Єдиний унікальний номер судової справи: 225/3164/21
Номер провадження: 2/225/4/2024
Дзержинський міський суд Донецької області
іменем України
21 серпня 2024 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі
головуючого-судді Челюбєєва Є.В.,
за участі: секретаря Панасенко Г.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Карнаухова А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Він та відповідач по справі ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 07.02.2018 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 .
На день подання вказаного позову він справно сплачує аліменти, заборгованості немає.
Разом з тим, з початку 2020 року ОСОБА_3 проживає разом з ним, що підтверджується постановою Донецького апеляційного суду від 20.04.2021 у справі №225/6587/17.
У зв'язку з чим вважає, що оскільки дитина проживає з ним, він має право на звільнення від сплати аліментів та зазначене не припиняє обов'язок відповідача утримувати дитину.
ОСОБА_1 просить звільнити його з дня подачі позову до суду від сплати аліментів та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня подачі позову до суду, до повноліття дитини.
Провадження у справі відкрито 10.06.2021 та призначено підготовче судове засідання.
10.08.2021 суд ухвалою зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішеннями у справах:
1) №225/2468/21 за позовною заявою представника позивача - адвоката Карнаухова Андрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк про визначення місця проживання малолітньої дитини;
2)№ 225/4045/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Суд ухвалою від 07.06.2024 прийняв справу до свого провадження та поновив провадження у справі.
Підготовче провадження у справі закрито 27.06.2024.
Ухвалою суду від 21.08.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги.
Представник відповідача в суді проти позову заперечував, зазначає, що рішенням суду вже встановлено місце проживання дитини разом з матір'ю, вказане рішення набрало законної сили. Позивач не надає можливості матері спілкуватися з дитиною. Вважає, що позивач утримує дитину незаконно.
Представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що з позовними вимогами не згодний повністю, оскільки ОСОБА_1 зловживає своїми батьківськими обов'язками, а саме після зустрічі та спілкування з дитиною не відпускав сина до матері, посилаючись на хвороби сина та невміння матері доглядати за сином. Проте висновком служби у справах дітей ВЦА м. Торецька визначено місце проживання дитини разом з матір'ю.
Суд, вислухав пояснення сторін, дослідив позовну заяву та додані матеріали, повно та всебічно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об'єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками в свідоцтві про його народження серії НОМЕР_1 зазначені: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_5 .
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2014 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розірвано.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 07.02.2018 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 .
Згідно довідки КП «Торецьккомсервіс» від 31.01.2019, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та має склад сім'ї : ОСОБА_3 , 2012 року народження (син), ОСОБА_7 , 2018 року народження (дочка).
Суд зазначає, що між батьками дитини постійно існував спір щодо місця проживання дитини, через що постійно виникали конфліктні ситуації, що підтверджується чисельними заявами сторін, поясненнями сусідів відповідача, повідомленнями поліції, які містяться в матеріалах справи.
Так, в своїх повідомленнях на заяви ОСОБА_2 щодо неповернення дитини поліція повідомила, що в діях ОСОБА_1 ознак ані кримінального, ані адміністративного правопорушення не встановлено, рекомендовано звернутися до суду.
В повідомленні поліції на заяви ОСОБА_1 щодо невиконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків поліція також зазначила, що в ході проведеної перевірки ознак кримінального правопорушення не встановлено і такий спір вирішується судом.
У зв'язку з тим, що між сторонами існували конфліктні ситуації з приводу місця проживання дитини, його виховання позивач зверталася до ВЦА м. Торецьк із заявою про встановлення місця проживання дитини.
Відповідно до висновку служби у справах дітей ВЦА м. Торецьк Донецької області, від 05.03.2019 №2, комісія вважає за доцільне встановити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Згідно висновку оцінки потреб сім'ї ОСОБА_8 (мати -син), яке проводилось в період з 01.02.2019 по 07.02.2019, у ОСОБА_3 через наявний конфлікт між батьками наявні ознаки психологічної травми.
