Код суду 233 № 233/3568/24
29 серпня 2024 року Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Орчелота А.В., за участю: секретаря Чернецької А.С., захисника Кошеля А.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз'яснені права згідно ст.ст.10, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП,
за ч.1 ст.130КУпАП,-
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №799136 від 17 червня 2024 року, відповідно до якого - ОСОБА_1 , 17 червня 2024 року о 07 годині 10 хвилин, в м. Костянтинівка по вул. Леваневського, буд. 45 керував транспортним засобом «FORD TRANZIT» державний номерний знак НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від продуття алкотестера Драгер 6810 та проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я відмовився. Таким чином, порушив вимоги п.2.5ПДР України.
В судовому засіданні:
було допитано: водія ОСОБА_1 , в якості свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідженні письмові докази, а також відтворено доданий до матеріалів відеозапис події, яка мала місце: - 17 червня 2024 року о 07 годині 10 хвилин, в м. Костянтинівка по вул. Леваневського, буд. 45.
Так, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 17 червня 2024 року він дійсно керував автомобілем «FORD TRANZIT» державний номерний знак НОМЕР_3 та був зупинений працівниками поліції. Після цього працівник поліції запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він йому повідомив, що він не має можливості пройти огляд, оскільки є військовослужбовцем та наразі виконує бойове розпорядження свого командира, яке полягає у доставці боєкомплекта для підсилення обороноздатності підрозділу. Під час спілкування зі своїм командиром з метою повідомлення про неможливість вчасного виконання бойового завдання у зв'язку, з його зупинкою працівниками поліції, останній наполягав на першочерговому виконанні бойового завдання.
Свідок ОСОБА_2 :
пояснив суду, що він проходить військову службу на посаді заступника командира танкового батальйону, є безпосереднім командиром ОСОБА_1 17.06.2024 року зранку ОСОБА_1 було надано наказ на переміщення боєприпасів в район виконання бойового завдання та на зворотному шляху він мав забрати ще деякі матеріали. Приблизно о 07 год. 00 хв. ранку йому зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що його було зупинено працівниками поліції, які запідозрили його у вживанні алкогольних напоїв, на що він йому повідомив про необхідність якнайшвидшого виконання його наказу та ОСОБА_1 поїхав його виконувати. Після виконання наказу ОСОБА_1 пояснив ситуацію, яка склалася з працівниками поліції. Зазначає, що невиконання ОСОБА_1 наказу могла вплинути на втрату бойового складу та територій.
Свідок ОСОБА_3 :
пояснив суду, що він проходить військову службу на посаді заступника командира танкового батальйону та ОСОБА_1 перебуває у його безпосередньому підпорядкуванні. 17.06.2024 року зранку ОСОБА_1 було надано наказ на переміщення боєприпасів в район виконання бойового завдання. Йому стало відомо, що ОСОБА_1 зателефонував своєму безпосередньому командиру ОСОБА_2 та повідомив, що його було зупинено працівниками поліції, які запідозрили його у вживанні алкогольних напоїв, на що командир йому повідомив про необхідність якнайшвидшого виконання його наказу та ОСОБА_1 поїхав його виконувати.
Захисник ОСОБА_1 - ОСОБА_4
просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, оскільки ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності. Крім того, зазначає, що з наданих до суду матеріалів справи, вбачається, що працівниками поліції було грубо порушені вимоги ст.266КУпАП. Крім того, вказує, що оформлення матеріалів справи відносно ОСОБА_1 поліцейськими відбулось з порушенням порядку складання протоколу та подальшого викладення фактів в ньому.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, допитавши свідків, ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відтворивши та переглянувши відеозапис зафіксованої події, дістаю наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст.251,252,280КУпАП суддя зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від установленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ч.1 ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком)визнається протиправна, винна (умисна або необережна)дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст.15КУпАП визначено, що військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до ч.3 ст.24Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби.
Як вбачається із дослідженого відеозапису події та не спростовується матеріалами справи 17 червня 2024 року о 07 годині 10 хвилин, в м. Костянтинівка по вул. Леваневського, буд. 45, працівниками поліції зупинено транспортний засіб «FORD TRANZIT» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , який був у військовій формі та повідомив працівникам поліції, що він є військовослужбовцем. Згідно відеозапису з бодікамер поліцейських, ОСОБА_1 зазначив працівникам патрульної поліції, що він відмовляється пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Конституцією України визначено головний принцип політики держави в галузі забезпечення прав людини і громадянина: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
Так, п.2.5Правил дорожнього руху України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції..
З досліджених матеріалів справи встановлено, що порушення п.2.5Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 було викликано крайньою необхідністю, з метою не допущення негативних наслідків для життя людей, а саме військовослужбовців його підрозділу, які перебувають в зоні бойових дій.
Згідно наданого бойового розпорядження командира танкового батальйону 24 омбр №139тб ОКП 08.00 16.06.2024 - командиру 1 танкової роти…… ввійти у взаємодію з командиром взводу матеріального забезпечення …….. узгодити час отримання боєприпасів з складу взводу матеріального забезпечення, призначити для перевезення боєприпасів в район виконання завдань в межаж БРО 1 сб водія 1 танкової роти солдата ОСОБА_1 . Підвіз боєприпасів на позиції здійснювати в темну пору доби з дотриманням світломаскувальних заходів. З 06.00 до 08.00 17.06.2024 року забезпечити підвіз та поповнення боєприпасів танків, які виконують завдання в оперативному підпорядкуванні командира 1 сб.
Тому суд вважає, що водій ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності. Також суд звертає увагу на той факт, що за невиконання наказу командира передбачена відповідальність згідно кримінального законодавства.
Відповідно до статті 18КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Згідно ч.4 ст.24Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: (1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого(навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); (2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; (3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира(начальника); (4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; (5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті "для усунення небезпеки, яка загрожує".
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Обставини справи свідчать про те, що небезпека, яка виникла для життя і здоров'я іншим особам не могла бути усунута іншими дієвими засобами. Крім того, заподіяна шкода громадському порядку є менш значною, ніж відвернена.
Таким чином, аналізуючи наведене вище, враховуючи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, позицію захисника, пояснення свідків, та наданий суду наказ про бойове розпорядження, відсутність доказів, які б спростовували позицію сторони захисту, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності.
Згідно вимог ст.17КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно з приписами п.4 ч.1 ст.247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Отже, враховуючи встановлення факту того, що ОСОБА_1 , діяв в стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність, суд доходить висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п.4 ч.1 ст.247КУпАП за обставин вчинення дії в стані крайньої необхідності.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 8, 17, 24, 221, 276, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
На підставі п.4 ч.1 ст.247КУпАП, за обставин вчинення дії в стані крайньої необхідності, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130КУпАП - закрити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.
Суддя А.В. Орчелота