Справа № 298/1608/24
Номер провадження 3/298/1078/24
27 серпня 2024 року смт. Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали об'єднаної справи №298/1608/24 (провадження 3/298/1078/24), які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Домашин, Великоберезнянського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, студента, за ч.2 ст. 204-1, ч.1 ст.185-10 КУпАП, -
До суду одночасно надійшло дві справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених за ч.2 ст. 204-1, ч.1 ст.185-10 КУпАП.
Постановою суду від 27 серпня 2024 року справи №298/1608/24 (провадження 3/298/1078/24) та №298/1610/24 (провадження 3/298/1080/24) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП та ч.1 ст.185-10 КУпАП об'єднано в одне провадження, об'єднаній справі присвоєно номер №298/1608/24 (провадження 3/298/1078/24).
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №144577 від 7 серпня 2024 року, ОСОБА_1 7 серпня 2024 року о 03 год. 05 хв. на околиці населеного пункту Княгиня Ужгородського району Закарпатської області на відстані 5100 метрів до лінії державного кордону в районі 65 прикордонного знаку був виявлений та затриманий під час спроби незаконного перетину державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб в кількості 7 громадян України. Під час затримання вдався до втечі в бік лінії державного кордону. Своїми діями порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №144576 від 7 серпня 2024 року, ОСОБА_1 7 серпня 2024 року о 03 год. 05 хв. на околиці населеного пункту Княгиня Ужгородського району Закарпатської області на відстані 5100 метрів до лінії державного кордону в районі 65 прикордонного знаку був виявлений та затриманий під час спроби незаконного перетину державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб в кількості 7 громадян України. Під час спроби незаконного перетину вчинив злісну непокору, а саме не виконав закону неодноразово повторену вимогу військовослужбовця ДПСУ лейтенанта ОСОБА_2 під час виконання службових обов'язків, та почав тікати в бік лінії державного кордону. Своїми діями порушив вимоги ст. 34 Закону України «Про ДПСУ», відповідальність за що передбачена за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушень заперечив. Пояснив, що він віз друга до дівчини в Княгиню. Їх зупинила поліція на початку села Княгиня, та провіряли його чи він п'яний за кермом. Він був тверезий. В подальшому поліцейські викликали прикордонників. У машині їх було четверо. Одного з них забрала поліція. Коли прибули прикордонники він показав їм посвідчення водія. ОСОБА_3 документи привіз батько. Повідомив, що прикордонники поводилися неадекватно, він думає, що вони були п'яні, і намагалися його побити. Він трохи втік в сторону і знімав їх на відео. Коли їх привезли у відділ прикордонної служби у нього забрали телефон і все видалили. Змусили підписати документи. Запевнив, що наміру перетинати державний кордон він не мав, просто їхав у сусіднє село з друзями, злісної непокори не вчиняв, трохи втік в сторону оскільки боявся що його поб'ють. Повідомив, що до адміністративної відповідальності притягається вперше.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У відповідності зі ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винен ОСОБА_1 у вчиненні такого і чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.
За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №144577 від 7 серпня 2024 року, ОСОБА_1 інкриміновано спробу незаконного перетинання державного кордону України, в пішому порядку, поза пунктами пропуску через державний кордон, з України в Словацьку Республіку у складі групи осіб, в умовах воєнного стану, і такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Положеннями ч.2 ст.204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.
Разом з цим, у протоколі складеному відносно ОСОБА_1 не вказано, в чому саме полягає суть вчиненого ним правопорушення, не зазначено в чому саме полягали дії ОСОБА_1 з кваліфікуючою ознакою вчинення правопорушення в складі групи осіб, не наведено, які саме дії здійснював останній, не вказано жодної дії, вчиненої ОСОБА_1 , яка б відповідала об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст.204-1 КУпАП.
Суддя зауважує, що наведення в описовій частині протоколу відомостей про виявлення та затримання ОСОБА_1 за спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза межами пунктів пропуску в складі групи осіб, без зазначення в чому саме виразились дії ОСОБА_1 щодо вчинення такої спроби, групою осіб, є неконкретним формулюванням обвинуваченням.
Матеріали справи не містять належних даних щодо умисних дій ОСОБА_1 спрямованих на спробу перетину державного кордону поза межами пунктів пропуску в складі групи осіб.
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 був безпосередньо виявлений та затриманий у складі групи осіб в кількості сім громадян України на околиці населеного пункту Княгиня, на відстані 5100 метрів до лінії державного кордону.
Зазначаючи у протоколі про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 було виявлено та затримано під час спроби незаконного перетину державного кордону, до матеріалів не долучено жодного доказу того, що даного громадянина було затримано при безпосередній спробі незаконного перетину державного кордону.