Згідно висновку оцінки потреб сім'ї Асадчий-Асадчий (батько -син), яке проводилось в період з 01.02.2019 по 07.02.2019, у ОСОБА_3 через наявний конфлікт між батьками наявні ознаки психологічної травми.
Відповідно до психологічного висновку щодо ОСОБА_3 , від 21.02.2019, складеного провідним психологом центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ВЦА м. Торецьк, було встановлено, що між батьками ОСОБА_4 часто трапляються сварки, свідком яких є дитина. В хлопця підвищена тривожність та загострені страхи щодо розлуки з батьком, причиною яких стали слова матері, що він не буде бачитись з батьком. Батько зі своєї сторони негативно висловлюється та проявляє агресивну поведінку відносно матері дитини у присутності Кирила. Зі слів хлопця він почуває себе погане і не знає кому вірити.
Відповідно до частини другої?статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі?статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У?статті 180 СК України встановлений?обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Статтею 181 СК України?встановлено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин першої та другої?статті 179 СК України?аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже,?статтею 179 СК України?врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей (див. постанову Верховного Суду від?14 березня 2018 року у справі № 682/690/16-ц).
Відповідно до?статті 197 СК України, з?урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Згідно з частиною четвертою?статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зазначені норми не встановлюють вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати аліментів. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
З урахуванням предмета цього спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі.
Встановлено, що?рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 07.02.2018 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.12.2017 року, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
В підготовчому судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відповідач визнає той факт, що на час подання позову 24.05.2021 і до наступного часу син ОСОБА_4 проживає разом з позивачем.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року у справі №225/2468/21, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року з урахуванням додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.07.2024 у справі №225/2468/21 рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року залишено без змін.
Крім того, в провадженні Дзержинського міського суду Донецької області перебуває цивільна справа №225/4045/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Отже, спір щодо місця проживання дитини не вирішено батьками у встановленому законом порядку по цей час.
Враховуючи правову природу аліментів (які є власністю дитини), їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на користь того з батьків, з ким проживає дитина, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, суд повинен оцінити при вирішенні цього спору наявність підстав для подальшого стягнення аліментів з особи, з яким, за встановленими обставинами справи, проживає дитина.
Так, після ухвалення рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 07.02.2018?про стягнення аліментів з позивача на користь відповідача змінились обставини.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що на день подання даного позову до суду 24.05.2021 року і до наступного часу малолітній ОСОБА_4 проживає з батьком.
Аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Суд вважає, що встановлений у процесі розгляду справи факт того, що протягом тривалого часу малолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком,?який піклується про спільну дитину сторін та забезпечує її усім необхідним, є підставою для припинення стягнення з нього аліментів на користь відповідача та для стягнення аліментів на його користь.
З огляду на викладене, враховуючи положенням статті 181 СК України, за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині звільнення позивача від сплати аліментів.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 750/10188/20.
Що стосується вимог про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини, суд зазначає наступне.
Відповідно ч.3 ст.181СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Утримання дитини є рівним обов'язком як матері, так і батька.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.
Згідно частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд враховує, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою, є особою з інвалідністю, на даний час не працює, має малолітню доньку, проживає у цивільному шлюбі з чоловіком, який утримує їх родину, в той же час має дохід від тимчасових підробітків, також отримує матеріальну допомогу від своєї матері.
З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 травня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що визначення розміру аліментів саме в такому розмірі буде забезпечувати справедливий баланс між правами відповідача-платника аліментів та матеріальним забезпеченням її дитини.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність заявлених позовних вимог, тому вони підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 12,13,81,89, 263 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задовольнити.
Звільнити з 24 травня 2021 року ОСОБА_1 від сплати аліментів, стягнутих на підставі рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 07 лютого 2018 року у справі № 225/6586/17 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 травня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення платежів за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Суддя Є.В. Челюбєєв