Справа № 308/13851/24
1-кс/308/4979/24
27 серпня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до ЄРДР № 12024071030001553 від 02.08.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна,-
Прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до ЄРДР № 12024071030001553 від 02.08.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна.
Клопотання мотивовано тим, що як встановлено досудовим розслідуванням 01.08.2024 року до СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення від 94 прикордонного загону про те, що ними разом з працівниками ВМП ГУНП в З/о встановлено, що громадянин ОСОБА_4 за попередньою змовою з іншими невстановленими особами здійснюють незаконне переправлення осіб призовного віку через державний кордон України до Словацької Республіки за грошову винагороду.
На початку липня 2024 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , познайомився з невідомою йому на той час особою - ОСОБА_6 , який бажав незаконно перетнути державний кордон України. Після цього, він розповів про цю ситуацію своєму товаришу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який погодився допомогти тій особі перетнути державний кордон України.
17.08.2024 близько 19:00 години, перебуваючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зустрівся з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким було обговорено шляхи перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску за двома можливими варіантами маршрутів руху, відобразивши це за допомогою карти «Google maps» а саме: один із маршрутів через вулицю Загорська в напрямку від міста Ужгород до Словацької Республіки, або через село Княгиня Ужгородського району гірсько-лісистою ділянкою за окремо обумовлену суму грошової винагороди. Після цього, домовившись, що перетин державного кордону України буде здійснений на території міста Ужгорода, а саме біля околиць вулиці Загорської, особи домовились про зустріч, яка була запланована на 18.08.2024 близько 18:00 години біля готелю «Закарпаття» за адресою: АДРЕСА_3 , для реалізації вищевказаних дій пов'язаних з незаконним перетином державного кордону.
Так, на виконання вказаної схеми ОСОБА_7 діючи умисно, з корисливих мотивів, 18 серпня 2024 року близько 19 год. 30 хв., перебуваючи біля готелю «Закарпаття» за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, площа Кирила і Мефодія, 5, зустрівся із громадянином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомив останньому, що організує його незаконне переправлення через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску до Словацької Республіки. За вказані дії ОСОБА_7 висунув вимогу ОСОБА_6 про надання грошової винагороди у розмірі 6000 доларів США. Після чого, ОСОБА_7 викликав таксі до готелю «Закарпаття» з кінцевою зупинкою біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться на АДРЕСА_4 , на якому вони вдвох прибули до зазначеного магазину. В подальшому від магазину «Ківі» ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вирушили у пішому порядку в бік державного кордону України, під час чого ОСОБА_7 надавав ОСОБА_6 вказівки та поради щодо маршруту руху до державного кордону та шляхів непомітного подолання загороджувального паркану державного кордону України, де потім ОСОБА_6 , безпосередньо біля лінії державного кордону передав ОСОБА_7 на його вимогу заздалегідь ідентифіковані імітаційні грошові кошти у розмірі 6000 доларів США за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України. Після цього о 20 години 50 хвилин, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виявлено та затримано працівниками правоохоронних органів.
В межах розслідування даного кримінального провадження, 18.08.2024 в порядку статті 208 КПК України було затримано громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час затримання якого, в ході проведення особистого обшуку було виявлено та вилучено: Імітаційні засоби під виглядом грошових коштів у сумі 6000 доларів США, купюрами по 100 доларів США у кількості 60 штук, які поміщено до спец пакету PSP 2143807; Мобільний телефон марки «ZTE», моделі «Blade A51», IMEI: НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ СУ.
У клопотанні вказано на те, що таким чином, органом досудового розслідування зібрано достатніх даних про те, що вищевказані предмети містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому дані об'єкти підпадають під визначення речового доказу згідно ч.1 ст. 98 КПК України.
У клопотанні містяться покликання на . 2 ст. 9, абз. 1 ч. 5 ст. 171, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 170, п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 1 ст. 94, ст. 98, ч.ч.3,4 ст. 132, ч. 3 ст. 170, ч. 5 ст. 171, п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України.
Прокурор зазначає, що 19 серпня 2024 року постановою слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 , який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, вилучені імітаційні засоби під виглядом грошових коштів у сумі 6000 доларів США, купюрами по 100 доларів США у кількості 60 штук, які поміщено до спец пакету PSP 2143807 та мобільний телефон марки «ZTE», моделі «Blade A51», IMEI: НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ СУ - визнано речовим доказом.
Як зазначає прокурор зважаючи на те, що вказані об'єкти є речовими доказами, їхнє перебування на зберіганні у третіх осіб, створює високі ризики до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі вказаного майна, що, своє чергою, унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ч. 1 ст. 2 КПК України.
