Постанова
Іменем України
27 вересня 2010 року Справа № 2-11/6023-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_1 (повноваження перевірені), паспорт НОМЕР_1 від 03.02.99, фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
позивача: ОСОБА_2, довіреність № 3832 від 30.11.09, фізична особа - підприємець ОСОБА_1;
відповідача: не з'явився, багатофункціональний сільськогосподарський виробничий кооператив "Суворовський" в особі ліквідатора багатофункціонального сільськогосподарського виробничого кооперативу "Суворовський" ОСОБА_3;
відповідача: не з'явився, виконавчий комітет Суворовської сільської ради;
третьої особи: не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія";
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 08 грудня 2009 року у справі № 2-11/6023-2009
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);
(АДРЕСА_2)
до багатофункціонального сільськогосподарського виробничого кооперативу "Суворовський" (вул. Суворовська, 25а, Суворовське, Сакський р-н, 96526)
в особі ліквідатора багатофункціонального сільськогосподарського виробничого кооперативу "Суворовський" ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)
виконавчого комітету Суворовської сільської ради (вул. Фестивальна, 2, Суворовське, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96526)
третя особа - Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" (вулиця Некрасова, 45, місто Євпаторія, АР Крим, 97400)
про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності;
за зустрічним позовом багатофункціонального сільськогосподарського виробничого кооперативу "Суворовський" в особі ліквідатора багатофункціонального сільськогосподарського виробничого кооперативу "Суворовський" ОСОБА_3
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 24874,00 грн.
Рішенням місцевого господарського суду первісний позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем), за позивачем визнано право власності на 40/100 часток вказаного об'єкту нерухомості, що складається зі складу, трьох підсобних приміщень та туалету (а.с. 84-89).
За зустрічним позовом про стягнення недоотриманої вартості об'єкту нерухомості (а.с. 37-39) місцевим господарським судом прийнята ухвала про затвердження мирової угоди, за якою сторони погодилися, що був укладений (сторони досягли усіх істотних умов) ними договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, покупець зобов'язався доплатити продавцю залишок вартості купленої будівлі (а.с. 81-83). Ця ухвала в апеляційному порядку не оскаржена.
Рішення суду за первісним позовом мотивоване тим, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який частково виконаний -покупцем оплачена ціна придбаного майна, але відповідач не ініціював засвідчення договору купівлі-продажу в нотаріальній формі через те, що в подальшому був не згоден з розміром ціни.
Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" звернулося з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, в якій просить рішення скасувати тому, що воно прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права (а.с. 100-102).
Ухвалою суду апеляційної інстанції ця юридична особа (а.с. 105) залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (а.с. 93-96).
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні 27 вересня 2010 року позивач та його представник проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили рішення господарського суду залишити без змін. Представники відповідача та третьої особи не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю сторін, що не з'явились.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 120-121, 132) та встановив наступне :
01 квітня 2000 року між орендодавцем - багатофункціональним виробничим сільськогосподарським кооперативом „Суворовський” (а.с. 51-70, 75-77) та орендарем - позивачем (а.с. 13) у простій письмовій формі укладений договір оренди приміщення під обладнання з переробки рису, яке розташоване на території зернотока в с. Жовтокаменка, вул. Полева, 1, що підтверджується договором та довідкою (а.с. 22, 19). 07 грудня 2009 року орендар оплатив орендодавцю борг з орендної платні станом на 01 січня 2009 року у сумі 6.236,98грн. (а.с. 71-72).
В межах цих договірних відносин позивач отримувала дозвіл орендодавця на поліпшення предмету оренди (збудування прибудови до складу), дозвіл (рішення №140 від 26 жовтня 2006 року) виконавчого комітету Суворівської сільської ради Сакського району Автономної Республіки Крим на здійснення будування прибудови за літ. „А” площею 50,6 кв.м., дозвіл на початок робіт, та були надані висновки -технічній, експертній та органів санепідемнагляду, (а.с. 11, 14-18, 20).
26 квітня 2004 року рішенням членів кооперативу (3 чоловіка) було вирішено продати 1/3 частки зерноскладу за 10.000,00 грн. для погашення податкового боргу (а.с. 25).