Перебування ОСОБА_1 у контрольованому прикордонному районі без надання належних та допустимих доказів, не може свідчити про те, що він намагався незаконно перетнути державний кордон України.
Сам по собі факт присутності особи у населеному пункті поряд із державним кордоном, не доводить умислу цієї особи на незаконний перетин кордону і факт спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Доказів про те, що ОСОБА_1 рухався в напрямку державного кордону, оминаючи населені пункти, що давало б підстави стверджувати, що він мав намір уникнути зустрічі із працівниками прикордонної служби, і таким чином незаконно перетнути кордон, матеріали справи не містять. Працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів вини ОСОБА_1 .
Доказів, які б беззаперечно вказували на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому правопорушенні за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, матеріали справи не містять.
Що стосується наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, суд зазначає наступне.
Положеннями ч.1 ст. 185-10 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Об'єктивна сторона складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: або охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено уст.20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».
Постановою Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року визначено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 7 серпня 2024 року о 03 год. 05 хв. на околиці населеного пункту Княгиня Ужгородського району Закарпатської області на відстані 5100 метрів до лінії державного кордону в районі 65 прикордонного знаку був виявлений та затриманий під час спроби незаконного перетину державного кордону в пішому порядку з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб в кількості 7 громадян України. Під час спроби незаконного перетину вчинив злісну непокору, а саме не виконав закону неодноразово повторену вимогу військовослужбовця ДПСУ лейтенанта ОСОБА_2 під час виконання службових обов'язків, та почав тікати в бік лінії державного кордону.
Як встановлено судом, в даному протоколі про адміністративне правопорушення в порушення вимог, передбачених ст.256 КУпАП, не зазначено законні вимоги представника Державної прикордонної служби та в чому полягало законне розпорядження чи вимога представника Державної прикордонної служби, і дій злісної непокори, які вчинив ОСОБА_1 .
З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень за ч. 2 ст. 204-1, ч. 1 ст.185-10 КУпАП, посадовою особою до матеріалів справи долучено протокол про адміністративне затримання від 7 серпня 2024 року; копію посвідчення водія виданого на ім'я ОСОБА_1 ; письмові пояснення ОСОБА_1 від 7 серпня 2024 року; копію протоколу про адміністративне затримання гр. ОСОБА_4 від 7 серпня 2024 року; копію протоколу про адміністративне затримання гр. ОСОБА_5 від 7 серпня 2024 року; копію протоколу про адміністративне затримання гр. ОСОБА_6 від 7 серпня 2024 року; копію протоколу про адміністративне затримання гр. ОСОБА_7 від 7 серпня 2024 року; копію протоколу про адміністративне затримання гр. ОСОБА_8 від 7 серпня 2024 року; копію протоколу про адміністративне затримання гр. ОСОБА_9 від 7 серпня 2024 року; довідку про результати проведення фільтраційно-перевірочних заходів (яка не містить дати складання), що «поза розумним сумнівом» не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.
За змістом складеного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано вчинення злісної непокори лейтенанту ОСОБА_2 разом з цим, матеріали справи взагалі не містять відомостей у підтвердження факту перебування (виконання службових повноважень) ОСОБА_2 в день події за складеним щодо ОСОБА_1 протоколом.
Матеріалами справи не доведено, що вчинені ОСОБА_1 дії свідчать про вчинення злісної непокори, зокрема, не виконання законної вимоги військовослужбовця Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 у протоколі не зазначено, яку саме вимогу висував ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , а лише зазначено, що не зупинився і продовжив тікати. Не надано жодних доказів щодо того, ОСОБА_1 вчиняв дії, які б були виражені в зухвалій формі, яка б свідчила про явну зневагу до прикордонного наряду та їм передувала відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, як зазначено у протоколі, та наявності умисної форми вини у діях ОСОБА_1 суду не надано.
Згідно ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не має права перебирати на себе визначений ст. 251 КУпАП обов'язок збирання доказів, який покладений у даному випадку на офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації населений пункт Великий Березний) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_2 , який склав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності в частині названого обвинувачення, суд приходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204-1, ч.1 ст.185-10 КУпАП, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вина особи не була доведена належними доказами, поза розумним сумнівом, суд у даній справі дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204-1, ч.1 ст.185-10 КУпАП, відтак провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч. 2 ст. 204-1, ч. 1 ст.185-10, п. 1 ч. 1 ст.247, ст.ст.283, 284 КУпАП, суд,-
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1, ч.1 ст.185-10КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Зизич В.В.