Також у клопотанні вказано на те, що перебування вказаних об'єктів на зберіганні у власника або іншої особи, у зв'язку з їхньою заінтересованістю, що може виразитися у пошкодженні, перетворенні, псуванні, приховуванні згаданого вище майна, може вплинути повноту та достовірність проведеної експертизи, оскільки на даний час виникла необхідність у призначенні ряду слідчих дій та судових експертиз.
Прокурор вказує на те, що предмети визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Так прокурор зазначає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, а також те, що у разі задоволення вказаного клопотання може бути виконане завдання арешту, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів, задля захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, керуючись ст. ст. 2, 9, 16, 36, 131, 132,167, 170,171 КПК України, та просить: накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: Імітаційні засоби під виглядом грошових коштів у сумі 6000 доларів США, купюрами по 100 доларів США у кількості 60 штук, які поміщено до спец пакету PSP 2143807; Мобільний телефон марки «ZTE», моделі «Blade A51», IMEI: НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ СУ.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. При цьому зазначає, що ним повідомлено власників майна про дату та час розгляду клопотання.
Власник майна в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, заяв та клопотань не подавав.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчий суддя, на підставі ч.2 ст. 172 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності належним чим повідомлених сторін кримінального провадження, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Ужгородського РУП ГУПН в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024071030001553 від 02.08.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У рамках досудового розслідування даного кримінального провадження, 18.08.2024 в порядку статті 208 КПК України було затримано громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час затримання якого, в ході проведення особистого обшуку було виявлено та вилучено: Імітаційні засоби під виглядом грошових коштів у сумі 6000 доларів США, купюрами по 100 доларів США у кількості 60 штук, які поміщено до спец пакету PSP 2143807; Мобільний телефон марки «ZTE», моделі «Blade A51», IMEI: НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ СУ.
Матеріали справи містять протокол затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину - ОСОБА_7 , від 18.08.2024. Зі змісту протоколу вбачається що у останнього було виявлено та вилучено: Імітаційні засоби під виглядом грошових коштів у сумі 6000 доларів США, купюрами по 100 доларів США у кількості 60 штук, які поміщено до спец пакету PSP 2143807; Мобільний телефон марки «ZTE», моделі «Blade A51», IMEI: НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ СУ.
19 серпня 2024 року постановою слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 , який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, вилучені імітаційні засоби під виглядом грошових коштів у сумі 6000 доларів США, купюрами по 100 доларів США у кількості 60 штук, які поміщено до спец пакету PSP 2143807 та мобільний телефон марки «ZTE», моделі «Blade A51», IMEI: НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ СУ - визнано речовим доказом.
Згідно матеріалів справи: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 19 серпня 2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно ст. п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч3. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя вважає, доведеним, що вилучені, згідно протоколу затримання підозрюваного ОСОБА_7 , могли зберегти на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.
При цьому, вказане в клопотанні таке майно на переконання слідчого судді, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання).
У даному кримінальному провадженні є підстави вважати, що тимчасово вилучене майно може бути приховано, передано, пошкоджено або знищено заявленим володільцем. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч.ч. 2,3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.
Таким чином, з огляду на вказане вище, слідчий суддя вважає, що в даному випадку вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, є всі правові підстави для накладення арешту на вказане майно.
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, встановлення осіб винних у вчиненні кримінального правопорушення, та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово розпоряджатися вказаним майном.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
В даному випадку звертаючись до суду із даним клопотанням слідчий керується п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме зазначає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, ОСОБА_7 , було затримано 18.08.2024, клопотання надійшло до суду поштовим зв'язком та зареєстровано 22.08.2024. Згідно відтиску поштового штемпелю подано до поштового відділення для направлення 19.08.2024 року.
Таким чином в даному випадку органом досудового розслідування дотримано процесуальних строків передбачених КПК України.
Слідчий суддя вважає, що на виконання вимог ч.1 ст. 173 КПК України прокурором, слідчому судді доведено необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для арешту майна, оскільки враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Таким чином клопотання підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 394, 395 КПК України,слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до ЄРДР № 12024071030001553 від 02.08.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна,- задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: Імітаційні засоби під виглядом грошових коштів у сумі 6000 доларів США, купюрами по 100 доларів США у кількості 60 штук, які поміщено до спец пакету PSP 2143807;
Мобільний телефон марки «ZTE», моделі «Blade A51», IMEI: НОМЕР_1 , який поміщено до паперового конверту НПУ СУ.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1