Однак, право власності на будинковолодіння №1 (склад зернотока літера „А”, прибудова „а”) по вул. Польова первісно було зареєстроване за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності Сакської державної адміністрації від 14 лютого 2005 року (а.с. 27), тобто після прийняття рішення про продаж вказаного майна.
У червні-вересні 2005 року позивач готівкою до каси відповідача сплатила за реалізацію частки зерноскладу кошти в загальній сумі 10.00,00 грн. (а.с. 23).
23 червня, 05 та 09 вересня 2005 року відповідач передав позивачу частку зерноскладу с. Жовтокаменка, про що видані накладні з відміткою „Оплачено” (а.с. 23а-24).
З пояснень позивача та її представника, письмових доказів слідує, що вперше право власності на 40/100 часток за позивачем було визнано за рішенням Євпаторійського міського суду від 02 березня 2006 року у справі №2-1387/2006 (а.с. 27), у зв'язку з чим 26 травня 2008 року позивачу наданий державній акт на право власності на земельну ділянку -0,3500 га по АДРЕСА_4, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 12). Але в подальшому вказане судове рішення було скасоване в апеляційному порядку, справа закрита через те, що спір про захист прав фізичної особи -підприємця не підвідомчій судам загальної юрисдикції.
12 вересня 2005 року відкрито провадження у справі №2-8/12575-2005 про банкрутство багатофункціонального сільськогосподарського виробничого кооперативу „Суворовській”, 07 березня 2006 року кооператив визнаний банкрутом, розпочата процедура ліквідації, 08 вересня 2009 року продовжений строк ліквідаційної процедури до 07 вересня 2010 року (а.с. 21 чи 40-42).
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Позивач за первісним позовом вважає, що він набув право власності на частку нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу, якій не посвідчено нотаріально.
Відповідно до частини 4 статті 203, частини 1 статті 657, статті 220 Цивільного кодексу України правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; для договору купівлі-продажу нерухомого майна законом встановлено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору.
Згідно з частиною 2 статті 215 вказаного Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частина 1 статті 220 Цивільного кодексу України також передбачає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Але частина 2 цієї статті встановлює, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Стаття 655 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором купівлі-продажу продавець передає майно (товар) у власність покупцеві, а покупець приймає майно (товар) і зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму.
Такім чином, істотними умовами договору є предмет договору -майно (товар), ціна, за яку здійснюється купівля-продаж такого майна (товару).
Як слідує з вказаних обставин, сторони не досягли згоди щодо таких істотних умов договору, а саме - щодо розміру частки нерухомого майна та його ціни, тому що в рішенні кооперативу вказано про намір продати 1/3 частину нерухомого майна, а позивач наполягає на тому, що було продано 40/100 частин; спочатку кооператив вказав у своєму рішенні про намір продати майно за 10.000,00 грн., але потім наполягав на більшій сумі, на що погодився позивач та на стадії розгляду справи місцевим господарським судом доплатив відповідачу 24.874,00 грн. (а.с. 132).
Крім того, з письмових доказів вбачається, що договір купівлі-продажу не в письмовій, не в нотаріальній формі не укладався, надані докази (рішення кооперативу, платіжні документи) свідчать лише про намір укласти такій договір.
Крім того, письмових доказів про те, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору (у тому числі з тексту договору), також як і ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, судам першої та другої інстанцій не надано.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, у позові слідує відмовити.
Апеляційним господарським судом не можуть бути прийняти до уваги пояснення представника позивача та особисто позивача, надані в судовому засіданні апеляційного суду, про те, що вказані нежитлові приміщення (що входять до 40/100 часток) були збудовані позивачкою, на що вона мала згоду орендодавця та виконавчої влади, тому що позовні вимоги були обґрунтовані іншими обставинами -набуття права власності з правочину (договору купівлі-продажу), а не тим, що це є знов створене позивачкою майно. Тому для вирішення спору не має значення наявність та достатність дозвільних документів для такого будівництва.
Керуючись статтями 101, 102, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" задовольнити..
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від на рішення від 08 грудня 2009 року у справі № 2-11/6023-2009 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя
Судді