судовому засіданні встановлено, що для оформлення державного акту на право власності на зазначену в рішенні земельну ділянку Ужгородською міською радою було зобов"язано ОСОБА_1 здійснити внесення до бюджету міста коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста виходячи з розрахунку 25,00 грн. за один квадратний метр протягом 30 календарних днів згідно із рішенням Ужгородської міської ради від 23.11.2006 року № 99 «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва».
Пунктом 3 рішення № 99 від 23.11.2006 року було визначено, що у разі невиконання цих умов рішення про надання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва втрачає чинність.
На виконання такої вимоги, ОСОБА_1 21.03.2007 року, було перераховано до міського бюджету м. Ужгорода суму 15525,00 грн., з призначенням платежу «СКО32 плата за землю для перерахування на рах. 31514931700002, що підтверджується платіжним дорученням квитанцією № К1/1 від 21.03.2007 року. Фактично внесені кошти із розрахунку 25 грн. за 1 кв.м.
В подальшому ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 020960 площею 0,0621 га з кадастровим номером 2110100000:45:001:0229.
22.10.2015 року із засобів масової інформації позивач дізнався про те, що рішення Ужгородської міської ради № 99 від 23.11.2006 року «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» скасовано судові справи, якими повертають зайво сплачені кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ужгорода.
Частиною першою ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як встановлено в судовому засіданні постановою Ужгородського міськрайонного суду по адміністративній справі № 2-а-1024/11 від 14.02.2013 року, яка набрала законної сили 20.03.2014 року на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду по справі № 876/6629/13, рішення Ужгородської міської ради від 23.11.2006 року № 99 визнано незаконним та скасовано. З матеріалів справи вбачається, що позивач не був учасником вищезгаданого судового процесу, а отже знати про рішення судів не міг. Позивач зазначає, що про скасування рішення Ужгородської міської ради № 99 від 23.11.2006 року «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва» та можливість повернення сплачених на підставі такого коштів дізнався із ЗМІ, у підтвердження чого надає копію інтернет-видання Uzhgorod.inз публікацією від 22.10.2015 року з назвою «Ужгородець через суд зобов'язав міськраду повернути йому 18 тисяч». З позовною заявою до суду позивач звернувся 16.10.2018 року, а тому суд уважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.
У відповідності до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
При цьому у розумінні ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва,. будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Процедура безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначена ст. 118 Земельного кодексу України, якою не передбачено можливість встановлення додаткових умов при вирішенні питань стосовно передачі громадянам у власність земельних ділянок. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Щодо посилання у відзиві на позов представника відповідача на норми Закону України «Про планування і забудову території», положення даного закону не можуть бути підставою для прийняття рішення щодо обов'язкової сплати коштів особами, якими подано клопотаннями до міської ради щодо безоплатного одержання у власність земельної ділянки та про втрату чинності таким рішенням, у разі несплати грошових коштів, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З контекстного аналізу зібраних доказів, суд дійшов висновку, що зобов'язання позивача сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури до моменту оформлення ним права власності на земельну ділянку, яка розташована у мікрорайоні «Червениця» масив № НОМЕР_1 , площею 0,0621 га поз. 12 , було безпідставним.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів такого захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст. 15 ЦК України).
Статтею 1212 ЦК України регламентовано обов'язок особи, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи вищезазначене, та приймаючи до уваги, що Ужгородська міська рада після скасування судом рішення Ужгородської міської ради від 23.11.2006 р. № 99 «Про умови надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва», на підставі якого позивачем перераховано на рахунок відповідача кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в розмірі 15525,00 грн., використовує ці кошти безпідставно, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення безпідставно набутих коштів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, то з відповідача на його користь слід стягнути суму сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12,13 141, 228, 229, 247, 263, 265, 273, 274, 279, 352-353 ЦПК України, ст. 1212 ЦК України, ст. 118 ЗК України суд
Позов задовольнити .
Стягнути з Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ: 33868924, місцезнаходження, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 , 15525,00 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять грн. 00 коп.) грн. безпідставно набутих грошових коштів та 704,80 (сімсот чотири грн. 80 коп.) грн. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: О.А. Придачук