Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1577/24
29.08.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виноградівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності.
До початку розгляду вимоги позову позивач збільшив та просить визнати за ним право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нове життя» (с.Олешник) розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах та вартістю 7097 гривень; право на земельну частку (пай) у землі, яка іїеребуває у колективній власності КСП «Нове життя» (с.Олешник) розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах та вартістю 7097 гривень та право власності на майновий пай члена ВСГК «Нове життя» (с.Олешник) у розмірі 21315,72 гривень (0,37% загальної вартості майна пайового фонду).
Позов мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем по смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заповіту покійна не залишила. Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Позивач як син є спадкоємцем за законом першої черги, батько позивача (чоловік спадкодавця) ОСОБА_3 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно положень ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкодавцю (матері позивача) належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нове життя» загальним розміром 4,36 в умовних кадастрових гектарах та право власності на майновий пай члена ВСГК «Нове життя» у розмірі 21315,72 гривень (0,37%)
Набути право власності на спадкові речові права шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі позивач не може через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують належність майнових прав покійному спадкодавцю. Така ситуація обумовлена тим, що у документованих матеріалах, що залишилися по смерті матері оригіналів сертифікатів на право на земельну частку (пай), свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства віднайдено не було.
За вказаних обставин державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу відмовила.
Таким чином через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкові права позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до п.17 Перехідних положень Земельного, кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства; сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно положень ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК. Згідно ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майновий пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
Згідно з п.4 «Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.200l р. №177, до списку осіб, які мають право на майновий пай, включаються всі члени підприємства, а також, особи, за якими
відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай, зокрема: спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай.
За запитом позивача в архівних матеріалах Відділу №4 ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, матеріалах з паювання колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» було віднайдено копії сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ЗК №0088539 від-01.07.1997 року, серії ЗК №0088153 від 01.07.1997 року та свідоцтва про вправо власності на майновий пай члена ВСГК «Нове життя» серії ЗК №111 022262.
Право на земельну частку (пай) розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах за сертифікатом серії ЗК №0088539 від 01.07.1997 року було набуто спадкодавцем у порядку спадкування після смерті її матері (баби позивача) ОСОБА_4 . Відмітка про передачу майнового права міститься у згаданому документі.
Право на земельну частку (пай) розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах за сертифікатом серії ЗК №0088153 від 01.07.1997 року та право на майновий пай члена ВСГК «Нове житія» було набуто спадкодавцем у порядку спадкування після смерті її чоловіка (батька позивача) ОСОБА_3 . Мати позивача спадщину по смерті свого чоловіка прийняла, але набуття таких майнових прав не оформила (свідоцтво про право на спадщину не отримала).
У той же час ч.3 ст. 1296 ЦК України регламентовано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Верховний Суд роз'яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (таку правову позицію відображено в постанові ВС від 14.08.2019 р. у справі №523/3 522/16-ц).
Згідно положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності ж пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Для подальшого утримання та збереження майна необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку, не існує.
Таким чином, позивач, який в порядку спадкування за законом успадкував спадкове майно, яке згідно положень закону належить йому з часу відкриття спадщини, не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення нею повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном, вважає, що є всі правові підстави звернутися до суду із позовом про визнання за нею права власності на вищевказане спадкове майно.
Сторони у судове засідання не з'явилися, подали зави про розгляд справи без їх участі.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.
У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 13.12.2016 року (а.с.7).
Батько позивача - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 04.12.2000 року (а.с.9).
Родинні відносини позивача з померлими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджуються свідоцтвом про народження позивача НОМЕР_3 від 31.08.1982 року (а.с.6).
Спадкодавцю ОСОБА_2 за життя належав житловий будинок в АДРЕСА_1 та право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нове життя» (с.Олешник) розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах та вартістю 7097 гривень; право на земельну частку (пай) у землі, яка іїеребуває у колективній власності КСП «Нове життя» (с.Олешник) розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах та вартістю 7097 гривень та право власності на майновий пай члена ВСГК «Нове життя» (с.Олешник) у розмірі 21315,72 гривень (0,37% загальної вартості майна пайового фонду).
Належність спадкового будинку спадкодавцю підтверджується довідкою Виноградівської міської ради від 29.08.2024 року.
Належність майнових паїв підтверджується копіями сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ЗК №0088539 від 01.07.1997 року, серії ЗК №0088153 від 01.07.1997 року та свідоцтва про вправо власності на майновий пай члена ВСГК «Нове життя» серії ЗК №111 022262.
Право на земельну частку (пай) розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах за сертифікатом серії ЗК №0088539 від 01.07.1997 року було набуто спадкодавцем у порядку спадкування після смерті її матері (баби позивача) ОСОБА_4 . Відмітка про передачу майнового права міститься у згаданому документі.
Право на земельну частку (пай) розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах за сертифікатом серії ЗК №0088153 від 01.07.1997 року та право на майновий пай члена ВСГК «Нове житія» було набуто спадкодавцем у порядку спадкування після смерті її чоловіка (батька позивача) ОСОБА_3 . Мати позивача спадщину по смерті свого чоловіка прийняла, але набуття таких майнових прав не оформила (свідоцтво про право на спадщину не отримала).
Згідно довідки КП “Виноградівське РБТІ» №721 від 30.07.2024 року житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 будівництвом завершений. Правовстановлюючі документи не виготовлено (а.с.31).
Згідно технічного паспорту житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 1975 року побудови (а.с. 32-34).
Позивач спадщину прийняв, оскільки на час смерті проживав із спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1 , що стверджується відміткою у паспорті позивача у графі “місце проживання» (а.с. 5).
Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав).
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері. Спадщину прийняв. Інші спадкоємці відсутні.
Належність спадкодавцю спадкового майна доведено належними та допустимими доказами.
За вказаних обставин позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задоволити.
Визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :
- право власності на житловий будинок з надвірними побудовами в АДРЕСА_1 ;
- право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нове життя» (с.Олешник) розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах та вартістю 7097 гривень;
- право на земельну частку (пай) у землі, яка іїеребуває у колективній власності КСП «Нове життя» (с.Олешник) розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах та вартістю 7097 гривень;
- право власності на майновий пай члена ВСГК «Нове життя» (с.Олешник) у розмірі 21315,72 гривень (0,37% загальної вартості майна пайового фонду).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийВ. В. Леньо